У світовій практиці господарювання розрізняють так звану впорядковану та примусову ліквідацію збанкрутілих підприємств (організацій)

• За впорядкованої ліквідації продаж майнових активів підприємства (організації) здійснюється протягом певного (ро­зумного) строку з метою збереження якнайбільшої вартості на­явного майна. Для найбільш неліквідних активів цей строк (пе­ріод) може становити близько двох років.

• Примусова ліквідація передбачає негайний розпродаж ак­тивів, як правило, усіх одночасно (на одному аукціоні).

Зарубіжна практика визначає певні етапи технологіч­ної послідовності процесу розрахунку впорядкованої ліквідаційної вартості підприємства:

• перший етап — розробка календарного графіка ліквідації активів підприємства;

• другий етап — оцінка поточної вартості активів з ураху­ванням витрат на їхню ліквідацію;

• третій етап — обчислення обсягів зобов'язань підприєм­ства (організації);

• четвертий етап — визначення різниці між поточною вар­тістю активів і величиною зобов'язань підприємства (органі­зації).

Процес визнання боржника банкрутом має певні пра­вові наслідки, а саме:

- по-перше, припиняються підприємницька діяльність бор­жника;

- по-друге, до ліквідаційної комісії переходять майнові пра­ва та зобов'язання банкрута;

- по-третє, вважаються такими, що минули, строки всіх бор­гових зобов'язань банкрута;

- по-четверте, припиняються нарахування пені й відсотків на всі види заборгованості підприємства (організації)-банкрута.

Можливі способи (форми) реалізації майна під­приємств (організацій)-банкрутів:

- продаж майна одному чи кільком покупцям;

- продаж майна на аукціоні або тендері;

- надання в оренду одному чи кільком орендарям усіх або частини майнових активів банкрута з дальшим розподілом між кредиторами коштів, одержаних від оренди;

- передання заставленого майна заставодержателю;

- залишення боржникові збиткового майна або такого, що має незначну цінність і не впливає на збільшення майнових ак­тивів;

- будь-які інші способи реалізації майна, затверджені в су­довому порядку.

У разі, коли суб'єктом банкрутства є унітарне державне підприємство або господарське товариство, у статутному фонді якого переважна частка майна належить державі, проведення аукціону (конкурсу) здійснюється органом приватизації. У разі, коли суб'єктом банкрутства є юридична особа з недержав­ною формою власності, ліквідаційна комісія може або безпо­середньо проводити аукціон, або доручити його проведення спеціалізованій ліцензованій установі.

Усі форми продажу майна банкрута оформляються договорами купівлі-продажу, який укладається між ліквідацій­ною комісією від імені підприємства-банкрута та покупцем.

Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спря­мовуються на задоволення претензій кредиторів. Існує певна черговість задоволення претензій кредиторів, яка встановлена чинним законодавством України. Вимо­ги кожної наступної черги задовольняються після повного за­доволення всіх вимог попередньої. За браком майна для повно­го задоволення всіх вимог однієї черги претензії задовольня­ються пропорційно сумі, належній кожному кредиторові. Ви­моги, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними. Не розглядаються і вважаються погашеними також вимоги, за­явлені після закінчення строку, встановленого для пред'явлен­ня претензій.

Встановлена чинним законодавством України черговість задоволення претензій кредиторів:

1. Витрати, пов’язані з провадженням справи про банкрутство в арбітражному суді.

2. Витрати розпорядника майна, пов’язані з утриманням майнових активів банкрутства.

3. Зобов’язання щодо працівників підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства або виплат на акції трудовому колективу).

4. Державні та місцеві податкові й неподаткові платежі до бюджету, вимоги органів державного страхування та соціального забезпечення.

5. Вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.

6. Вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства та виплат на акції, які належать членам трудового колективу.

7. Усі інші вимоги.

Після завершення реалізації майнових об'єктів, що входять до складу ліквідаційної маси та є необхідними для по­вного задоволення всіх вимог кредиторів, і розподілу вируче­них сум між кредиторами ліквідаційна комісія складає й подає в арбітражний суд ліквідаційний баланс. У ньому тре­ба відобразити показники обсягу майнових активів (ліквідаційної маси), дані щодо їхнього інвестування, відомості про реа­лізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу, а також суми розподілу одержаних коштів поміж кредиторами.

- Завершальним етапом процедури ліквідації підприє­мства (організації)-банкрута є розгляд і затвердження ліквідаційного балансу арбітражним судом.

Після затвердження ліквідаційного балансу (звіту):

[1] суд виносить ухвалу про ліквідацію підприємства (організації)-банкрута;

[2] оприлюднює цю ухвалу, доводить її до відома всіх учас­ників процесу ліквідації конкретного суб'єкта господарювання;

[3] звільняє ліквідаційну комісію (ліквідаторів) від вико­нання обов'язків.

Поиск по сайту: