Підстави до перегляду заочного рішення. Скасування та оскарження заочного рішення

ЦПК встановлює для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення — шляхом подання заяви про перегляд заочного рішення (ст.ст. 228—232 ЦПК України), а також загальний порядок — апеляційне оскарження — для позивача (ст. 232 ЦПК України).

Підстави до задоволення заяви і скасування заочного визначені ст. 232 ЦПК України.

Заява про перегляд заочного рішення підлягає задоволенню при наявності підстав щодо перегляду заочного рішення. До них відносяться: поважність причин неявки в судове засідання; поважність причин, за яких особа не могла повідомити причини своєї неявки в судове засідання і наявність, на які посилається заявник, і які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об'єктивно перешкоджали явці в судове засідання. Дані обставини повинні бути підтверджені відповідними доказами.

Відповідач повинен також вказати докази, що можуть вплинути на зміст прийнятого заочного рішення. До них варто віднести такі докази, які мають значення для справи, і можуть привести до ухвалення іншого рішення, протилежного винесеному цілком або частково, або зміні рішення.

Наявність підстав до перегляду рішення необхідна в їх сукупності. При відсутності хоча б одного з них заочне рішення не підлягає перегляду.

Суд скасовує заочне рішення лише за наявності двох підстав, визначених у ст. 232 ЦПК, зокрема, якщо буде встановлено, що відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи[2].

У тому випадку, якщо причина неявки відповідача неповажна, а рішення не відповідає обставинам справи, відповідач вправі подати апеляційну скаргу.

Задоволення заяви про перегляд заочного рішення і перегляд самого рішення не означають автоматичного ухвалення нового рішення на користь відповідача. Після перегляду заочного рішення розгляд справи відновляється і ведеться за загальними правилами цивільного судочинства.

Заочне рішення має усі властивості судового рішення і набуває законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК (ст. 233 ЦПК України).

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку згідно загальних правил ЦПК. Правом на оскарження повторного заочного рішення наділені обидві сторони (позивач і відповідач).

Встановлення двох способів оскарження - одна із специфічних ознак заочного рішення. Саме в цьому полягає головна відмінність заочного рішення від рішення, ухваленого під час відсутності відповідача.

Закріплення в законі двох способів оскарження ставить питання про те, чи виключає вибір одного з них можливість використання іншого? На першому етапі у відповідача є лише один шлях — подача заяви про перегляд заочного рішення. Право на апеляційне (касаційне) оскарження виникає після прийняття заочного повторного рішення або до закінчення строку і подачі такої заяви. Однак використання спрощеного порядку оскарження не є перешкодою для можливого подання апеляційної чи касаційної скарги.

Якщо заочне рішення не було скасоване, не оскаржувалось, то воно набирає законної сили в загальному порядку. За загальним правилом, заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, в разі подання апеляційної скарги і якщо воно не було скасоване, заочне рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом (ст.223 ЦПК України).

Контрольні запитання:

Чим обумовлене запровадження в цивільному процесі України інституту заочного рішення?

За яких умов може проводитись заочний розгляд справи?

Що спільного і відмінного є у звичайному та заочному розгляді справи?

Охарактеризуйте структуру та зміст заочного рішення.

Який порядок оскарження заочного рішення суду?

Охарактеризуйте підстави оскарження заочного рішення.

Який порядок набуття законної сили заочного рішення суду?

Рекомендована література:

1. Колосов Р. Перегляд заочного рішення (процесуальні аспекти) / Р. Колосов // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 1. – С. 25-27.

2. Колосов Р. Умови проведення заочного розгляду справи (проблемні аспекти) / Р. Колосов // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 2. – С. 97-100.

3. Коссак С. Заочний розгляд справи за процесуальним законодавством України та зарубіжних країн / С. Коссак // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 6. – С. 54-56.

4. Лихута Л. М. Практика ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах / Л.М.. Бейцун І.В. Лихута // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 10. – С. 25-35.

5. Навроцька Ю. Конкуренція способів оскарження заочного рішення в цивільному процесі України / Ю. Навроцька // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 6. – С. 57-61.

6. Кучерук, К. І. Заочний розгляд цивільних справ як форма цивільного судочинства / К. І. Кучерук // Держава та регіони. Серія: Право. – 2010. – № 2. – С. 45-48. – Бібліогр.: 13 назв.

7. Навроцька, Ю. В. Заочний розгляд справи в цивільному процесі України: монографія / Юлія Вячеславівна Навроцька. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 192 с. – 30.00.

[1] Про судовий збір: Закон України

[2] Практика ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах [електронний ресурс] // http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/3263C68D479AC662C325737F00210020?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=3263C68D479AC662C325737F00210020&Count=500&.

Поиск по сайту: