Характеристика державних цільових фондів

Фонди фінансових ресурсів цільового призначення є самостійною ланкою фінансової системи і входять до складу державних фінансів. Основним централізованим фондом грошових коштів держави є бюджет. Кошти бюджету знеособлені і забезпечують реалізацію функцій держави. Разом з тим у держави можуть бути певні потреби, які мають особливе значення і потребують гарантованого фінансового забезпечення. До таких потреб належать: надання певних соціальних гарантій населенню у разі досягнення непрацездатного віку, втрати працездатності, годувальника, роботи, настання інших непередбачуваних подій. Це і є причиною формування фондів цільового призначення [9, с.206-207].

Романенко О.Р. вважає, що державні цільові фонди – це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, що залучаються державою для фінансування деяких суспільних потреб [9, с.207].

А згідно Кириленко О.П державні цільові фонди – це сукупність фондів грошових коштів, які знаходяться в розпорядженні центральних та місцевих органів влади [6].

А Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. визначають державні цільові фонди як грошові відносини з приводу розподілу та перерозподілу вартості суспільного продукту та частини національного багатства, пов'язаних з формуванням фінансових ресурсів в розпорядженні держави та використанням державних коштів для забезпечення розширеного відтворення, задоволення соціально-культурних потреб суспільства, матеріального стимулювання членів суспільства щодо пенсійного, соціального захисту населення, розвитку науково-технічного потенціалу держави.

Основне призначення державних цільових фондівполягає у:

· забезпеченні соціального захисту населення шляхом виплати субсидій, пенсій, фінансування соціальної інфраструктури;

· сприяння економічному піднесенню держави через фінансу­вання, субсидування, кредитування вітчизняних підприємств;

· фінансування природоохоронних заходів;

· надання позик, кредитів.

Джерелами формування доходів державних цільових фондів є:

· бюджетне фінансування;

· обов'язкові відрахування юридичних та фізичних осіб;

· доходи від інвестування власних коштів;

· добровільні внески, спонсорська допомога;

· інші джерела.

На підставі досліджень різноманітних точок зору у загальному виді державні цільові фонди можна згрупувати за наступними ознаками:

1. За способом утворення:

· шляхом відокремлення із державного бюджету окремих видатків, що мають велике значення;

· формуванням спеціальних фондів із самостійними джерелами доходів.

2. За джерелами мобілізація коштів:

· спеціальні збори (дуже часто обов'язкові);

· добровільні внески і пожертвування;

· позики;

· кредити;

· направлення коштів із бюджету.

3. За терміном дії:

· постійні фонди, створення яких пов'язане з виділенням окремих функцій держави. Так, в частині реалізації соціальної функції особлива увага приділяється соціальному страхуванню;

· тимчасові фонди, які формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем. Вони створюються за конкретною необхідністю і після вирішення проблеми закриваються.

4. В залежності від рівня, на якому утворюються фонди, вони можуть бути:

· державними;

· місцевими.

5. В залежності від напрямків використання існують фонди:

· економічні;

· соціальні;

· науково-дослідні;

· страхові;

· міждержавні та інші.

6. По відношенню до державного бюджету поділяють на:

· цільові бюджетні фонди (фонди, що входять до складу державного бюджету);

· державні позабюджетні фонди (фонди, що не входять до складу державного бюджету) (Рис.1.1).

Більш детально розглянемо фонди, що виділяються за останньою класифікаційною ознакою.

Під цільовими бюджетними фондамислід розуміти грошові фонди, що утворюються у складі бюджету держави за рахунок цільових джерел засобів і використовуються на фінансування певних державних чи місцевих витрат під конт­ролем фіскальних органів держави. Наприклад, платежі до Фонду України соціального захисту інвалідів, збір за забруднення навколишнього природного середовища, цільові фонди, утворені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади.

Реформування системи фінансів України на початку 90-х років призвело до появи нової ланки загальнодержавної системи фінансів - позабюджетних фондів [10,с.299-300].

Особливе значення серед них мають соціальні позабюджетні фонди:

1. Пенсійний фонд України відображає страхування на випадок постійної втрати працездатності. Формою страхового відшкодування є пенсії (рис. 1.2).

2. Фонд соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. Формою страхового відшкодування виступають допомоги на період втрати працездатності та на відшкодування частини витрат на відновлення працездатності (рис.1.3).

3. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, забезпечує страхування на випадок втрати місця роботи. Формою страхового відшкодування виступають допомоги по безробіттю, на перекваліфікацію, на працевлаштування (рис. 1.4).

4. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Створений з метою проведення профілактичних заходів з охорони праці, відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків, відшкодування їм завданої матеріальної та моральної шкоди (рис. 1.5) [ 7, с.116].

Специфікою позабюджетних фондів є чітке закріплення дохідних джерел і, як правило, суворе цільове їх використання. Джерелами формування позабюджетних фондів є: спеціальні податки і збори, асигнування із державного і місце­вих бюджетів, спеціальні позики, добровільні поступлення. Поступлення можуть формуватися також від капіталізації частини тимчасово вільних засобів позабюджетних фондів (як, наприклад, покупка цінних паперів, інвестування тощо).

В управлінні та контролі за коштами бюджетних та позабюджетних фондів є певні відмінності:

по-перше, використання коштів бюджетними фондами регламентується законодавством та органами влади, а використання коштів позабюджетних фондів - законодавством та виконавчими дирекціями фондів, при цьому є реальна можливість використання коштів в оперативному режимі;

по-друге, контроль за діяльністю і використанням коштів бюджетних фондів здійснює Верховна Рада України, а позабюджетні фонди не підлягають контролю з боку законодавчих органів. Контроль здійснюється податковими інспекціями, фінансовими відділами і виконавчими дирекціями фондів.

Поиск по сайту: