Етика взаємовідносин адвоката з клієнтом

У відносинах щодо надання правової допомоги клієнту-юридичній особі адвокат, визначаючи суб'єкт прав і обов'язки клієнта, порядок реалізації своїх обов'язків, має виходити з наступного (ст. 47 Правил):

- клієнта уособлює особа, яка від імені юридичної особи уклала угоду на надання останній правової допомоги, маючи на те належні повноваження, або інша особа (особи), зазначена в угоді;

- носієм прав та обов'язків, які захищає або представляє адвокат, надаючи правову допомогу, є юридична особа як така;

- якщо пов'язані з предметом доручення дії особи (осіб), що перебувають у трудових (членських) відносинах з клієнтом-юридичною особою є протиправними, або такими, що об'єктивно шкодять інтересам клієнта й унеможливлюють ефективне виконання доручення, адвокат має вжити заходи для зменшення негативних наслідків таких дій.

На відносини щодо надання правової допомоги клієнту-юридичній особі в повному обсязі поширюються норми цих Правил, що регламентують поведінку адвоката в ситуаціях існування або виникнення конфлікту (суперечності) інтересів (ст. 48).

У період дії угоди про надання правової допомоги клієнту-юридичній особі адвокат не повинен укладати угод про надання правової допомоги з особами, що перебувають в трудових, цивільно-правових та інших правовідносинах з клієнтом, якщо це може суперечити інтересам клієнта-юридичної особи.

У ситуаціях, описаних у ч. 1 ст. 23 та ч. 1 ст. 25 Правил, адвокат може прийняти доручення від посадової особи, службовця, іншого працівника юридичної особи, що опинився у відносинах конфлікту інтересів з останньою (або виконання доручення якого може потягти розголошення відомостей щодо юридичної особи), якщо від імені юридичної особи дається згода належно уповноваженою особою, що не є тією особою, на користь якої така згода запитується.

Етичні аспекти здійснення захисту за призначенням. Випадки, коли адвокат може відмовитися від виконання захисту за дорученням

Здійснення захисту за призначенням органів попереднього, слідства та суду у випадках, передбачених чинним кримінально-процесуальним законодавством, є важливим професійним обов'язком адвоката (ст. 50 Правил). Необґрунтована відмова від прийняття на себе захисту за цих умов є неприпустимою. Відмову слід вважати обгрунтованою тільки у випадках:

- коли адвокат через тимчасову непрацездатність не може повноцінно виконувати свої професійні обов'язки;

- коли з об'єктивних причин у адвоката відсутня належна кваліфікація для надання правової допомоги у конкретній справі, що є особливо складною;

- коли при прийнятті адвокатом на себе надання правової допомоги певній особі через конкретні причини неможливо забезпечити дотримання вимог правил, що забезпечують гарантії збереження конфіденційної інформації;

- коли прийняття захисту за призначенням через конкретні об'єктивні причини може потягнути суттєве порушення прав і законних інтересів інших клієнтів адвоката, з котрими адвокат пов'язаний раніше укладеними угодами про надання правової допомоги;

- коли частина роботи, що виконується за призначенням, у загальному обсязі роботи адвоката стає вочевидь надмірною і ставить його в тяжке матеріальне становище.

У випадках здійснення захисту за призначенням у порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України, з оплатою відповідно до чинного законодавства на будь-якій стадії здійснення правової допомоги допускається укладення угоди з клієнтом про надання йому правової допомоги, яке передбачає внесення гонорару клієнтом.

Адвокат не має права в цих випадках схиляти клієнта до укладення угоди шляхом засобів, які суперечать чинному законодавству і цим Правилам.

Адвокат, який виконував на попередньому слідстві захист клієнта на підставі укладеної угоди або за призначенням, не може відмовитися від прийняття доручення на захист цього клієнта в суді першої інстанції.

У своїй професійній діяльності адвокат повинен завжди враховувати, що професія адвоката є не тільки джерелом заробітку для нього, а й має важливе соціальне значення, є однією з головних гарантій належного рівня захисту прав та свобод громадян і вимагає відданості цьому призначенню професії (ст. 51 Правил), тому повинен надавати правову допомогу у випадках, передбачених законом, на частково сплатних засадах або безкоштовно.

Необґрунтована відмова або ухилення адвоката від надання правової допомоги безоплатно у випадках, прямо передбачених законом, є неприпустимою. Обґрунтованою таку відмову слід вважати лише у випадках, аналогічних передбаченим частиною 2 ст. 50 Правил.

Адвокат повинен також намагатися знайти можливість надання правової допомоги незаможнім громадянам на частково сплатних засадах або безкоштовно і в інших випадках, прямо не передбачених законом.

За умови звернення до адвоката особи, що завідомо має згідно з законом право на надання правової допомоги безкоштовно, адвокат повинен пояснити їй це право.

Якщо клієнт, будучи повідомленим про свої права, все ж таки бажає внести гонорар, або якщо за нього це хоче зробити інша особа, адвокат має право прийняти оплату, якщо при цьому не порушуються інші Правила адвокатської етики.

Якщо в рекламних матеріалах про діяльність адвоката (адвокатського об'єднання) зазначається, що правова допомога певних видів або допомога певним категоріям громадян буде надаватися безкоштовно, адвокат зобов'язаний виконувати умови рекламних матеріалів і не може відмовитись від надання безкоштовної правової. Адвокат зобов'язаний сумлінно ставитися до виконання прийнятих на себе доручень як у випадках, коли угодами передбачено отримання повноцінного гонорару за їх виконання, так і коли правова допомога, що надається адвокатом, оплачується державою за фіксованими ставками або надається безоплатно відповідно до закону або угоди між адвокатом і клієнтом (ст. 52).

У відносинах з іншими учасниками процесу адвокат повинен (ст. 59):

- бути стриманим і коректним;

- реагувати на неправильні дії або вислови цих осіб у формах, передбачених законом, зокрема у формі заяв, клопотань, скарг, тощо;

- під час допиту підсудних, потерпілих, сторін у цивільному процесі, свідків та інших осіб бути тактовним, не ставити запитань у підвищеному тоні, формі, що принижує їх честь та гідність.

Етичні аспекти відносин адвоката з органами дізнання, попереднього слідства та адміністративної юрисдикції визначено у ст. 60 Правил. У відносинах із зазначеними вище органами адвокат має дотримуватися принципів і підходів, закріплених розділом IV цих Правил, ураховуючи специфіку їх статусу і процесуальних форм взаємодії адвоката з ними, передбачених чинним законодавством. Адвокат повинен зберігати таємницю слідства в межах, визначених чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Адвокат не повинен умисно перешкоджати законному здійсненню процесу дізнання, попереднього слідства, адміністративного провадження і давати клієнту поради, свідомо спрямовані на вчинення таких перешкод, приймати доручення на ведення на стадії дізнання та попереднього слідства справи клієнта, направленого йому особами, що здійснюють дізнання або слідство по цій справі.

Відносини адвоката під час здійснення професійної діяльності з іншими державними органами та особами

У відносинах з державними органами з приводу виконання доручення клієнта адвокат має дотримуватися вимог цих Правил у частині щодо цих відносин і не повинен (ст. 61):

- розголошувати пов'язану з їхньою діяльністю інформацію, що стала йому відомою у зв'язку з виконанням доручення, таємниця якої охороняється чинним законодавством;

- робити свідомо неправдиві заяви стосовно суті доручення, фактичних обставин, що мають до нього відношення, їх правової оцінки, прав і обов'язків адвоката, клієнта, а також обсягу своїх повноважень з представництва останнього перед цим органом;

- здійснювати протизаконний тиск на посадових осіб та службовців цих органів, використовуючи особисті зв'язки, погрози, обіцянки, тощо.

У відносинах як з органами дізнання, попереднього слідства, адміністративної юрисдикції, так із іншими державними органами адвокат повинен виявляти принциповість у відстоюванні інтересів клієнта, та за згодою клієнта оскаржувати незаконні дії посадових осіб або органів, які перешкоджають виконанню доручення, в порядку, передбаченому чинним законодавством (ст. 62).

Поиск по сайту: