Порядок поводження та зберігання ВШ

Зберігати вогнепровідний шнур слід в сухих прохолодних місцях і захищати від:

- вологи - шляхом обробки кінців (воском, мастикою, ізоляційною стрічкою) так як його серцевина (димний порох) зволожується і стає непридатним:

- спеки, так як сильно перегрітий шнур втрачає герметичність внаслідок утворення вздувів на оболонці;

- дотику з маслами, жирами, бензином або гасом. які пошкоджують оболонку;

- від механічних дій, які можуть пошкодити оболонку, або порушити цілісність порохової серцевини.

Вогнепровідний шнур у пластикатовій оболонці і подвійний асфальтований шнур застосовується під час проведення вибухових робіт під водою, а також у вологих місцях. Асфальтований шнур може застосовуватись тільки при роботі у сухих місцях, де виключено його зволоження. При застосуванні вогнепровідного шнура на морозі слід уникати перегинів шнура, так як це може призвести до його перелому.

Перед застосуванням вогнепровідного шнура робиться його огляд, і якщо на поверхні його оболонки знаходиться тріщина, переломи, сліди підмокання, кашлатання та інші пошкодження і несправності, то такий шнур рахується непридатним до роботи. Кінці шнура у бухті, довжиною по 10-15 см відрізаються. Швидкість горіння вогнепровідного шнура перевіряють підпалюванням відрізка довжиною 60 см. визначаючи час його горіння. Час горіння відрізка повинен складати 60-70 сек. Під водою ВШ горить на глибині до 5 м і процес горіння відбувається швидше, ніж на повітрі

Запалювальний (тліючий) гніт застосовується для запалювання вогнепровідного шнура і являє собою пучок бавовняних або лляних ниток, сплетених у шнур діаметром 6-8 мм, які промочені калієвою селітрою. Гніт тліє зі швидкістю 1 см за 1-3 хвилини в залежності від сили вітру. Запалювальний гніт необхідно оберігати від зволоження. допомогою запалювальної трубки, що складається з капсуля-детонатора й вогнепровідного шнура. Запалювальні трубки промислового виготовлення надходять у війська у готовому вигляді або виготовляються в умовах військ безпосередньо під час підготовки до проведення вибухів Порядок виготовлення запалювальної трубки проводиться у послідовності, що вказана на мал.4

мал. 4 – Послідовність виготовлення запалювальної трубки (розміри в мм):

а – відрізання вогнепровідного шнура; б – кінці шнура відрізані для

виготовлення трубки; в – кінець шнура обгорнутий ізоляційною стрічкою;

г – виштовхування КД з коробки; д – введення шнура в КД; ж – обтиск КД;

к – правильно введений шнур; л – обтиснутий КД; м – ізоляція місця

з’єднання КД із шнуром; н – готова запалювальна трубка

Обрізаний під прямим кутом кінець ВШ необхідно легко, без натискання і обертання, ввести в гільзу КД. Якщо ВШ входить в гільзу занадто легко, то кінець необхідно обгортати шаром ізоляційної стрічки або паперу. Після ведення ВШ в КД, його (КД) обтискують спеціальним обжимом. Для цього беруть шнур у ліву руку і кладуть вказівний палець цієї руки на кумулятивну виїмку КД, тримаючи правою рукою обжим так, щоб його нижня поверхня була на рівні зрізу гільзи, поступово збільшуючи потискання на обжим і повертаючи його, створити на краю гільзи шийку, чим досягається міцність з’єднань КД з ВШ. Руки при цьому повинні знаходитись у зручному положенні для підривника. У разі відсутності обжиму кінець ВШ, який вставляється у КД, необхідно обгорнути ізоляційною стрічкою або папером так, щоб шнур не випав з гільзи під дією своєї ваги. Час на виготовлення запалювальної трубки – 2-3 хвилини.

Для кріплення запалювальної трубки до заряду на місце обтиснення гільзи підв’язують шпагат, потім запалювальна трубка береться великим і вказівним пальцями за місця обтиснення і обережно вводиться в запальне гніздо заряду до упору. За допомогою шпагату трубка кріпиться до заряду.

Перед запалюванням ЗТ вільний кінець вогнепровідного для більшого оголення порохової серцевини й покращення умов запалювання обрізають навкіс. Обрізування шнура повинно проводитись після того, як запалювальна трубка буде встановлена в заряд ВР. Мінімальна довжина ЗТ не менш 50 см, із тліючим гнотом не менш 10 см.

Якщо ЗТ не буде одразу ж застосована для проведення вибуху, то вільний кінець ВШ обертають ізоляційною смугою. При використанні запалювальних трубок у вологих місцях та під водою з’єднання ВШ з КД закривають ізоляційною стрічкою. При виготовленні запалювальної трубки з гнітом відрізок останнього довжиною не менше 3 см одягають на зрізаний навкіс кінець вогнепровідного шнура.

Для проведення підривних робіт вогневим способом застосовують запалювальні трубки промислового виготовлення (табл.3) та трубки, що виготовлені у військових умовах.

Таблиця 3

Основні технічні характеристики запалювальних трубок

Запалювальні трубки промислового виготовлення ЗТП-50 (мал.3), ЗТП-150 і ЗТП-300 мають три терміни сповільнення. Вони виготовляються з механічним та тертковим спалахувачем.

мал. 3 – Запалювальна трубка (ЗТП-50) з тертковим спалахувачем:

1 – капсуль-детонатор № 8-А; 2 – втулка; 3 – алюмінієва муфточка з числом,

що вказує час сповільнення у секундах; 4 – вогнепровідний шнур; 5 – терка;

6 – трубка; 7 – тертковий капсуль-спалахувач; 8 – капронова нитка;

9 – корпус; 10 - пробка

На вогнепровідному шнурі запалювальної трубки закріплена алюмінієва муфточка з цифрами, які вказують час сповільнення в секундах. Запалювальні трубки запалені на повітрі, надійно горять у воді на глибині до 5 м. Трубки з механічним спалахувачем допускають приведення їх в дію під водою на глибині до 5 м. Зусилля, що необхідне для висмикування чеки й терки складає 0,5-7 кгс.

Запали призначені для ініціювання зарядів вибухових речовин. На оснащення військ поступають запали МД-2 і МД-5М, МД-7М, МД-10.

Детонуючий шнур призначений для здійснення одночасного вибуху декількох зарядів, а також для безкапсульного підривання зарядів ВР. У військах застосовуються ДШ-Б та ДШ-В (табл. 2).

Таблиця 2

Поиск по сайту: