Лікування пролежнів

Слід пам’ятати, що лікувати пролежні набагато складніше, ніж запобігти їх появі. Методи лікування залежать від стадії пролежнів.

1. На стадії утворення почервоніння або блідості та набряку (без порушення цілості шкіри) уражені місця обробляють кварцем, шкіру протирають декілька разів на добу 5% або 10% розчином калію перманганату.

2. На стадії утворення пухирців, що ще не лопнули, уражені місця обробляють діамантовим зеленим або 70% етиловим спиртом, камфорним спиртом.

3. На стадії утворення неглибоких виразок (ерозій) застосовують 1% розчин діамантового зеленого, обліпіхову олію, синтоміцинову емульсію. На виразку накладають стерильну пов’язку.

4. Глибокі пролежні обробляють таким чином: усередину виразки вкладають турунду, змочену гіпертонічним розчином (0,9% NaCl) та накладають стерильну пов’язку. Після очищення рани від некротизованих мас застосовують пов’язки з маззю Вишневського, 1% синтоміциновою емульсією, 10% стрептоцидовою маззю.

2.6 Підмивання та спринцювання важкохворих

Хворих, які страждають на нетримання сечі та калу а також важкохворих після кожного акту дефекації та сечовипускання необхідно підмивати, тому що забруднення сечею та калом ділянки промежини та пахових складок призводить до мацерації та запаленню шкіри. Для цього слід мати глечик місткістю не менше 2 л або кухоль Есмарха, теплу воду температури 30-35°С зі слабким розчином перманганату калію, корнцанг, декілька великих ватних тампонів. Перед підмиванням надягають гумові рукавички. На простирадло під сідниці хворого підкладають клейонку, а потім підставляють тепле сухе металеве або гумове судно. Згинають ноги хворого в колінах та розводять їх. На ділянку статевих органів з кухля ллють теплий розчин, а пінцетом або корнцангом за допомогою ватного тампону протирають шкіру. Рухи тампону мають бути спрямовані від промежини до заднього проходу. Так слід робити для того, щоб не занести інфекцію до сечостатевих органів. Сухим тампоном у тому ж напрямку промокальними рухами протирають ділянку промежини. Якщо є попрілості у складках, їх змащують вазеліновою олією або присипають тальком.

Жінкам, у яких є виділення з вагіни треба робити спринцювання. Для цього беруть кухоль Есмарха, наливають у нього воду, підігріту до температури 30-35°С зі слабким розчином перианганату калію чи фурациліну. Підвішують кухоль на 1 м вище за рівень ліжка або закріплюють його на штативі. Надягають гумові рукавички, двома пальцями лівої руки розводять статеві губи, у статеву щілину обережно вводять піхвовий наконечник, змащений вазеліновою олією. Притримуючи наконечник, злегка відкривають кран кухля Есмарха. Після спринцювання ділянку промежини витирають сухим ватним тампоном.

2.7 Користування підкладним судном та сечоприймачем

Важкохворі неспроможні самостійно користуватися санвузлом. Всі свої фізіологічні відправлення вони повинні робити у ліжку, користуючись підкладним судном та сечоприймачем. Підкладне судно буває металевим з емалевим покриттям, фаянсовим, гумовим.

Металеве судно найчастіше має пласку круглу форму з великим круглим або овальним отвором зверху, та трубку, що відходить від бокової поверхні. Хворому його подають продезінфікованим, сухим та теплим, з невеликою кількістю теплої води. Гумове судно надувають за допомогою ножного насосу. Його частіше подають ослабленим хворим, хворим з пролежнями та нетриманням сечі та калу, бо його можна тримати під людиною протягом тривалого часу.

Користуватися підкладним судном слід таким чином: підкладають під хворого суху гумову клейонку, підводять руку під крижі хворого, при цьому його таз підіймається, зігнуті в колінах ноги розводять у сторони, судно підставляють під сідниці таким чином, щоб над його великим отвором опинилась промежина, а трубка судна була між стегнами хворого у напрямку до колін. Прикривши хворого ковдрою залишають його на даякий час самого. Після випорожнення судно виймають, випорожняють в туалеті, миють гарячою водою, дезинфікують 1-2% розчином хлорного вапна або 3% розчином хлораміну. Хворого підмивають.

Хворі, які додержуються суворого ліжкового режиму, вимушені користуватисб сечоприймачем. Виготовляються вони з скла або металу, мають довгасту форму, закнічується короткою трубкою з отвором. Чоловічий і жіночий сечоприймачі відрізняються будовою лійки. У жіночого – трубка з отвором розташована більш горизонтально, а лійка має відігнуті края. Хоча жінки, зазвичай, частіше використовують на сечоприймачі, а судно. Теплий, сухий сечоприймач розміщують між ногами пацієнта, а після акту сечовипускання вміст його виливають в унітаз, миють теплою водою та дезинфікують 3% розчином хлораміну. Час від часу сечоприймачі треба мити слабким розчином соляної кислоти, тому що сеча дає осад, який пристає до стінок і має неприиємніий аміачний запах.

2.8 Догляд за волосям.

При поганому догляді за волоссям, особливо у важкохворих, воно стає жирним, ламким, випадає, з’являється лупа та утворюються ковтуни. Хворі, які знаходяться на вільному режимі, гігієнічний догляд за волоссям здійснюють самостійно. Якщо стан хворого дозволяє, то голову миють під час прийняття гігієнічної ванни. Важкохворим волосся миють у ліжку. Для цьго підгортають головний кінець матраца під плечі хворого, Під голову та плечі підкладають спеціальну підставку. Роблять це так, щоб голова хворого була піднятою та відкинутою назад. Під голову підставляють миску. На голову хворого ллють воду з глечика. Для миття волосся використовують рідкий шампунь або кип’ячену воду з милом (мильну піну). Після миття волосся обережно витирають рушником, після чого ретельно різчісують. Якщо волосся жирне, його миють кожні 3-4 дні, за наявності нормального або сухого волосся – раз на тиждень.

Волосся слід розчісувати щоденно задля видалення пилу та лупи. У хворого має бути свій гребінець. Коротке волосся розчісують від корінців до його кінців, а довге розділяють на окремі паралельні пасма і поступово та повільно, розчісують від кінців до початку, намагаючись його не смикати. Гребінець, змочений у розчині оцту, добре вичісує пил та лупу. Періодично його треба мити в горячій воді з додаванням нашатирного спирту або соди.

2.8. Догляд за порожниною рота.

У здорових людей впродовж ночі поверхня слизової оболонки порожнини рота та зубів вкривається м’яким нашаруванням, до складу якого входять злущені клітини поверхневого шару, слиз та мікроорганізми. Вдень під час жування твердої та напівтвердої їжі а також при ковтанні відбувається самоочищення порожнини рота, але деякі дрібні часточки їжі лишаються між зубами та в порожнинах зубів, які руйнуються, що призводить до розмноження мікроорганізмів та появи запальних процесів слизової оболонки рота.

У хворих людей порушені процеси самоочищення порожнини рота як вдень, так і вночі, крім того, у важкохворих швидко настає знесилення організму, зниження його опірності і легко виникають супутні запальні процеси, насамперед у ротовій порожнині – стоматит (запалення слизової оболонки ротової порожнини) або гінгівіт (запалення ясен), глосіт (запалення язика) поява тріщин у куточках рота, сухість губ. Під час перебігу деяких захворювань через слизову оболонку порожнини рота виділяються продукти порушеного обміну речовин: азотисті речовини при нирковій недостатності, цукор при діабеті тощо. Ці речовини забруднюють слизову оболонку та призводять до більш інтенсивного розмноження мікрорганізмів. Це значно ускладнює перебіг основного захворювання.

Хворі, які самі себе обслуговують, кожного дня вранці та ввечері повинні чистити зуби м'якою щіткою, яка має форму зубної дуги та відповідний до порожнини рота розмір. Протягом дня після кожного прийому їжі треба прополіскувати рот підсоленою водою (1/4 ложка солі на склянку води).

Догляд за порожниною рота важкохворих складається з протирання, промивання, зрошення та застосування аплікацій. Користуватись зубною щіткою не варто, це може призвести до ушкодження слизової оболонки ясен.

Двічі на день протирають ротову порожнину ватним тампоном, змоченим 2% розчином натрію гідрокарбонату (сода), фізіологічним розчином (0,9% хлориду натрію) або 5% розчином борної кислоти. Протирають окремо кожний зуб, особливо ретельно в ділянці шийки зуба. Перед протиранням верхніх корінних зубів шпателем відтягують щоку, щоб запобігти потраплянню інфекції до вивідної протоки навколовушної слинної залози. З тої ж причини не радять протирати слизову оболонку щік. Потім протирають язика. Для цього кінчик його треба обгорнути стерильною марлевою серветкою, витягнути з порожнини рота лівою рукою, а правою рукою, у якій знаходиться пінцет з ватною кулькою, змоченою 2% розчином соди, знімають наліт з язика, протирають та по можливості пропонують хворому ополоснути ротову порожнину антисептичним розчином (перекис водню – 1 чайна ложка на 1 склянку води).

Полоскання рота проводять за допомогою гумової груші або шприца Жане. Для того, щоб рідина не потрапила в дихальні шляхи, хворому надають напівсидячого положення з головою, дещо нахиленою вперед або повертають голову вбік, якщо він лежить. Під груди йому кладуть гумову клейонку, під підборіддя – ниркоподібний лоток. Відтягуючи шпателем по черзі то праву, то ліву щоку, промивають рот, використовуючи при цьому до 1 л води. Застосовують наступні розчини: перекису водню 0,6%, натрію хлорида 0,9%, натрія гідрокарбонату 0,5%. Якщо у важкохворого є знімні зубні протези, то перед проведенням гігієнічних процедур їх слід зняти, ретельно вимити та витерти насухо. Зберігати протези у склянці з водою не варто, тому що у вологому середовищі мікроорганізми, які знаходяться на поверхні протезу добре зберігаються.

За наявності запальних змін на слизовій оболонці рота (стоматіт, гінгівіт) з’являється біль під час прийму їжі, слинотеча, може підвищитись температура тіла. Медикаментозне лікування полягяє у проведенні додаткових зрошеннь дезинфікуючими розчинами (фурацилін, мікроцид) за допомогою гумової груші або шприца без голки та застосуванні аплікацій. Аплікація – це накладання стерильних марлевих серветок, змочених 0,1% розчином фурациліну на 4-5 хвилин. Можливе застосування аплікації із знеболюючими речовинами. При появі на губах сухих кірок або тріщин накладають на уражені місця марлеву серветку, змочену синтоміциновою емульсією. Сухі губи слід змазувати вазеліном, гігієнічною помадою або вершковом маслом.

2.9 Догляд за очима

За наявності виділень, які склеюють повіки, а також при численних очних захворюваннях та хімічних опіках, догляд за очима вимагає застосування спеціальних заходів. Він передбачає промивання очей, закапування в них медикаментозних крапель і накладання за повіки ліків на мазевій основі.

При склеюванні повік, спочатку за допомогою ватного тампону, змоченого 2% розчином борної кислоти, розм’якшують та видаляють кірочки, рухаючись від зовнішнього кута ока до носа, щоб не занести інфекцію до нососльозового каналу. Тампон повинен бути окремим для кожного ока.

Для промивання очей використовують дистильовану або холодну кип’ячену воду, фізіологічний розчин (0,9% NaCl), розчин риванолу, перманганату калію 1:5000. Перед промиванням обов’язково миють руки. Голову хворого трохи закидають назад, з боку скроні підставляють лоток для стікання рідини. Розсувають повіки вказівним та великим пальцями лівої руки, а правою рукою, не торкаючись повік, промивають кон’юнктивальний мішок струменем розчину. Для цього використовують гумовоий балончик, шприць без голки або спеціальну скляну посудину – ундінку. Струмень води повинен бути направлений від скроні до носа.

Закапують краплі в очі за допомогою стерильної піпетки. Перед проведенням процедури слід ретельно вимити руки з милом і протерти їх спиртом. Хворому пропонують подивися вгору; в цей час, тримаючи в лівій руці стерильну ватну кульку, відтягуть нижню повіку донизу. Пальцями правої руки натискають на резиновий ковпачок піпетки і впускають 1-2 краплі розчину ліків за нижню повіку, ближче до ділянки внутрішнього кута ока (біля носа). На кілька секунд хворий повинен закрити очі. Залишок рідини забирається ватним тампоном.Впускати більш, ніж 2 краплі не варто, тому що в кон’юнктивальний мішок вміщується тільки одна крапля. Закапуючи очі, треба стежити щоб кінчик піпетки не торкався вій хворого. Якщо так сталося, то користуватися цією піпеткою не варто, її треба простелізувати.

Закладають очну мазь за допомогою спеціальної палички, яка має сплощений і розширений кінці. Перед проведенням процедури її треба прокип’ятити. Сплощеним кінцем очної палички набирають невелику кількість (як горошина) мазі. Вказівним пальцем лівої руки відтягують нижню повіку донизу, лопаточку тримають правою рукою, паралельно до краю нижньої повіки і торкаються нею нижньої перехідної складки. Хворому пропонують закрити очі, а лопаточку обережно витягають горизонтальним рухом в напрямку скроні, залишаючи мазь за повікою. Потім стерильною ватною кулькою масажують закриті півіки для того, щоб мазь краще всмокталася.

2.10 Догляд за вухами та порожниною носа

Доглядза здоровими вухами полягає у регулярному обмиванні теплою водою з милом. Не можна застосовувати гострі предмети для очищення вух, тому що можна ушкодити барабанну перетинку або стінки проходу. У зовнішньому слуховому проході виділяється жовтувато-коричневого кольору маса – сірка, надмірне накопичення якої може утворювати сірчані пробки і погіршувати слух. Іноді виникає необхідність очищати зовнішній слуховий прохід віднакопичення в ньому виділень та звільняти від сірчаної пробки. Хворим, які дотримуюються постільного режиму періодично очищають зовнішні слухові проходи за допомогою турунди (марлева серветка чи вата, яка згорнута трубочкою) або тонкого зонду з нарізкою на кінці, на який намотуюють вату. Процедуру доцільніше проводити після попереднього закапування у вухо 2-3 крапель 3% розчину перекису водню. Лівою рукою відтягують вушну раковину дозаду та вгору, правою обережно вводять зонд у слуховий прохід і легкими обертовими рухами очищають вухо.

Для видалення сірчаної пробки застосовують промивання зовнішнього слухового проходу за допомогою шприця Жане (його ємність – 100 мл) або гумового балончика. Для пом’ягшення вушної сірки закрапують у вухо 3% розчин перекису водню або камфорний спирт. Хворий сідає, його плечі покривають клейонкою. Під вухо підкладають ниркоподібний лоточок, який хворий притискає до шиї. В шприць набирають воду, підігріту до температури 37°С, на канюлю шприця надівають гумову трубку для того, щоб під час промивання не ушкодити слуховий прохід. Відтягують вушну раковину і на глибину не більше 1 см уводять накінечник, після чого на задньо-верхню стінку зовнішнього слухового проходу окремими порціями випускають струмень рідини. Сірчана пробка виходить півністю або частинами. Слуховий прохід після промивання висушують ватою, навернутою на зонд і протирають спиртом.

Уведення крапель у зовнішній слуховий прохід застосовують при запаленні середнього вуха. Перед проведенням процедури вухо прочищають, як було описано вище. Лікарську речовину у вигляді водного або масляного розчину підігрівають до температури тіла (уведення холодного розчину може викликати головоружіння). Голову хворого нахиляють у бік здорового вуха так, щоб хворе вухо опинилося зверху. Ліою рукою відтягують вушну раковину. При цьому зовнішній слуховий прохід випростовується і крпалі потрапляють у його глибину. Правою рукою крапають 5-8 крапель, після чого кілька разів натискають на

Поиск по сайту: