|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Сутність фінансового ринку та його структурні елементиДля нормального розвитку економіки необхідна мобілізація тимчасово вільних коштів фізичних та юридичних осіб, їхній розподіл і перерозподіл на комерційній основі між різними секторами економіки. Ці процеси мають здійснюватися на фінансових ринках. Фінансовий ринок — це ринок, на якому визначаються попит і пропозиція на різноманітні фінансові інструменти. Фінансовий ринок існує як сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих ринків: • кредитний ринок — це механізм, за допомогою якого встановлюються взаємовідносини між підприємствами та громадянами, які мають потребу в фінансових ресурсах, та організаціями • валютний ринок — це механізм, за допомогою якого встановлюються правові та економічні взаємовідносини між продавцями і покупцями валют; • ринок цінних паперів — це ринок, що об'єднує частину кредитного ринку: ринок інструментів позики або боргових зобов'язань і ринок інструментів власності, тобто цей ринок охоплює операції з випуску і обігу інструментів позики, інструментів власності, а також їхніх гібридів; За іншого підходу в структурі фінансового ринку виділяють: ♦ ринок готівкових коштів; ♦ ринок короткострокових платіжних коштів, які інтонують функції, подібні до готівкових грошей (чеки, векселі); ♦ ринок валюти; ♦ ринок цінних паперів; ♦ ринок позикового капіталу, тобто ринок Коротков, середньо-та довгострокових банківських кредитів. З точки зору дії фінансових інструментів фінансовий ринок розділяють як сукупність грошового ринку і ринку капіталі». Грошовий ринок — це ринок готівкових грошей, короткострокових кредитних операцій, валюти. На грошовому ринку обертаються короткострокові інструменти. їхній рух зумовлений різницею в рівнях прибутку та ризику. Ринок капіталів — це: ♦ частина фінансового ринку, де формується попит і пропозиція на середньо- та довгостроковий позиковий капітал; ♦ специфічна сфера відносин, об'єктом яких є наданий у позику грошовий капітал та формується попит і пропозиція на нього; ♦ сегмент ринку позикових капіталів, на якому здійснюються операції щодо середньо- та довгострокового фінансування й операції з цінними паперами (акціями, облігаціями). Ринок капіталів поділяється на ринок цінних паперів (інвестиційних інструментів) і ринок середньострокових та довгострокових банківських кредитів. Ринок капіталів — найважливіше джерело довгострокових інвестиційних ресурсів. З точки зору джерел залучення коштів фінансовий ринок включає: ♦ боргові ринки, або ринки кредиту. За допомогою фінансових інструментів суб'єкти господарювання беруть і роті к борг і використовують їх на свої потреби. ♦ ринки акціонерного капіталу. За допомогою акції інвестори мають можливість об'єднати гроші, вкласти їх у певний проект. Головна функція фінансового ринку — трансформація вільних коштів у позиковий капітал. Фінансовий ринок робить рівно доступними грошові фонди для всіх його учасників (держави, підприємств, домашніх господарств), які мають одну мету - збільшення капіталу. Слід надати коротку характеристику окремих сегментів фінансового ринку. Кредитний ринок — це специфічна сфера економічних відносин, де об'єктом операцій виступає наданий на певних умовах у позику капітал. Цей ринок виконує такі функції: • об'єднання дрібних, розрізнених грошових заощаджень населення, державних структур, приватного бізнесу, іноземних інвесторів і утворення великих грошових фондів; • трансформація коштів у позиковий капітал, який забезпечує зовнішні джерела фінансування матеріального виробництва національної економіки; • надання позик державним органам і населенню для вирішення таких важливих завдань, як покриття дефіциту державного бюджету, фінансування різного роду соціальних програм. Валютний ринок — це механізм, за допомогою якого встановлюються правові та економічні взаємовідносини між продавцями і покупцями валют. Валютний ринок виконує такі функції: ♦ своєчасне здійснення міжнародних розрахунків; ♦ регулювання валютних курсів; ♦ диверсифікація валютних резервів; ♦ страхування валютних ризиків; ♦ отримання прибутку учасниками валютного ринку у вигляді різниці курсів валют; ♦ проведення валютної політики, що ґрунтується на державному регулюванні національної економіки і реалізації погодженої політики в межах світового господарства. Валютний ринок України — це переважно міжбанківський ринок. Суб'єктами валютного ринку є продавці валюти, покупці та посередники. У їх ролі можуть виступати: • комерційні банки — великі транснаціональні, середні, малі банки, для яких характерна тенденція до зосередження операцій на великих біржах; • небанківські фінансові установи — фонди хеджування (в основному спекулятивні фонди) та пенсійні фонди. Ці установи безпосередньо на ринку не виступають, а користуються посередництвом банків; • підприємства та приватні особи. Міжнародний ринок — сукупність операцій з валютами, які виступають на вільному світовому ринку в країні походження валюти. Сукупність операцій з валютою, яка виступає на вільному світовому ринку поза країною її походження, здійснюється на євроринку. Ринок цінних паперів охоплює досить широку сукупність суспільних відносин, які виникають і існують щодо цінних паперів, включаючи державне та інституційно-правове їх регулювання. 2. Характеристика суб'єктів фінансового ринку Головними суб'єктами фінансового ринку є домашні господарства, фірми і підприємства, фінансові інститути і держава. Суб'єкти фінансового ринку можуть виступати в ролі позичальника та інвестора. А фінансові інститути відіграють на ньому роль посередника. Позичальники — це фізичні, або юридичні особи, які залучають кошти інших суб'єктів для розвитку своєї діяльності. Інвестори — громадяни та юридичні особи країни, а також іноземні громадяни, фірми, держави, які приймають рішення про вкладання особистих, позичених або залучених коштів в об'єкти інвестування. Фінансові інститути — це посередники, які забезпечують зустріч інвестора і позичальника. До них належать: банківські установи (емісійні, комерційні, іпотечні, інвестиційні, зовнішньоторговельні банки) та спеціалізовані небанківські установи (страхові компанії, фінансові компанії, пенсійні фонди, ощадні установи). Основна функція фінансових посередників — це допомога в передачі коштів від потенційних заощаджувачів до потенційних позичальників і навпаки. їхня діяльність вигідна інвесторові і позичальнику, тому що: · відпадає потреба в пошуках один одного; · знижується ризик неповернення позики або неефективних капіталовкладень; · з попереднього випливає зростання відсоткового доходу заощаджувача; · знижуються сумарні витрати позичальника на отримання тинки за рахунок зменшення моральних, фізичних зусиль та витрат часу на залучення капіталу декількох заощаджувачів для отримання потрібної суми позики; · фінансові посередники зменшують витрати на здійснення фінансових операцій. Це досягається за рахунок уніфікації та спеціалізації, які дають можливість краще вивчати ринок, фінансовий стан потенційних клієнтів і одержувати більші прибутки. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |