Витрати виробництва в короткостроковому періоді

В короткостроковому періоді виробничі потужності фірми залишаються незмінними, а обсяг виробництва може бути змінений в результаті застосування більшої або меншої кількості ресурсів. Мова йде про такі змінні ресурси як наприклад: праця, сировина, матеріали та ін.

У короткостроковому періоді виділяють три концепції витрат виробництва: валових, середніх і граничних.

I. Концепція валових (сукупних) витрат передбачає підрахування загальної величини всіх видів витрат виробництва. В цій концепції виділяють три види витрат: постійні, змінні і валові (сукупні).

1. Постійні витрати (FC) – це витрати фірми, величина яких не змінюється при зміні обсягу виробництва продукції. Постійні витрати пов’язані з самим існуванням фірми і повинні бути оплачені навіть тоді, коли фірма не виробляє ні однієї одиниці продукції. До постійних витрат відносять: витрати на придбання засобів праці, орендну плату, страхові внески, зобов’язання по облігаціях, відшкодування кредиту, заробітну плату службовцям та ін.

2. Змінні витрати (VC) – це витрати фірми, величина яких змінюється в залежності від зміни обсягу виробництва продукції. До змінних витрат відносять: витрати на сировину, паливо, електроенергію, транспортні послуги, заробітну плату робітників, нараховану в залежності від виробітку (відрядну зарплату).

В цілому існує пряма залежність між обсягом виробництва продукції (Q) і величиною змінних витрат (VC). Чим більше продукції виробляється, тим вони більші, і навпаки. В той же час приріст VC не завжди є постійним, а відбувається у відповідності з дією закону спадної граничної віддачі. Якщо віддача від використання додаткових ресурсів зростає, то VC збільшуються уповільненим темпом. Але коли гранична віддача ресурсів зменшується (спадає), то додаткові VC зростають прискореним темпом.

3. Валові (сукупні, загальні) витрати (ТС) – це сума постійних і змінних витрат при кожному даному обсязі виробництва.

При нульовому обсязі випуску ТС = å FC. При виробництві кожної додаткової одиниці продукції ТС змінюються на ту ж величину, що і VC.

Точка М, в якій дотична торкається графіка ТС, характеризує обсяг виробництва, за якого валові (сукупні) витрати досягають свого мінімуму (рис. 2).

Різниця між постійними (FC) і змінними витратами (VC) має суттєве значення для кожного підприємця. Змінні витрати (VC) – це витрати, якими він може керувати підприємець і величина яких може бути змінена на протязі короткострокового періоду шляхом зміни обсягу виробництва. Тоді як постійні витрати (FC) знаходяться поза контролем і повинні бути оплачені незалежно від обсягу виробництва, тобто в будь-якому випадку.

II. Концепція середніх витрат. Для виробників необхідна інформація не тільки про сукупну (загальну) суму витрат, але їх також цікавлять і середні витрати, тобто витрати у розрахунку на одиницю продукції. Як правило, показники середніх витрат використовують для порівняння з ціною одиниці продукції.

Розрізняють також три види середніх витрат.

AFC будуть зменшуватися у разі збільшення обсягу виробництва продукції.

На характер зміни AVC здійснює вплив закон спадної граничної віддачі. У разі збільшення граничної віддачі від додатково залучених ресурсів вони будуть зменшуватися. Коли гранична віддача додатково залучених ресурсів буде максимальною – AVC стануть мінімальними. Після цього, у разі зменшення граничної віддачі додатково залучених ресурсів – AVC почнуть зростати.

III. Концепція граничних витрат.

Граничні витрати (МС) – це додаткові витрати, пов’язані з виробництвом додаткової одиниці продукції. МС можна визначити наступними способами:

1)

2) шляхом віднімання від кожної наступної величини валових витрат попередньої їх величини.

Таким чином, граничні витрати показують темп зростання валових витрат: MС = TС^│.

Взаємозв’язок між середніми і граничними витратами можна показати графічно.

Крива МС перетинає криві АТС і АVC в точках їх min значення. Пояснюється це так, що до тих пір, поки МС зростають на меншу величину, ніж АVC і АТС, то їх показники зменшуються. І як тільки величина МС стає більшою за АVC і АТС, то ці витрати починають зростати.

Концепція МС має стратегічне значення. МС показують витрати, які фірма змушена буде понести у випадку виробництва додаткової одиниці продукції, або ті витрати, які можуть бути заощаджені у випадку відмови від збільшення обсягу виробництва на одну одиницю. Показники середніх витрат такої інформації не дають. Це пов’язано з тим, що прийняття рішень відносно зміни обсягу виробництва, як правило, має граничний характер, тобто кожний раз приходиться вирішувати питання про те, чи виробляти фірмі на кілька одиниць більше продукції або на кілька одиниць менше.

Форма кривої МС є відображенням і наслідком дії закону спадної віддачі. До тих пір, поки гранична продуктивність (МР) буде зростати, МС будуть зменшуватися. Але з моменту початку дії закону спадної віддачі МС починають зростати. Між граничної продуктивністю (МР) і МС існує обернена залежність. Графічно крива граничних витрат (МС) являє собою дзеркальне відображення кривої граничної продуктивності (МР). Те ж саме можна сказати і про залежності середньої продуктивності праці (АР) і середніх змінних витрат (АVC) (рис. 4).

В залежності від зміни цін на ресурси або технології виробництва криві витрат можуть зміщуватися вверх або вниз. Наприклад:

1) при зростанні цін на змінні ресурси угору змістяться криві AVC, АТС і МС, тоді як крива AFC залишиться на попередньому рівні. І навпаки, падіння цін на змінні ресурси призведе до зміщення вказаних кривих у зворотному напрямку;

2) при підвищенні постійних витрат крива AFC зміститься вгору, а тому зміститься угору і крива АТС. Але криві AVC і МС залишаться на попередньому рівні, тому що вони залежать від цін на змінні ресурси;

3) у випадку ж відкриття і застосування більш ефективної технології виробництва зростає ефективність використання всіх ресурсів, що призведе до зниження показників всіх видів витрат.

Поиск по сайту: