Як економічне явище

Тема 20: Банкрутство та ліквідація підприємства

Ключові програмні питання

20.1. Банкрутство підприємства (організації") як економічне явище

20.2. Методичні основи визначення ймовірності банкру­тства суб'єктів господарювання

20.3. Організація і наслідки ліквідації збанкрутілих підприємств та інших суб'єктів підприємницької діяльності

Банкрутство підприємства (організації)

як економічне явище

Банкрутство є неодмінною властивістю ринко­вих відносин і характеризує настання періоду в діяльності суб'єкта господарювання (фірми, підприємства, банку, іншої подібної організації), коли останній стає повністю неплатоспроможним, тобто нездатним задовольнити вимо­ги кредиторів і виконати фінансові зобов'язання перед дер­жавним і місцевим бюджетами.

Причини банкрутства можуть бути найрізноманітні­шими. У цілому вони поділяються на дві групи, кожна з яких залежить від певної сукупності конкретних причин.

Перша група ‒ зовнішні причини:

· Політичні

· Соціально-економічні

· Науково-технічні

· Зовнішньоекономічні

Друга група ‒ внутрішні причини:

· Незадовільний стратегічний план розвитку

· Низька якість менеджменту

· Недосконалість механізму ціноутворення

· Збільшення кредиторської і дебіторської заборгованості

· Утримання зайвих робочих місць

· Технологічна неузгодженість процесу виробництва

· Брак належного інвестування

· Дефіцит власних оборотних коштів

· Нераціональна організаційна структура

Існують конкретні симптоми, що свідчать про набли­ження банкрутства підприємства (органі­зації). Симптоми поділяються на дві групи: 1) ті, які характеризують тотальну заборгованість підприємства:

· Зменшення обсягів реалізації продукції;

· Падіння попиту на продукцію;

· Зниження прибутковості виробництва;

· Втрата клієнтів і покупців;

· Збільшення обсягу неліквідних оборотних коштів;

· Неритмічність виробництва;

2) ті, які характеризують повну неплатоспроможність:

· Низький рівень використання виробничого потенціалу;

· Збільшення витрат на виробництво та реалізацію продукції;

· Зниження рівня продуктивності праці;

· Скорочення кількості робочих місць.

■ Основні чинники, що спричиняють банкрутство фірми на окремих стадіях (етапах) життєвого циклу конку­рентних переваг:

1. Стадія зародження:

• неправильне визначення місії фірми та ЇЇ виробничого профілю;

• низькі підприємницькі здібності власника (власників) фірми;

• низька кваліфікація управлінського персоналу;

• неадекватний маркетинг;

• надто велика частка позитивного капіталу;

• недостатня кваліфікація виконавців;

• неадекватність трансакційних витрат.

2. Стадія уповільненого зростання:

• погане використання оборотного капіталу;

• втрата гнучкості в управлінні;

• неадекватність маркетингових досліджень і трансакційних витрат.

3. Стадія зрілості:

• техніко-економічне старіння та фізичне спрацювання ос­новного капіталу;

• високий ступінь неліквідності оборотного капіталу;

• неадекватні маркетинг і трансакційні витрати.

4. Стадія спаду:

• ті самі чинники, що й на стадії зрілості.

5. На будь-якому етапі життєвого циклу:

• параметри чинників виробництва;

• рівень галузевої конкуренції;

• державна фінансово-економічна політика.

■ Існують більш-менш стандартні етапи порушення справи про банкрутство підприємства (організації):

1. Установлення факту банкрутства.

2. Установлення факту безспірності вимог кредитора, який ініціює порушення справи про банкрутства.

3. Визначення майнових активів боржника.

4. Виявлення всіх можливих кредиторів.

5. Обґрунтування можливого плану реструктуризації або санації.

6. Проведення реструктуризації (санації), якщо вона можлива.

7. Визнання боржника банкрутом, якщо реструктуризація (санація) не дає змогу досягти очікуваного успіху.

■ Процедура офіційного порушення справи про банк­рутство підприємства (організації).

- Відповідно до чинного в країні законодавства суб'єк­том банкрутства може стати будь-яка юридична особа(зареєстрована як суб'єкт бізнесової діяльності), котра не спроможна своєчасно задовольнити вимоги кредиторів і сплатити податки.

- Як кредитор може виступати будь-яка вітчизняна і за­рубіжна юридична чи фізична особа, котра має вимоги (пре­тензії) до боржника у вигляді як майнових, так і немайнових зобов'язань останнього. Вартість негрошового зобов'язання визначається за ринковою ціною на день подання заяви про виз­нання боржника банкрутом. За період до подання заяви про банкрутство сума будь-якої вимоги за контрактом включає і вартість збитку, завданого кредитору боржником у зв'язку з не­виконанням умов контракту.

- Підставою для офіційного порушення справи про банк­рутство є письмова заява кредитора, органу податкової адміні­страції, контрольно-ревізійної служби чи самого боржника в арбітражний суд. До заяви кредитора додаються списки: інших кредиторів, відомих заявнику; підписаних боржником кон­трактів; арбітражних або інших судових справ, порушених бор­жником або проти нього. Якщо в арбітражний суд звертається сам боржник з власної ініціативи, то до його заяви додаються: список боржників і кредиторів; грошові суми їхніх вимог, за­безпечених чи незабезпечених заставою; перелік майна та його вартість.

- Після прийняття заяви проводиться попереднє засідан­ня арбітражного суду на якому розглядаються подані доку­менти, заслуховуються пояснення сторін і у разі необхідності призначається розпорядник майна боржника. Якщо суд вирі­шує, що всі вимоги щодо подання заяви дотримано, то він при­значає судовий розгляд справи, надсилає повідомлення всім сто­ронам судового процесу та оприлюднює ухвалу про прийняття справи до розгляду в офіційному друкованому органі.

- У місячний термін з дня такої публікації арбітражний суд ухвалює постанову, якою зобов'язує всіх осіб, що мають майнові вимоги до боржника, скликати збори кредиторів.

- Будь-яка юридична чи фізична особа, котра бажає взяти участь у реструктуризації (санації) боржника, у той самий термін має подати до арбітражного суду заяву з письмовим зобов'язанням узяти борг на себе та із зазначенням умов про­ведення реструктуризації або санації. У цьому разі реструкту­ризація (санація) є процедурою, що (крім усього іншого) пе­редбачає укладення угоди між санатором і кредиторами для вре­гулювання порядку виплати боргів і одержання згоди креди­торів на проведення фінансового оздоровлення боржника — юридичної особи.

- Реструктуризація може здійснюватися в різних формах, а саме:

• придбання санатором або вповноваженими ним особами всього статутного фонду боржника (цінних паперів) або його частки для виплати боргів відповідно до умов плану реоргані­зації суб'єкта;

• здача в оренду (лізинг) всієї власності боржника або її ча­стини для розподілу орендних платежів між кредиторами;

• передачі підприємства в оренду трудовому колективу, якщо боржником є державне підприємство.

- За браком пропозицій щодо проведення санації чи в разі незгоди кредиторів з умовами проведення санації боржника арбітражний суд визнає боржника банкрутом і приймає відпо­відну постанову.

Поиск по сайту: