Основні технічні характеристики детонуючих шнурів

Детонуючий шнур складається з серцевини-2 з бризантної ВР (тена) з направляючими нитками-1 й ряду внутрішніх і зовнішніх оплеток-3,4, які покриті вологоізоляційною оболонкою. Оболонка шнура марки ДШ-В є більш водонепроникною й виготовлена з пластикату червоного кольору.Детонуючимшнуром заряди підриваються, як правило, за допомогою капсуля-детонатора, який обтискується на кінці відрізка ДШ або безкапсульним способом. Капсуль-детонатор встановлюють в ДШ і кріплять його так само, як і на ВШ при виготовленні запалювальної трубки.

Безкапсульним способом можна підривати заряди з порошкоподібної та пластичної ВР. З цією метою в заряд розміщується відрізок ДШ, складений в 4-5 рядів без перетинання. Для виготовлення бойовика з пластичної ВР, необхідно зробити на кінці детонуючого шнура 3-4 вузли та розмістити в заряді пластичної ВР. Безкапсульний спосіб застосовується для підривання зарядів, які розміщені у важкодоступних місцях. Перевага цього способу полягає у його простоті й безпеці.

Детонуючий шнур ріжуть на відрізки необхідної довжини чистим та гострим ножем на дерев’яній підкладці, попередньо розкатавши всю бухту шнура або її частину таким чином, щоб від місця розрізу до нерозгорнутої частини бухти було не менше 10 м. Після кожного розрізу слід зчищати крихти від шнура з підкладки та ножа і наступний розріз проводити на новому місці підкладки. Відрізати детонуючий шнур, вставлений в капсуль-детонатор, забороняється.

З’єднання двох кінців ДШ між собою називається зростком. Зростки виконуються декількома способами (мал.5).

Для одночасного підривання декількох зарядів з детонуючого шнура готують вибухові мережі. Мережі бувають трьох видів: послідовні; паралельні; змішані. Для забезпечення успіху вибуху у послідовних і змішаних мережах застосовують замикаючий шнур, тобто крайні заряди також з’єднують між собою відрізками ДШ. Відрізки шнура, які з’єднують окремі заряди, повинні, як правило, мати КД на обох кінцях.

Відрізки детонуючого шнура необхідно прокладати до підривних зарядів таким чином, щоб вони не стикатися між собою та з іншими зарядами, не перетинались один з одним та не утворювали петель й не були сильно натягнуті

Підривники призначені для ініціювання зарядів вибухових речовин. За принципом дії підривники поділяються на підривники миттєвої та сповільненої дії. До підривників миттєвої дії належать підривники типу МУВ (МУВ, МУВ-2, МУВ-3, МУВ-4), які застосовуються у протипіхотних мінах та мінах-пастках. Підривники сповільненої дії ВЗД-3М, ВЗД-6ч, ВЗД-144, ВЗД-144ч і ВЗД-20М призначені для автоматичного вибуху підривних зарядів та інженерних боєприпасів по закінченню заздалегідь встановленого часу сповільнення. Також, для приведення в дію деяких типів мін застосовуються електронні підривники МВЭ-72, МВЭ-НС, електрохімічний підривник ЭХВ-7 та інші спеціальні підривники.

При усіх видах перевезень та перенесень ВР та ЗП повинні суворо виконуватися наступні вимоги:

ВР та засоби підривання повинні перевозиться щільно складеними в справній укупорці при правильному розміщенні та ретельному кріпленні її на транспортних засобах;

перевезення ВР та ЗП дозволяється тільки на повністю справних транспортних засобах без перевищення норм вантажопідйомності;

перевезення ВР та ЗП разом з сторонніми предметами і особливо з легко запалюючими речовинами забороняється;

засоби підривання до складу яких входять КД, повинні переноситися від польових розхідних складів до місць проведення підривних робіт окремо від ВР в заводській укупорці (коробках) або у дерев’яних пеналах; перенесення цих засобів підривання в кишенях забороняється;

ДШ та ВШ в невеликих кількостях (до однієї бухти ДШ і до п’яти кругів ВШ) дозволяється переносити одній людині разом з ВР;

особи, які переносять ВР і ЗП до місць робіт, повинні пересуватися в колоні по одному на дистанціях не менше 5 метрів. Заходити будь-куди на шляху слідування з отриманими зі складу ВР та засобами підривання забороняється.

При вогневому способі підривання зарядів, підрив здійснюється за

.

Під час проведення підривних робіт вогневим способом підривання необхідно виконувати наступні вимоги:

- отримавши ВШ, перевірити швидкість його горіння;

- вести суворий облік запалювальних трубок і КД та видавати їх тільки перед встановленням у заряди.

- вести облік зарядів, які вибухають, щоб перевірити чи нема неспрацьованих;

- до неспрацьованих зарядів підходити не раніш ніж через 15 хвилин, при підході до неспрацьованих зарядів спостерігати, чи нема ознак горіння шнура або самих зарядів;

- при підриванні зарядів запалювальними трубками кількість підривників для їх запалювання визначити в залежності від відстаней між зарядами, дистанції відходу і часу запалювати не більш п’яти трубок;

- перед підпалюванням запалювальних трубок давати сигнал “ПРИГОТУВАТИСЬ”, за яким підривники обрізають вільний кінець запалювальної трубки під гострим кутом, стають біля зарядів і готуються до запалювання;

- запалювання проводити за сигналом “ВОГОНЬ!”.

- вогнепровідний шнур, який потух, повторно не запалювати;

- під час підготовчих робіт ДШ повинен знаходитись у тіні;

- якщо заряди, які з’єднані ДШ, не спрацювали, підходи до них дозволяється тільки одній людині і не раніш 15 хвилин; при підході до них необхідно перевірити відсутність ознак горіння ДШ і зарядів, при наявності таких ознак підходити до зарядів забороняється;

- при підриванні груп зарядів, з’єднання ДШ, перевірку результатів вибуху проводити тільки одній людині.

Поиск по сайту: