Межі прокурорського нагляду за законністю ОРД

Межі прокурорського нагляду обумовлюються його об’єктом і предметом. За своєю суттю межа — це оцінне поняття, тому що названим терміном позначаються лише відносно визначені поняття, зміст яких виявляється лише з урахуванням конкретних ситуацій. Це категорія, що дозволяє визначити компетенцію органів прокуратури щодо здійснення нагляду з точки зору встановлення групи нормативних актів, точне й однакове виконання яких складає предмет прокурорського нагляду, кола органів, законність діяльності яких є піднаглядною прокуратурі, а також обсягу повноважень прокурора.

Межі прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які здійснюють ОРД визначені компетенцією прокурора в цій сфері наглядової діяльності, яка закріплена в ст.ст. 5, 29, 30, 32 Закону України “Про прокуратуру”, ст. 14 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” та відомчими нормативно-правовими актами.

Стаття 30 ЗУ «Про прокуратуру»

Прокурор вживає заходів до того, щоб органи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування (дізнання та досудове слідство):

1) додержували передбачений законом порядок початку та проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, закриття кримінального провадження, а також додержували строки здійснення досудового розслідування та тримання осіб під вартою;

2) не допускали порушення законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування;

3) виявляли причини вчинення кримінальних правопорушень і умови, що сприяють цьому, вживали заходів до їх усунення.

Крім того!!!!!!!!!!!!

Межі прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які здійснюють ОРД, обумовлюються повноваженнями прокурора, на характер яких у літературі немає єдності поглядів. Так, одні автори стверджують, що прокурор у процесі здійснення нагляду має повноваження, які є загальними для всіх сфер. Висловлюються думки, що за характером нагляду прокурора за додержанням законів органами, які провадять ОРД, має здійснюватись саме в порядку реалізації наглядової функції та зберігання предмету загального нагляду — охорони прав та законних інтересів громадян, де втручання прокурора обов’язкове і необхідне. Інші заперечують це, вважаючи, що в кожній сфері нагляду прокурор має специфічні повноваження.

В. С. Зеленецький та І. М. Козьяков з цього приводу слушно зазначають, що таке твердження є дуже категоричним і аж ніяк не безперечним, оскільки деякі наглядові повноваження прокурор може застосовувати в кожній сфері нагляду (наприклад, проведення перевірок, притягнення правопорушників до відповідальності тощо). Названі повноваження є загальними для всіх галузей прокурорського нагляду.

З огляду на цю обставину, ці повноваження справедливо іменуються наскрізними, оскільки реалізуються у всіх видах прокурорської діяльності. Використання загальних повноважень у різних сферах нагляду має свої особливості, у тому числі й у сфері ОРД.

На думку В. С. Зеленецького та І. М. Козьякова, у сфері ОРД прокурор здійснює нагляд: а) за всією системою ОРД, включаючи законність прийнятих піднаглядними посадовими особами управлінських рішень (планування та ін.); б) за діями підрозділів, що безпосередньо здійснюють ОРД, а також їх посадових осіб; в) за негласним апаратом, що сприяє відповідним органам в успішному вирішенні оперативно-розшукових завдань; г) за технічними, інформаційними, фінансово-господарськими підсистемами забезпечення ОРД. Названі повноваження, на думку науковців, повинні здійснюватися поза залежністю від того, є ОРД складовою функціонування органу дізнання чи вона не є такою. Розходження в реалізації кожної групи зазначених наглядових повноважень прокурора, — вказують дослідники, — проявляються в специфіці виявлення, попередження й усунення порушень законів того чи іншого органу контролю за досягненням визначених законом цілей конкретного оперативного підрозділу, що здійснює ОРД.

20. Перевірки додержання оперативними підрозділами вимог законів при прова­дженні оперативно-розшукової діяльності з розшуку осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримі­наль­ного покарання, можуть бути загальними (суцільними, коли перевіряються всі ОРС, і тематичними, коли перевіряються тільки ОРС окремої тематики) та перевір­ка­ми конкретних скарг громадян або повідомлень у межах інформації, що в них міститься.

Загальні й тематичні перевірки можуть бути плановими і позаплановими. Для проведення перевірки скарг громадян або повідомлень службових осіб складають окремі плани з урахуванням потреби з’ясування поставлених питань.

Підстави для здійснення перевірок за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, у тому числі при розшуку осіб, які переховуються від слідства та суду, ухиляються від відбування кримінального покарання, передбачено у п. 3 Наказу Генерального прокурора України «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність» від 19 вересня 2005 року № 4/1 гн.

Зазначеним пунктом Наказу передбачено, що перевірки законності проведення оперативно-розшукових заходів та прийнятих при цьому рішень проводити на підставі:

· планових заходів з урахуванням стану законності у цій сфері діяльності;

· даних про відсутність позитивних результатів розшуку осіб, які готують або вчинили злочин, обвинувачених чи підозрюваних, а також безвісно відсутніх осіб;

· інформації про неналежне реагування на доручення слідчого, органа дізнання і суду по кримінальних справах, які знаходяться у провадженні, а також про неналежне виконання вказівок уповноваженого прокурора;

· повідомлення слідчого щодо проведення оперативно-розшукових заходів у порядку статтями 187, 187¹ КПК України під час розслідування кримінальних справ;

· ініціювання керівниками відповідних галузевих управлінь і відділів та вказівки уповноваженого прокурора вищого рівня.

У ході підготовки до здійснення перевірки доцільно ознайомитися з довідками попередніх перевірок, документами реагування, внесеними за їх результатами та результатами їх розгляду, зі скаргами громадян та зверненнями юридичних осіб, що містять дані про можливі факти порушень закону працівника­ми оперативних підрозділів.

Вивчення цих документів дає змогу з’ясувати, які порушення закону можуть бути допущені оперативними підрозділами під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, чи вживають керівники органів внутрішніх справ відповідних заходів щодо усунення порушень закону тощо.

Проведенню перевірок має передувати вивчення основних статистичних, облікових даних про рух оперативно-розшукових справ, заведених у зв’язку з розшуком зазначених осіб, про результати проведення відповідних оперативно-розшукових заходів. Це дані про:

· осіб, оголошених у розшук органами досудового слідства відповідно до вимог статей 138, 139 КПК України;

· зупинені провадженням за пунктом 1 статті 206 КПК України кримінальні справи;

· осіб, оголошених судами у розшук згідно зі статтями 249, 280 КПК України;

· вироки, постанови чи ухвали суду про засудження особи до позбавлення волі, що направлені на виконання до органів внутрішніх справ у разі ухилення засудженого від відбування кримінального покарання;

· подання та матеріали кримінально-виконавчої інспекції, направлені до орга­нів внутрішніх справ щодо розшуку осіб, які ухиляються від відбу­вання покарань, не пов’язаних із позбавленням волі;

· доручення органів досудового слідства, прокурора і суду, надані згідно з частиною 3 статті 66 КПК України, частиною 3 статті 114 КПК України;

· запити відповідних міжнародних правоохоронних організацій (Інтерпол, Європол) та правоохоронних органів інших держав;

· рішення судів про скасування рішень щодо умовно-дострокового звільнення від покарання або з випробуванням;

· залишок оперативно-розшукових справ на початок звітного періоду та кількість заведених у звітному періоді;

· запобіжні заходи, обрані стосовно осіб, оголошених у розшук;

· осіб, оголошених у міждержавний та міжнародний розшук, результати їх розшуку та зняття з обліків таких видів розшуку;

· звернення до суду з поданням про дозвіл на проведення заходів, які тимчасово обмежують конституційні права і свободи людини, а також про його надання або відмову в такому дозволі;

· повідомлення оперативно-розшукових підрозділів про проведення невідкладних заходів, що тимчасово обмежують конституційні права і свободи людини, без дозволу суду;

· вказівки, надані прокурором в оперативно-розшукових справах, скасовані незаконні постанови оперативно-розшукових підрозділів;

· прийняті рішення у кримінальних справах (про закриття, ухвалення вироку або іншого рішення суду, а також підстави таких рішень), у зв’язку з розслідуванням або судовим розглядом яких ведеться оперативно-розшукова справа тощо.;

· закриті оперативно-розшукові справи, підстави прийняття таких рішень

Припис на виконання завдання уповноважений прокурор надає керівникові органу внутрішніх справ або його заступнику. У приписі повинні бути зазначені підстави для перевірки та номери оперативно-розшукових справ, якщо вони відомі. Окрім того, цим службовим особам уповноважений прокурор пред’являє службове посвідчення та довідку про наявність допуску до відомостей, які є державною таємницею.

Прокурор, після перевірки керівником органу внутрішніх справ документів, наданих на підтвердження його повноважень, вимагає створити умови для роботи з таємними документами: визначити приміщення, де буде здійснюватися перевірка, надати відповідні документи, а також забезпечити присутність конкретного працівника підрозділу при проведенні перевірки.

Основними критеріями оцінки ефективності прокурорського нагляду за додержанням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності, визначеними наказом Генерального прокурора України «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність» від 19.09.2005 №4/1гн, є::

· додержання прав людини і громадянина, в тому числі щодо недоторканості особистого життя, житла і таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, банківських вкладів і рахунків, невідкладних заходів до поновлення порушених прав та притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності;

· своєчасність реагування на порушення законності при здійсненні
оперативно-розшукової діяльності.

Доцільно спланувати перевірку додержання законів при здійсненні оперативно-розшукової діяльності у її логічній послідовності, закріпленій у Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Під час перевірки законності заведення оперативно-розшукової справи з’ясовують:

1. Чи зазначені у постанові:

а) підстави заведення справи(перелік підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності передбачено вимогами ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»),з посиланням на відповідні документи;

б) мета її заведення (визначається завданнями оперативно-розшукової діяльності, передбаченими ст. 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»);

в) анкетні дані особи, яка оголошена у розшук органом досудового слідства чи судом та стосовно якої має проводитися оперативно-розшукова діяльність;

г) відповідність анкетних даних у постанові про заведення оперативно-розшукової справи та облікових картах зазначеним у документах розшукуваного;

ґ) місце та час складання постанови, посада, прізвище та підпис особи, яка винесла постанову, норма закону, відповідно до якої вона винесена;

д) кваліфікація злочину за статтями Кримінального кодексу України, за якими обвинувачується розшукувана особа.

2. Чи затверджено уповноваженою посадовою особою постанову про заведення справи і таким чином надано дозвіл на проведення оперативно-розшукової діяльності. При заведенні оперативно-розшукової справи виноситься постанова, яка затверджується начальником органу внутрішніх справ або його уповноваженим заступником (ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»). Відповідно до пункту 2 статті 12 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» постанову про заведення оперативно-розшукової справи спецпідрозділом по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ має право затверджувати лише начальник спецпідрозділу.

Особливу увагу потрібно звертати на відсутність назви посади, прізвища, нерозбірливий підпис тощо.

3. Чи зазначено дату затвердження постанови.

Перевіряючи наявність підстав для заведення оперативно-розшукової справи, необхідно пересвідчитись,щодокумент, у якому вони зафіксовані, міститься у справі і що він відповідним чином зареєстрований.

Документами, на підставі яких проводять оперативно-розшукову діяльність із розшуку осіб, що переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, є:

· постанова органу досудового слідства чи постанова (ухвала) суду про оголошення у розшук обвинуваченого або підсудного (статті 139, 249, 280 КПК України);

· подання кримінально-виконавчої інспекції про оголошення у розшук осіб, які ухилилися від відбування кримінального покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю, громадських чи виправних робіт, обмеження волі (статті 40, 46, 57 Кримінально-виконавчого кодексу України);

· запити правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій (Інтерпол, Європол);

· вказівки прокурора;

· матеріали інших правоохоронних органів, суду (повідомлення про втечу з-під варти або з місць відбування кримінального покарання, розпорядження суду про виконання обвинувального вироку)..

При цьому на підрозділи боротьби з організованою злочинністю, боротьби з економічною злочинністю, боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів і боротьби з кіберзлочинністю та торгівлею людьми покладається розшук осіб, що переховуються від слідства, суду чи виконання вироку, лише за тими кримінальними справами, підставою для порушення яких були матеріали оперативно-розшукової діяльності вказаних підрозділів.

4. Чи заведено оперативно-розшукову справу у встановлені строки.

Безпосередньо Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» не передбачено вимог щодо строків заведення оперативно-розшукових справ за розшукомосіб, які переховуються від слідства та суду або ухиляються від відбування кримінального покарання. Водночас в Інструкції з організації розшуку обвинувачених, підсудних, осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно зниклих осіб та встановлення особи невпізнаних трупів, затвердженій наказом МВС України від 5 січня 2005 року № 3 ДСК, вказано, що такі справи заводяться протягом 10 діб з часу надходження до органу внутрішніх справ документів, у яких викладено підстави для оголошення розшуку особи.

Упродовж доби заводяться оперативно-розшукові справи на осіб, які вчинили особливо тяжкі злочини, втечу з-під варти органів внутрішніх справ, осіб, які озброєні вогнепальною зброєю або мають при собі речовини, застосування яких може призвести до загибелі людей, завдати шкоди їх здоров’ю.

Тому у кожному разі необхідно перевіряти, чи співробітники органів внутрішніх справ додержуються обов’язку направляти статистичні картки на розшукувану особу до відділів інформаційних технологій (УІАЗ) ГУМВС України в областях протягом доби.

Офіційні документи службових осіб, використані як підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності, мають бути оформлені згідно з вимогами закону (постанови, доручення, ухвали, запити, повинні бути підписані та зареєстровані, у необхідних випадках їх копії належним чином завірені тощо). Інакше їх неможливо визнавати як достатню інформацію та підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності.

При виявленні незаконних постанов про заведення оперативно-розшукової справи прокурор має скасувати такі рішення та вжити заходів для притягнення до відповідальності осіб, які припустилися порушення закону.

Водночас необхідно вжити заходів до якнайшвидшого усунення органами внутрішніх справ допущених порушень та повторного оголошення особи у розшук.

Слід мати на увазі, що у разі скасування постанови про заведення оперативно-розшукової справи щодо розшуку особи, яка ухиляється від слідства та суду, через порушення вимог ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», оскільки стосовно неї раніше вже було заведено оперативно-розшукову справу іншої категорії, у постанові належить вказувати, що рішення про заведення оперативно-розшукової справи скасовується без зняття особи з централізованих обліків розшуку.

Проблемою додержання законності при здійсненні розшуку осіб вказаної категорії, що впливає на ефективність їх розшуку, є порушення на етапі заведення оперативно-розшукових справ.

З метою виявлення таких порушень потрібно систематично проводити звірки даних територіальних управлінь Державної судової адміністрації України, міськрайонних судів, міськрайпрокуратур з даними (УІАЗ) УМВС України в областях щодо наявності за кожним фактом оголошення у розшук підсудного відповідної оперативно-розшукової справи.

Зокрема, відповідно до наказу Державної судової адміністрації України Про затвердження форми звітності № 1-ОП «Звіт про оперативність розгляду місцевими та апеляційними загальними судами кримінальних справ» від 17 червня 2010 року територіальні управління судових адміністрацій мають складати квартальні звіти, що містять дані про кількість зупинених провадженням кримінальних справ у зв’язку з ухиленням підсудного від кримінальної відповідальності. Також слід витребувати від територіальних управлінь Державної судової адміністрації України, міськрайсудів дані про підсудних, які оголошені у розшук, із зазначенням їхніх анкетних даних, дати спрямування відповідних постанов суду до органів внутрішніх справ для виконання.

Після витребування з органів судової влади інформації щодо оголошених у розшук підсудних, доцільно звірити її з даними міськрайпрокуратур для усунення можливих розбіжностей.

Із УІАЗ УМВС України в областях необхідно витребувати інформацію про осіб, щодо яких оперативними підрозділами заведено оперативно-розшукові справи категорії «Розшук» за постановами судів, та звірити її з даними органів судової влади та прокуратури.

Якщо встановлено факти відсутності оперативно-розшукових справ щодо розшуку підсудних, необхідно доручити керівнику відповідного органу внутрішніх справ провести перевірку з метою усунення порушень закону та поставити питання про відповідальність винних осіб.

Ці підрозділи входять до складу кримінальної міліції органів внутрішніх справ, а тому відповідно до ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» є оперативними підрозділами.

Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» не містить поняття «розшукова справа» і зобов’язує оперативні підрозділи здійснювати розшук осіб, які ухиляються від кримінального покарання, у межах оперативно-розшукових справ. Томурозшук осіб вказаної категорії належить здійснювати лише в межах оперативно-розшукових справ.

Водночас, статтею 164 Кримінально-виконавчого кодексу України та пунктом 6.5 розділу IV Інструкції про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань (ДДУПВП) та МВС України від 19 грудня 2003 року № 270/1560 передбачено направлення органами кримінально-виконавчої служби подань до органів внутрішніх справ щодо розшуку осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (статті 75 - 79, 83 Кримінального кодексу України, статті 163 - 166 Кримінально-виконавчого кодексу України), які ухиляються від виконання покладених на них обов’язків суду та місцезнаходження яких невідоме. Враховуючи, що вказані особи не відносяться до категорії «осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання», що передбачена Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», так як вони звільненні від відбування такого покарання, оперативно-розшукові заходи з метою розшуку цих осіб здійснюватись не можуть. Розшук таких осіб проводиться у межах розшукових справ, передбачених Наказом Міністра внутрішніх справ України Від 05.01.2005 №3ДСК.

Крім того, мають місце окремі проблемні питання заведення оперативно-розшукових справ за розшуком осіб, засуджених до позбавлення волі, які уникають відбування цього покарання. Однією з причин такого становища є невідповідність вимогам Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» Інструкції з організації розшуку обвинувачених, підсудних, осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно зниклих осіб та встановлення особи невпізнаних трупів, затвердженої наказом МВС України від 05.01.2005 № 3 ДСК.

Зокрема, пунктом 7 вказаної Інструкції передбачено, що підставою для заведення такої справи є постанова слідчого, прокурора, ухвала суду, постанова суді про оголошення у розшук підсудного, особи, яка ухиляється від відбування кримінального покарання. Таке положення суттєво звужує підстави для заведення оперативно-розшукових справ з розшуку засуджених та суперечить вимогам статті 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Більш того, Кримінально-процесуальним кодексом України не передбачено можливість винесення судом постанови про оголошення розшуку вже засудженої особи. Вказане зумовило неоднозначну практику заведення оперативно-розшукових справ за розшуком засуджених, а подекуди й взагалі відмову органів внутрішніх справ від заведення оперативно-розшукових справ цієї категорії без постанови суду.

У ході здійснення прокурорського нагляду необхідно виходити з того, що статтею 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» не передбачено як підстава здійснення оперативно-розшукової діяльності з розшуку засуджених, які ухиляються від відбування кримінального покарання – постанова суду про оголошення у розшук, а тому підставою для здійснення розшуку таких осіб може бути обвинувальний вирок суду стосовно особи та матеріали органу внутрішніх справ про її відсутність за місцем проживання.

Під час перевірки оперативно-розшукових справ та статистичних даних про результати оперативно-розшукової діяльності щодо розшуку осіб зазначеної категорії з’ясовуються наступні питання:

· чи передбачені законодавством здійснювані заходи та чи здійснюються вони в порядку, визначеному чинним законодавством;

· чи враховується їх відповідність ступеню суспільної небезпеки злочинних посягань та загрозі інтересам суспільства і держави;

· чи не здійснюються ці заходи не уповноваженими на це підрозділами;

· чи виконуються заходи в межах встановлених законом строків ведення оперативно-розшукових справ;

· чи відповідають здійснювані заходи меті оперативно-розшукової діяльності – розшуку особи, яка переховується від слідства та суду, ухиляється від відбування кримінального покарання;

· чи не проводяться оперативно-розшукові заходи щодо осіб, відносно яких не заведено оперативно-розшукову справу;

· чи підлягають використанню як джерело доказів у кримінальному судочинстві одержані результати заходів;

· чи не ведеться стосовно однієї особи декілька оперативно-розшукових справ, оперативно-розшукова діяльність без заведення оперативно-розшукової справи та чи не порушено прав і свобод фізичних або юридичних осіб,

· чи відшкодовано матеріальні та моральні збитки у випадку порушення прав і свобод громадян або юридичних осіб.

У зв’язку з особливостями провадження оперативно-розшукової діяльності з розшуку осіб, які переховуються від слідства та суду, ухиляються від відбування кримінального покарання, перевіряються й такі питання:

· чи оголошено особу, за наявності підстав, у міждержавний та міжнародний розшук;

· чи відповідає оголошення особи у міждержавний та міжнародний розшук вимогам законодавства України;

· чи направлено до Державної прикордонної служби України доручення щодо затримання розшукуваного при перетині державного кордону України (щодо осіб, яким судом обрано запобіжний захід – тримання під вартою або надано дозвіл на затримання і доставку до суду);

· чи поновлено вказані доручення після закінчення строку їх дії (Інструкція про порядок направлення до Держкомкордону доручень правоохоронних органів України щодо осіб, які прямують через державний кордон України, їх обліку та виконання, затверджена наказом Державної прикордонної служби України від 5 січня 1996 року № 8);

· чи направлено орієнтування до органів внутрішніх справ, на території яких ймовірна поява розшукуваного;

· чи проінформовано міськрайвідділ внутрішніх справ за місцем одержання розшукуваним паспорта або реєстрації;

· чи встановлено та опитано осіб, які можуть знати про місцезнаходження розшукуваного;

· чи проводяться систематичні перевірки розшукуваного за обліками ОВС, лікувальних закладів та інших установ, організацій і органів, УІАЗ УМВС в областях;

· чи направлено розшукові завдання до ОВС, на території або об’єктах обслуговування яких, за отриманими даними, розшукуваний має можливі зв’язки;

· чи належним чином здійснюється відомчий контроль за розшуком осіб, які переховуються від слідства та суду, ухиляються від відбування кримінального покарання (вказаний перелік не є вичерпним).

Затримання осіб, які переховуються від слідства і суду, засуджених, які ухиляються від відбування кримінального покарання, щодо яких оголошено розшук, передбачено положеннями статті 139 КПК України та пунктом 5 статті 11 Закону України „Про міліцію”.

Порядок затримання розшукуваних осіб та їх поміщення до ізолятора тимчасового тримання (ІТТ) безпосередньо визначається пунктом 14 Інструкції з організації розшуку обвинувачених, підсудних, осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно зниклих осіб та встановлення особи невпізнаних трупів, затвердженої наказом МВС України від 5 січня 2005 року № 3 ДСК.

Якщо розшукуваного затримано на території обслуговування органу внутрішніх справ, відповідальний оперативний черговий ОВС зобов’язаний зв’язатися телефонним, телеграфним чи факсимільним зв’язком або каналами електронної пошти, тобто будь-яким способом, з ініціатором розшуку з метою підтвердження підстав для взяття під варту обвинуваченого або затримання та доставки його до суду під вартою.

Ініціатор розшуку, тобто орган внутрішніх справ, оперативні підрозділи якого безпосередньо здійснюють розшук, одержавши повідомлення про затримання розшукуваного, зобов’язаний упродовж трьох годин підтвердити телеграфом, факсимільним зв’язком або каналами електронної пошти наявність підстав для взяття особи під варту або затримання та доставки до суду під вартою і не пізніше однієї доби надіслати фельдзв’язком відповідну постанову суду до органу внутрішніх справ, який утримує розшукувану особу.

Після одержання телеграфом, факсимільним зв’язком або каналами електронної пошти підтвердження згаданих вище підстав розшукувана особа поміщується до ізолятора тимчасового тримання ІТТ. Якщо ж затримання зазначеної особи відбулося внаслідок виконання розшукового завдання (орієнтування), у якому вже вказано обраний запобіжний захід – взяття під варту, – або підстави для затримання та доставки до суду під вартою, ОВС, до якого доставлено розшукуваного, одразу поміщує його до ІТТ.

У разі обрання до особи, що переховується від органів розслідування, запобіжного заходу, не пов’язаного із взяттям під варту (найчастіше це підписка про невиїзд), відповідальний черговий має взяти від затриманої особи пояснення та письмово зобов’язати її з’явитися до органу внутрішніх справ, який є ініціатором її розшуку.

Документами, у яких відображено інформацію про розшук особи, можуть бути:

· лист ініціатора розшуку посадовій особі (слідчому, прокурору), яка оголосила розшук особи, що переховувалася від органів розслідування, суду, ухилялася від відбування кримінального покарання, про розшук цієї особи з долученням протоколу затримання або зобов’язання про явку до місця провадження слідства та пояснення затриманого;

· постанова відповідних органів про припинення розшуку у зв’язку з добровільною явкою розшукуваного. За цих обставин ОРС закривають на підставі пункту 1 частини 1 статті 9-2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», тобто у разі розшуку особи, яка переховувалася від органів розслідування, суду, ухилялася від відбування кримінального покарання;

· постанова про закриття на будь-яких підставах, визначених законом, кримінальної справи судом, прокурором, слідчим або органом дізнання.

Під час перевірки законності закриття оперативно-розшукових справ щодо розшуку осіб, які переховуються від слідства та суду, ухиляються від відбування кримінального покарання, з’ясовуються наступні питання:

· чи уповноваженою особою затверджено постанову про закриття оперативно-розшукової справи;

· чи закрито оперативно-розшукову справу щодо особи, стосовно якої остання заводилась;

· чи відповідають вказані у постанові підстави закриття матеріалам оперативно-розшукової справи;

· чи наявні в матеріалах оперативно-розшукової справи дані про встановлення місцезнаходження розшукуваного, його затримання, закриття кримінальної справи слідчим, судом або прокурором, що відповідним чином завірені;

· чи повідомлено ініціатора розшуку про затримання розшукуваної особи або встановлення її місцезнаходження та чи наявні дані про отримання ним такого повідомлення;

· чи правильно застосовані норми Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» як підстави для закриття справи;

· чи вказано про закриття оперативно-розшукової справи у резолютивній частині постанови (у низці випадків приймаються рішення лише про припинення розшуку, припинення оперативно-розшукових заходів та ін.);

· чи відповідають підстави закриття справи, вказані у постанові, облікованим у ВІТ УМВС України в області.

Слід мати на увазі, що заборонено закривати оперативно-розшукові справи щодо розшуку злочинців, установлених або затриманих за межами держави, до їх повернення в Україну, якщо екстрадиція органами прокуратури та юстиції іншої держави дозволена.

У цьому випадку рішення про закриття оперативно-розшукової справи може бути винесене за наявності підтвердження органу досудового слідства, суду або органу виконання покарань про доставку розшукуваного на територію України.

Окрім того, якщо неможливо передати розшукувану особу правоохоронним органам України через стан її здоров’я або якщо ця особа не підлягає видачі з іншої держави, оперативно-розшукова справа може бути закрита лише після надходження офіційного повідомлення компетентного органу зарубіжної держави. При закритті оперативно-розшукової справи щодо такої особи остання повинна залишитися на централізованих обліках АІПС «Розшук» та ін. Повторне оголошення розшуку можливе після усунення перешкод для передачі особи органам дізнання, слідства, суду.

У разі виявлення факту необґрунтованого чи незаконного закриття оперативно-розшукової справи цієї категорії прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, зокрема розшуку осіб зазначеної категорії, відповідно до повноважень, визначених пунктами 4, 8 частини 2 статті 14 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», скасовує постанову про закриття справи, дає письмові вказівки щодо усунення порушень закону та проведення необхідних заходів. Про скасування постанови про закриття ОРС направляється інформація до ВІТ УМВС України в області.

Поряд із законністю закриття оперативно-розшукових справ необхідно перевіряти й питання зняття розшукуваної особи з централізованих обліків, оскільки це має важливе значення для забезпечення конституційних прав громадян, особливо за умови припинення кримінального переслідування стосовно особи.

Зокрема, при закритті оперативно-розшукової справи співробітник оперативного підрозділу зобов’язаний протягом трьох діб надіслати до ВІТ УМВС України в області облікові картки на зняття особи з обліків АІПС «Розшук».

Якщо розшукуваний, місцезнаходження якого встановлено, був оголошений у міждержавний розшук, у справі має бути винесено постанову про припинення міждержавного розшуку та до ВІТ УМВС України в області направлено картки про зняття його з обліків міждержавного розшуку. Про припинення міжнародного розшуку до Укрбюро Інтерполу надсилається також і лист.

Копії листа про направлення до ВІТ УМВС України в області облікових карток про припинення розшуку або відповідного повідомлення до Укрбюро Інтерполу мають зберігатися в оперативно-розшуковій справі.

Також належить перевірити, чи повідомлено упродовж трьох діб суд про закриття оперативно-розшукової справи, якщо у справі судом надавався дозвіл на проведення оперативно-розшукових заходів, що тимчасово обмежують права громадян.

Якщо встановлено факт знищення закритої оперативно-розшукової справи без додержання строків, передбачених Переліком документів, що утворюються в процесі оперативно-розшукової та іншої спеціальної діяльності органів внутрішніх справ із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом МВС України від 10.03.2009 №104ДСК, чи без мотивованого висновку, необхідно доручати керівнику відповідного органу внутрішніх справ провести перевірку з метою усунення порушень закону та порушити питання про відповідальність винних осіб.

Перевірку здійснюють з додержанням режиму таємності, за її результатами складають письмову довідку (з висновками і пропозиціями). Довідка зберігається в режимно-секретній частині прокуратури.

У робочих зошитах, довідках, а також внесених за результатами перевірок документах прокурорського реагування забороняється згадувати прізвища або прізвиська осіб, стосовно яких проводиться оперативно-розшукова діяльність, інші відомості, що можуть призвести до витоку інформації.

За наявності підстав за результатами перевірки вживаються заходи прокурорського реагування щодо усунення виявлених порушень законності, причин та умов, що їм сприяють, незаконні рішення скасовуються.

Повноваження прокурора на цьому напрямі наглядової роботи визначено ст. 14 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру» акти прокурорського реагування (подання, постанови про порушення дисциплінарних проваджень) вносяться прокурором винятково на виявлені порушення закону.

Поиск по сайту: