Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності

Існує необхідність в розмежуванні великої кількості видів товарів, які обертаються у міжнародному товарообігу з метою встановлення заходів тарифного та нетарифного регулювання, а також ведення статистичного обліку зовнішньоторгівельних операцій, необхідних певним чином впорядкований перелік цих товарів. Таким переліком і є товарна номенклатура Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС).

Класифікація товарів у тарифах різних країн різна. В окремих державах на початковому етапі товари класифікувалися за їх найменуванням за алфавітом. У подальшому від цього принципу відмовились і почали застосовувати порядок угрупування, коли товари почали об’єднуватись або за принципом походження (наприклад, продукти рослинного походження, продукти тваринного походження, мінерали тощо), або за ступенем обробки (сировина, напівфабрикати, готові вироби).

Нині обидва методи, як правило, застосовують разом, крім того, використовують ще й інші. Водночас якоїсь одноманітності у класифікації товарів у митних тарифах тривалий час не було — кожна країна дотримувалася власної системи. Крім того, розвиток зовнішньоторговельних відносин, ускладнення структури міжнародної торгівлі, підвищення внутрішньофірмових поставок та інші процеси змушували країни, що беруть участь у міжнародному розподілі праці, уніфіковувати митні норми, зокрема й принципи класифікації товарів. Ця проблема постала ще до війни.

У грудні 1950 р. у Брюсселі деякі західні держави в межах Ради митного співробітництва (інша назва цієї організації – Всесвітня митна організація (ВМО)) підписали конвенцію про класифікацію товарів для митних цілей. Вона дістала назву Брюссельської товарної номенклатури (БТН), що містить 21 великий розділ і 99 менших глав. Усі країни, що підписали конвенцію про застосування БТН, були зобов’язані будувати свої митні тарифи за викладеними принципами, зберігаючи назви розділів, глав, позицій і їх нумерацію.

Творці БТН прагнули уніфікувати тарифну класифікацію в такий спосіб, щоб, сформувавши загальні принципи побудови товарної номенклатури, зберегти за собою свободу маневру й забезпечити можливість виокремлення дрібніших неуніфікованих позицій у підпозиції. Конвенція дає змогу це робити виходячи з інтересів національної економіки. Тому побудовані за БТН митні тарифи містили сотні неуніфікованих товарних позицій. Це зводило нанівець уніфіковані положення й різко посилювало протекціоністський характер національних тарифів.

Робота зі створення гармонізованої системи в 60–70-х роках виконувалась у межах уже згадуваної Ради з митного співробітництва, учасниками якої нині є понад сто держав. На цьому етапі розпочалася комплексна розробка нової редакції Брюссельської митної номенклатури (БМН). До 1978 р. було завершено створення так званої Номенклатури Ради митного співробітництва (НРМС), яка у своїй останній редакції складалася з 21 розділу, 99 глав, 1011 товарних груп, кожна з яких мала чотирирозрядне позначення.

Водночас у 70-ті роки в Раді митного співробітництва розпочалася розробка Гармонізованої системи опису і кодування товарів (ГС). З цією метою в Раді було створено Комітет з гармонізованої системи. Необхідність створення нової системи зумовлювалася потребою в багатоцільовій товарній номенклатурі, що відповідає запитам митних органів, статистичних служб, комерційної діяльності, забезпечує порівнянність національних статистичних даних про зовнішню торгівлю і тіснішу узгодженість між зовнішньоторговельною і виробничою статистикою різних країн, а також машинну обробку документації і статистичних даних.

У 1983 р. роботу над Гармонізованою системою було завершено, і з 1 січня 1988 р. вона набрала чинності. До неї приєдналася більшість країн світу, на які припадає 85 % обсягу міжнародної торгівлі.

Гармонізована система складається з так званої Уніфікованої товарної номенклатури (об’єднаної тарифної та статистичної номенклатури), Основних правил класифікації товарів і Алфавітного покажчика. У ГС застосовується шестирозрядна система кодування товарів.

Для ще більшої деталізації країни — учасниці системи можуть додавати сьомий і восьмий розряди. Держави, що мають обмежену товарну структуру, можуть застосовувати чотирирозрядну розбивку з проставленням нулів у п’ятому і шостому розрядах.

Уніфікована товарна номенклатура складається з 21 розділу, 99 глав і 1241 товарної позиції, що поділяється на 3553 підпозиції, які складаються з 5019 субпозицій. При цьому глави 98 і 99 відведено для спеціального національного використання країнами-учасницями.

Розділи номенклатури сформовані за пов’язаними між собою ознаками: походженням (тваринне, рослинне, мінеральне), хімічним складом, призначенням і видом матеріалу, з якого виготовлено товар. Вони нерівномірно відображають сучасну структуру міжнародної торгівлі. Підраховано, що на 10 розділів припадає 11 % світового експорту, тоді як на 11, що залишилися, — майже 90 %.

В основу формування 99 глав було покладено принцип рівня обробки товарів: сировина — напівфабрикати — готові вироби. Під час складання товарних позицій, підпозицій і субпозицій застосовують послідовність ознак, з яких можна виокремити чотири основні: призначення товару, рівень його обробки, вид матеріалу, з якого виготовлено товар, і його питома вага у світовій торгівлі.

У ГС суворо дотримуються принципу однозначного зарахування товарів до властивих їм груп. Тут велику роль відіграють Основні правила класифікації товарів, які є невіддільною складовою Гармонізованої системи і детально описують конкретні товарні групи й підгрупи.

ВМО у 1988 році було запропоновано країнам, які приєдналися до Міжнародної Конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів (Брюссель, 14 червня 1983 року), використовувати ГС. На сьогоднішній день на базі ГС побудовано більшість товарних номенклатур. ГС в якості єдиної основи класифікаторів товарів використовується у світовій торговій практиці більше 150 країн і відповідає потребам статистичних служб, митних органів, зовнішньоекономічної та комерційної діяльностей.

Згідно з статею 1 зазначеної конвенції ГС означає Номенклатуру, яка включає в себе товарні позиції, підпозиції і цифрові коди, які їм належать; примітки до підрозділів, груп та підпозицій; а також Основні Правила інтерпритації (класифікації) Гармонізованої системи.

Поиск по сайту: