Фінансового моніторингу в Україні

Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (від­миванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» [6] (далі — За­кон), передбачено два рівні фінансового моніторингу — первинний та державний. Суб'єктами державного фінансового моніторингу є:

♦ центральні органи виконавчої влади та Національний банк України, що виконують функції регулювання та нагляду за дія­льністю юридичних осіб, які забезпечують здійснення фінансо­вих операцій;

♦ спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу — урядовий орган державного управ­ління, який діє у складі Міністерства фінансів України — Держа­вний департамент фінансового моніторингу (далі — Уповнова­жений орган);

♦ Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Суб'єкти первинного фінансового моніторингу:

♦ банки, страхові та інші фінансові установи;

♦ платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи;

♦ товарні, фондові та інші біржі;

♦ професійні учасники ринку цінних паперів;

♦ гральні заклади, ломбарди, юридичні особи, які проводять, будь-які лотереї;

♦ установи та особи, що здійснюють управління інвестицій­ними фондами чи недержавними пенсійними фондами;

♦ інші некредитні установи;

♦ підприємства і об'єднання зв'язку, організації, які здійсню­ють переказ грошових коштів;

♦ інші юридичні особи, які відповідно до законодавства здійс­нюють фінансові операції.

Згідно із Законом суб'єкт первинною фінансового моніторин­гу зобов'язаний:

встановлювати процедуру проведення фінансового моніто­рингу та призначати працівника, відповідального за ного прове­дення;

проводити ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу відповідно до цього Закону, або відкриває рахунок (у тому числі депозитний) на підставі наданих у встановленому порядку документів або за наявності підстав вважати, що інформація щодо ідентифікації особи потребує уточнення;

забезпечувати виявлення і реєстрацію фінансових операцій, що відповідно до цього Закону підлягають фінансовому моніто­рингу;

надавати Уповноваженому органу інформацію про фінан­сову операцію, що підлягає обов'язковому фінансовому моніто­рингу, не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту її реєстрації;

сприяти працівникам Уповноваженого органу у проведенні аналізу фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фі­нансовому моніторингу;

надавати відповідно до законодавства додаткову інформацію на запит Уповноваженого органу, пов'язану з фінансовими операці­ями, що стали об'єктом фінансового моніторингу, в тому числі таку, що становить банківську та комерційну таємницю, не пізніше, ніж протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту;

сприяти суб'єктам державного фінансового моніторингу з питань проведення аналізу фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;

вживати заходів щодо запобігання розголошенню (у тому числі особам, стосовно фінансових операцій яких проводиться перевірка) інформації, яка надається Уповноваженому органу, та іншої інформації з питань фінансового моніторингу (в тому числі про факт надання такої інформації);

зберігати документи, що стосуються ідентифікації осіб, які здійснили фінансову операцію, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу, та всю документацію про здійснення фінансової операції протягом п'яти років після проведення такої фінансової операції [6].

Одночасно вимоги щодо розробки, впровадження та постійно­го оновлення правил внутрішнього фінансового моніторингу ви­значає ст. 63 Закону України «Про банки і банківську діяль­ність». А стаття 64 Закону «Про банки і банківську діяльність» [1 ] встановлює обов'язок банку щодо ідентифікації клієнтів, які:

• відкривають рахунки в банку:

здійснюють операції, щю підлягають фінансовому моніто­рингу;

• здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує еквівалент 50 тис. грн;

• осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.

З метою ідентифікації та вивчення клієнта банк на підставі наданих оригіналів або нотаріально засвідчених копій документів з'ясовує таку інформацію про нерезидентів:

для фізичних осіб;

♦ прізвище, ім'я, по батькові (у разі його наявності);

♦ дату народження;

♦ серію та номер паспорта (або іншого документа, який по­свідчує особу), дату видачі та орган, що його видав;

♦ громадянство;

♦ місце проживання або тимчасового перебування;

для юридичних осіб:

найменування;

реквізити банків, у яких відкриті поточні рахунки, та номери цих рахунків;

дані про реєстрацію цієї юридичної особи на підставі копії легалізованого витягу торговельного, банківського чи судового реєстру або засвідченого нотаріально реєстраційного посвідчення уповноваженого органу іноземної держави про таку реєстрацію.

Ідентифікацію клієнта здійснюють на підставі оригіналів до­кументів, представлених ним, або нотаріально засвідчених їх ко­пій, а також у разі потреби на підставі інформації, одержаної від органів державної влади, банків, інших юридичних осіб та за ре­зультатами проведених заходів щодо збору інформації про клієн­та з інших джерел. Надані клієнтом нотаріально засвідчені копії документів, копії представлених ним оригіналів документів та інші документи, що є підставою для ідентифікації юридичної або фізичної особи, мають міститися у справі клієнта і зберігатися протягом термінів, визначених законодавством України.

Ідентифікація фізичних та юридичних осіб не є обов'язковою у разі здійснення фінансової операції особами, які раніше були ідентифіковані, та у випадку укладення угод між банками, зареє­строваними в Україні.

Рахунок клієнту відкривають та зазначені операції здійсню­ють лише після проведення ідентифікації особи клієнтів і вжиття заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Коли виникає сумнів стосовно того чи діє особа самостійно, чи як представник іншої особи, вона зо­бов'язана на вимогу суб'єкта первинного фінансового монітори-, нгу надати відповідне документальне підтвердження та докумен­ти, необхідні для ідентифікації особи, яку вона представляє.

Перед або після здійснення фінансової операції суб'єкт пер­винного фінансового моніторингу з'ясовує можливість віднесен­ня її до фінансової операції, що відповідно до цього Закону під­лягає фінансовому моніторингу. У разі виявлення такої фінансової операції вона підлягає реєстрації суб'єктом первинно­го фінансового моніторингу. Для цього в реєстрі фіксуються осо­ба, яка здійснює фінансову операцію, вид фінансової операції та підстави для її здійснення, дата і сума.

Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право від­мовитися від забезпечення здійснення фінансової операції у разі встановлення, що вона містить ознаки такої, що підлягає фінан­совому моніторингу, та зобов'язаний ідентифікувати і повідоми­ти Уповноважений орган про осіб, які здійснюють зазначену фі­нансову операцію, та її характер.

Під час встановлення кореспондентських відносин банк з'ясовує, чи вживає кореспондент належних заходів для запобі­гання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Банку не рекомендується встановлювати кореспондент­ські відносини з фінансовими установами-нерезидентами, які не вживають належних заходів для запобігання легалізації (відми­ванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. Банк розробляє критерії оцінки ризику проведення клієнтом операцій з легаліза­ції (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Банк має право вимагати, а клієнт зобов'язаний надати доку­менти і відомості, необхідні для з'ясування його особи, суті дія­льності, фінансового стану. У разі ненадання клієнтом необхід­них документів чи відомостей або умисного надання неправ­дивих відомостей про себе банк відмовляє клієнту у його обслу­говуванні. За наявності під час здійснення ідентифікації мотиво­ваної підозри щодо надання клієнтом недостовірної інформації або навмисного надання інформації з метою введення в оману банк має надавати інформацію про фінансові операції клієнта Уповноваженому органу.

У випадку, коли суб'єкти первинного фінансового моніторин­гу, які здійснюють фінансові операції, підозрюють або повніші були б підозрювати, що такі фінансові операції пов'язані, мають відношення або призначені для фінансування терористичної дія­льності, терористичних актів чи терористичних організацій, вони зобов'язані негайно повідомити про ці операції Уповноважений орган та правоохоронні органи, визначені законодавством.

Для забезпечення належного рівня підготовки персоналу з пи­тань запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, банк зобов'язаний щорічно проводити відпо­відне навчання. Програми навчання мають містити такі заходи:

• ознайомлення працівників з міжнародними документами та законодавством України, рекомендаціями Базельського комітету банківського нагляду з питань запобігання легалізації (відмиван­ню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

• ознайомлення працівників із внутрішньобанківськими до­кументами з питань фінансового моніторингу,

• практичні заняття щодо реалізації Правил внутрішнього фі­нансового моніторингу:

• ознайомлення із засобами і прийомами вивчення клієнтів та перевіряння інформації щодо їх ідентифікації.

Суб'єкти первинного фінансового моніторингу, їх посадові особи та інші працівники не несуть дисциплінарної, адміністра­тивної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності за надання Уповноваженому органу інформації про фінансову опе­рацію, якщо вони діяли в межах цього Закону, навіть якщо таки­ми діями заподіяно шкоду юридичним або фізичним особам, та за інші дії, пов'язані з виконанням цього Закону.

Фінансовий моніторинг поділяється на обов'язковий та внут­рішній.

Обов'язковий фінансовий моніторинг — це сукупність заходів Уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу для аналізу інформації щодо фінансових операцій, яка надається суб'єктами первинного фінансового моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації відповідно до законо­давства України.

Внутрішній фінансовий моніторинг — діяльність суб'єктів первинного фінансового моніторингу з виявлення фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторин­гу, та інших фінансових операцій, які можуть бути повязані з ле-галізації (відмиванням) доходів [45].

Поиск по сайту: