Природа економічних витрат та їх структура. Нормальний, бухгалтерський та економічний прибуток

Тема 8. Витрати виробництва.

1. Природа економічних витрат та їх структура. Нормальний, бухгалтерський та економічний прибуток.

2. Витрати виробництва в короткостроковому періоді.

3. Витрати виробництва в довгостроковому періоді.

4. Мінімально ефективний розмір підприємства і структура галузі.

Природа економічних витрат та їх структура. Нормальний, бухгалтерський та економічний прибуток.

Найважливішою умовою, яка визначає здатність виробника постачати товар на ринок, є затрати економічних ресурсів на його виробництво, грошове вираження яких отримало назву витрати виробництва.

Фахівці бухгалтера і економісти по-різному розглядають витрати виробництва. Бухгалтер оцінює ефективність діяльності фірми в минулому, тобто фактичні витрати, які вже відбулися. Економістів і керівників на відміну від бухгалтерів цікавлять перспективи розвитку фірми. Вони стурбовані (занепокоєні) майбутніми витратами і тим, як їх можна зменшити, щоб підвищити рентабельність виробництва. Тому предметом їхнього аналізу є альтернативні, тобто економічні витрати.

Економічне розуміння витрат базується на факті обмеженості всіх видів економічних ресурсів (рідкісності економічних ресурсів) і можливості їх альтернативного використання. Тому вибір певних економічних ресурсів для виробництва будь-якого товару пов’язаний з відмовою від використання цих же самих ресурсів для виробництва інших товарів. Таким чином, при економічному підході до аналізу, всі витрати мають альтернативний характер. Альтернативні витрати у грошовій формі називаються економічними витратами.

Таким чином, будь-який ресурс спрямовується у те виробництво, де він використовується найбільш ефективно і тому приносить його власнику найбільший дохід. Отже, економічні (альтернативні) витрати будь-якого ресурсу, вибраного для виробництва товару, дорівнюють його цінності при найкращому із всіх можливих варіантів використання.

З позиції окремої фірми: економічні витрати – це ті виплати, які виробник зобов’язаний зробити, або ті доходи, які він повинен забезпечити постачальнику ресурсів для того, щоб відволікти ці ресурси від використання їх в альтернативних видах діяльності.

Економічні витрати фірми включають в себе зовнішні і внутрішні витрати.

Зовнішні (явні) витрати – це грошові виплати, які здійснює фірма стороннім постачальникам ресурсів, тобто які є юридично самостійними по відношенню до даної фірми. Такі витрати пов’язані з оплатою праці робітників, службовців і менеджерів, орендою землі, виплатою відсотків за кредит, витратами на купівлю обладнання, палива, електроенергії та ін.

Сума всіх зовнішніх витрат являють собою бухгалтерські витрати (ВС).

В той же час фірма може використовувати певні ресурси, які належать їй самій. Згідно до концепції альтернативних витрат, незалежно від того є ресурс власністю фірми або ні, певний спосіб його використання пов’язаний з деякими витратами. В цьому плані витрати фірми на власний і самостійно використовуваний ресурс являють собою неоплачувані, або внутрішні (неявні) витрати.

Внутрішніми (неявними) витратами вважають витрати на власні ресурси підприємця. Вони дорівнюють грошовим виплатам, які могли би бути одержані при найкращому із можливих способів застосування ресурсу, що знаходиться у власності фірми і самостійно нею використовується.

Приклади внутрішніх витрат:

1) фірма, яка використовує землю або будівлі, що їй належать на правах власності, відмовляється від можливості одержання грошових платежів у вигляді орендної плати за здачу цього майна в оренду. Вартість невикористаних можливостей і буде в даному випадку елементом неявних витрат фірми;

2) власник малої фірми, або фермер працює поряд з найманими робітниками, але він собі не нараховує заробітної плати, в той час якщо для виконання цієї роботи залучити найманого працівника, то йому потрібно буде платити заробітну плату;

3) підприємець, вкладаючи свої грошові кошти у свою справу, відмовляється при цьому від альтернативи отримувати дохід від іншого вкладання цих грошей, наприклад, від одержання відсотків по депозитному внеску у комерційному банку.

Елементом внутрішніх (неявних) витрат вважається також нормальний прибуток (нормальний дохід підприємця).

Нормальний прибуток (NP) – це мінімальна плата, необхідна для того, щоб утримати здібності (талант) підприємця в межах даного виду діяльності. Інакше кажучи, це його нормальна винагорода за виконання ним підприємницьких функцій. Вона відповідає деякому середньому розміру доходу підприємців в умовах, що склалися. Реально в суспільстві нормальний прибуток дорівнює середній нормі прибутку.

Якщо ця нормальна винагорода не забезпечується, то підприємець може переорієнтувати свої зусилля з даного виду діяльності на інший, більш прибутковий, або навіть взагалі може відмовитися від ролі підприємця заради одержання заробітної плати, працюючи за договором найму за фахом своєї підготовки, або менеджером в іншій компанії.

Виходячи з цього, нормальний прибуток розглядається економістами як частина економічних витрат.

Таким чином, до складу економічних витрат включаються всі виплати, як зовнішні, так і внутрішні, у тому числі і нормальний прибуток, необхідні для того, щоб залучити і утримати економічні ресурси в межах даного напрямку діяльності.

Різне розуміння витрат бухгалтерами і економістами, призвело до різниці між визначеннями бухгалтерського і економічного прибутку.

Бухгалтерський прибуток (BP) визначається як різниця між валовою виручкою від реалізації і бухгалтерськими витратами (ВР = ТR – ВС).

Економічний прибуток (EP) – це різниця між валовою виручкою від реалізації і економічними витратами: ЕР = ТR – ТС, або

ЕР = ТR – (ВС + NP).

ТС – це економічні (валові) витрати, як сума зовнішніх і внутрішніх витрат.

В результаті ВР > ЕР на величину внутрішніх витрат (ВР = NP+ЕР).

Економічний прибуток = бухгалтерський прибуток – внутрішні витрати на всі власні ресурси.

Економічний (чистий) прибуток (ЕР) – це дохід, який є надлишком над нормальним прибутком, тобто надприбутком. Його отримують не всі підприємці, а тільки ті, які забезпечили більш високу ефективність своєї господарської діяльності, ніж в середньому по даному виду діяльності або по галузі.

Саме максимізація економічного прибутку вважається основною метою започаткування і розвитку будь-якої підприємницької діяльності. Тоді як величина нормального прибутку визначається необхідністю утримати капітал від переливання в іншу галузь.

Таким чином, бухгалтерський прибуток характеризує результати діяльності підприємства, тоді як економічний прибуток – поведінку підприємця.

Підприємницький дохід – це сума всіх внутрішніх витрат, до складу яких входить також нормальний прибуток, і економічного прибутку, якщо він є.

Співвідношення підходів бухгалтерів та економістів відносно витрат і прибутків можна показати схематично (див. рис. 1).

Виходячи з такого трактування економістами витрат виробництва, вони вважають прибутковою лише таку діяльність, за якої валова виручка від реалізації покриває всі альтернативні витрати, як зовнішні так внутрішні. Якщо фірма одержує лише нормальний прибуток, то вважається, що вона працює беззбитково.

Поиск по сайту: