Кроки цільового управління

СРС № 5 (2 год).

Тема 2.3.: Кроки цільового управління. Декларація.

План:

1. Кроки цільового управління.

2. Поняття декларації.

Кроки цільового управління.

Залежно від важливості для організації цілі можуть бути стратегічними і тактичними. Стратегічні орієнтовані на вирішення перспективних масштабних проблем, які якісно змінюють життя й імідж організації, наприклад досягнення першості в своїй сфері діяльності, вихід на міжнародні ринки, докорін­не оновлення виробничої бази тощо.

Стратегічні цілі визначають характер діяльності на перспек­тиву, і для їх реалізації потрібні великі витрати. Вибір стра­тегії поведінки фірми — завжди дуже відповідальна та важли­ва справа. Тут потрібне глибоке опрацювання можливих варі­антів стратегії і ретельне обґрунтування обраної альтернативи. У стратегічних цілях відбивається зміст практичного менеджменту фірм, його соціальна значимість, рівень орієнтованості на задоволення потреб персоналу фірм, суспільства в цілому, його соціальних груп.

Тактичні цілі є проміжними відносно стратегічних і відоб­ражують окремі етапи досягнення їх, наприклад проведення модернізації чи капітального ремонту. Оперативні цілі визна­чаються на основі стратегії розвитку фірми і реалізуються в рамках стратегічних ідей та поточних установок. Якщо, ска­жімо, стратегічні цілі виражають якісні параметри існування фірми, то оперативні цілі, навпаки, — кількісні показники діяльності на певний період. У разі, якщо фірма надає пріори­тетне значення стратегічним цілям перед поточними, то це означає, що керівництво орієнтує підрозділи і весь персонал на досягнення довгострокового комерційного успіху, високих стандартів діяльності. І, навпаки, орієнтація переважно на по­точні ефекти й успіхи означає відсутність у фірми (суб'єкта гос­подарювання) перспективи посісти чільне місце у світі здоро­вого цивілізованого бізнесу. Отже, оперативні цілі, пов'язані з вирішенням поточних проблем, описують результати, необхідні для досягнення тактичних і стратегічних цілей організації.

За часовою ознакою з погляду їх реалізації цілі поділяють на довгострокові (більше 5 років), середньострокові (1—5 років) і короткострокові (до одного року). Для короткострокових цілей характерна значно більша, ніж для довгострокових, деталізація і конкретизація дій, що передбачені для їх досягнення. Самі вони є етапами на шляху досягнення довгострокових цілей.

За змістом цілі поділяються на технологічні, економічні, виробничі, адміністративні, маркетингові, науково-технічні, соціальні тощо.

До технологічних цілей можна віднести комп'ютеризацію, впровадження гнучких технологій, створення нових підрозділів. Прикладом економічних цілей є зміцнення фінансової стабіль­ності організації, збільшення прибутковості, підвищення рин­кової вартості капіталу, прискорення його оборотності.

Виробничі цілі можуть стосуватися випуску визначеного обсягу товарів і послуг, підвищення їхньої якості, зниження собівартості.

Адміністративні цілі передбачають, наприклад, досягнення високої керованості організацією, надійної взаємодії між співробітниками, високої дисципліни, узгодженості в роботі.

Маркетингові цілі пов'язані із завоюванням тих або інших ринків збуту, із збільшенням кількості покупців, клієнтів, з продовженням життєвого циклу товарів і послуг, досягненням лідерства в цінах та ін.

Науково-технічні цілі орієнтують фірму, підприємство на створення і впровадження у виробництво нових і вдосконален­ня існуючих зразків продукції, доведення їх до рівня вимог світових стандартів.

Соціальні цілі зосереджені на створенні сприятливих умов праці, життя і відпочинку працівників, підвищенні їхнього освітнього й кваліфікаційного рівня тощо (ліквідація важкої фізичної праці, налагодження відносин соціального партнер­ства, забезпечення людей високоякісним медичним обслугову­ванням і т. ін.).

За формою вираження можна говорити про цілі, які виражені у кількісних і якісних показниках. У першому випадку мова йде, наприклад, про виробництво продукції в гривнях, тоннах, штуках; у другому — про досягнення благополучного морально-психологічного клімату в колективі, що нічим виміряти не можна.

Розглянемо приблизну систему цілей фірми, котра діє в со­ціально-економічних умовах сьогоднішньої України.

Поточна мета сьогоднішньої фірми ставиться, як правило, для виживання і забезпечення умов для завоювання та збере­ження стійкого становища на внутрішньому ринку. Для пере­важної більшості наших підприємств ця мета є необхідною.

Короткострокова мета ставиться, як правило, до того, щоб зробити фірму здатною зберігати стійке становище на внутрі­шньому ринку і протистояти іноземній конкуренції.

Середньострокова мета спрямована переважно на те, щоб стати фірмою-лідером, здатною домогтися провідного станови­ща серед фірм-конкурентів на внутрішньому ринку, і почати конкурувати на зовнішньому.

Довгострокова мета зосереджена на захопленні й утриманні відповідної частини міжнародних ринків у галузі своєї спеціа­лізації.

Підкреслимо, що програмні цілі досягаються реалізацією внутрішніх цілей. Ієрархію внутрішніх цілей, орієнтованих на досягнення стратегічних цілей, можна подати так.

Стратегічні цілі: збільшення прибутку, зростання обсягу продажів, розширення вивізної торгівлі.

Виробничі цілі: продуктивність праці, якість продукції та послуг, диверсифікація виробництва.

Підтримуючі цілі: стабілізація фінансового стану, раціональ­не використання ресурсів, збільшення обсягу НДДКР, удоско­налення управління.

Класифікація цілей дає змогу конкретизувати завдання. Зав­дання— це робота, яку необхідно виконати наперед визначе­ним способом і у визначені терміни. З технічного погляду зав­дання закріплюються не за працівником, а за робочим місцем або посадою. Кожна посада включає ряд завдань, які розгляда­ються як необхідний внесок у досягнення цілей організації.

На основі цілей організації формуються завдання, які необ­хідно розв'язати в процесі досягнення їх. Завдання більш кон­кретні й мають не лише якісні, а й кількісні, просторові та ча­сові характеристики. Так, якщо мета підприємства може фор­мулюватися як досягнення найближчим часом лідируючого становища на ринку продукції, яка випускається, то завдання має бути сформульовано більш конкретно: до 01.01.2002 р. за­воювати 50 % ринку товару А, 30 % ринку товару В.

На відміну від цілей завдання мають обмеження, тобто перелік дій, від яких необхідно утримуватися, наприклад від порушення тру­дового законодавства. Крім цього, порівняно з цілями завдан­ня більшою мірою індивідуалізовані, вони включають елемен­ти, які роблять їх більш зрозумілими, а відтак і привабливіши­ми для виконавців.

Поиск по сайту: