Методика управління змінними витратами

Змінні, або експлуатаційні, виробничі витрати характеризу­ються безпосереднім їх зв'язком з обсягами виробництва. ЦЕ ТАКІ ВИТРАТИ, ЯК матеріальні, трудові, пов'язані з експлуатацією виро­бничого устаткування, машин і механізмів, інші прямі витрати. Саме від їх рівня в осно­вному й залежить величина фінансового результату діяльності підприємства — прибутку чи збитку.

♦ УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ ВИТРАТАМИ ♦

Здійснюється у двох площинах:

1) Управління на стадії заготівлі і придбання матеріальних ре­сурсів:

• визначення переліку матеріальних ресурсів, які необхідні для здійснення виробничої діяльності;

• обчислення нормативної потреби в матеріальних ресурсах за їх видами (при цьому за основу слід брати науково обґрунто­вані діючі виробничі норми витрат);

• вибір раціональних постачальників матеріальних ресурсів та укладення з ними договірних зобов'язань (контрактів, угод тощо);

• поділ матеріальних ресурсів на такі, що потребують склад­ського зберігання, і ті, що матимуть безпосереднє використання, минаючи складські приміщення.

Ці стадії управління вир. зап. здійс­нюються задовго до початку виготовлення продукції чи виконан­ня робіт. ПОРЯД З НИМИ до системи управління на цій стадії належать такі, що здійснюють­ся в ході виробничого процесу:

• безпосередня доставка матеріальних ресурсів на підприємс­тво чи в організацію (вибір виду транспортування, використання раціональних транспортних схем перевезень тощо);

• оптимізація величини поставок матеріальних ресурсів.

Найбільшу складність представляє достовірний підрахунок потреби в зазначених складових та оптимізація вели­чини поставок.

2) Управління матеріальними витратами на стадії їх фа­ктичного використання:

• вибір виду оцінки виробничих запасів;

• суворий контроль за дотриманням норм використання ма­теріальних ресурсів;

• раціональна організація нормативного господарства (роз­робка науково обґрунтованих норм і нормативів матеріальних витрат на одиницю продукції, робіт тощо та своєчасний їх перегляд у зв'язку із зміною умов госпо­дарювання, впровадженням досягнень науки і передової прак­тики);

• економне і раціональне використання матеріальних ресур­сів у поєднанні з матеріальним заохоченням (застосування раціо­нального розкрою матеріалів, інвентарного методу щодо матеріа­льних цінностей, відпуск яких здійснюється бездокументально, тощо).

Особливе місце належить оцінці виробничих запасів, які, за­лучаючись до виробничого процесу, посідають значну питому вагу в структурі експлуатаційних витрат.

♦♦ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ ВИТРАТАМИ ♦♦

До трудових витрат належать витрати на основну і дода­ткову заробітну плату виробничих робітників (пряма заробітна плата).

Суть управління зводиться до таких складників:

1) раціональна організація праці (забезпечення фронтом робіт впродовж усього робочого дня кожного робітника, приведення у відповідність певних видів робіт з урахуванням їх складності до рівня кваліфікації робітників тощо);

2) своєчасний перегляд норм і нормативів трудозатрат;

56 (1/2)
56 (2/2)

3) контроль за дотриманням встановлених розцінок (в умовах відрядної форми оплати праці), а також за кількістю фактично відпрацьованого часу (в умовах використання погодинної форми оплати праці);

4) ліквідація або недопущення втрат робочого часу з вини ад­міністрації та витрат, пов'язаних з виправленням браку, допуще­ного не з вини робітників;

5) підвищення продуктивності праці;

6) регулярний оперативний контроль за правильністю нараху­вання загальної суми заробітку бригади (в умовах бригадної ор­ганізації праці) та достовірним розподілом його між членами бригади.

Лише комплексне використання цих складників може забезпечити ефективність управлінського процесу.

Важливе значення в процесі упр. тр. витр. посідає стимулювання (мотивація).

УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ, ПОВ'ЯЗАНИМИ З

♦♦♦ ЕКСПЛУАТАЦІЄЮ ВИРОБНИЧОГО ♦♦♦

УСТАТКУВАННЯ, МАШИН І МЕХАНІЗМІВ

Даний вид витрат належить до комплексних, тобто складається із цілого ряду різнорідних елементів витрат, що ускладнює процес управління витратами. Управляти необхідно кожним із складових елементів, які включаються до витрат на утримання і експлуатацію виробничого устаткування, машин і механізмів.

З цих витрат апарат управління може мати вплив на величину матеріальних витрат, трудових, а на такі, як знос основних засобів, відрахування на соціальні заходи безпосе­реднього впливу мати не може.

Це зумовлено тим, що норми зно­су (амортизації) встановлюються на державному рівні і залежать лише від групи, до якої відноситься об'єкт основних засобів. Адміністрація на конкретний звітний період (календар­ний рік) може вибрати будь-який із рекомендованих методів на­рахування амортизації (зносу) і, таким чином, впливати на величину (рівень) цих витрат.

Не може адміністрація втручатись й у нормативи відрахувань на соціальні заходи, так як і це є прерогативою держави. Єдине, що можна зробити, так це здійснювати ефективне управління витратами на оплату праці, домагатися зниження вказаних витрат і на цій основі – зниження абсолютного розміру відрахувань на соціальні заходи (за умови незмінності відсотків нарахувань).

Значна частка у витратах припадає на ремонтні роботи й технічні обслуговування.

З метою забезпечення раціонального управління вказаними витратами необхідно запровадити на кожному підприємстві та в організації систему планово-попереджувальних ремонтів (ППР). При цьому функціональним обов'язком працівників апарату управління стане регулярний контроль за відхиленнями від попередньо складених кошторисів витрат на технічні обслуговування та ремонтні роботи.

57. Методика управління постійними витратами.

ДО ПОСТІЙНИХ НАЛЕЖАТЬ загальновиробничі та адміністративні витрати або накладні витрати – витрати, які пов'язані з управлінням та обслуговуванням окремого виробництва або всього підприємства чи організації.

ОСОБЛИВІСТЬ постійних виробничих витрат – вони не можуть різко змінюватися і коливатися залежно від видів продукції, що виробляється, її обсягів і періодів виробництва.

У структурі складу статей загальновиробничих та адміністративних витрат переважають витрати, які залишаються абсолютно незмінними при зміні обсягів виробництва продукції чи виконання робіт. ОДНИМ З ТАКИХ ВИДІВ ВИТРАТ Є ЗНОС (амортизація) будівель, споруд та інших об'єктів загальновиробничого та адміністративного призначення.

◄ АМОРТИЗАЦІЙНІ ВІДРАХУВАННЯ Є ОДНІЄЮ З НАЙВАЖЛИВІШИХ СТАТЕЙ постійних виробничих витрат. Тому від методів нарахування амортизації значною мірою залежить рівень собівартості продукції. АМОРТИЗАЦІЮ ВИЗНАЧАЮТЬ шляхом розподілу початкової вартості основного капіталу пропорційно терміну його використання.

◄ ПЕРЕВАЖНА БІЛЬШІСТЬ ІНШИХ ВИДІВ ПОСТІЙНИХ ВИТРАТ МАЄ ГОТІВКОВУ ФОРМУ СВОГО ФОРМУВАННЯ. Класифікація та поділ виробничих витрат на готівкові та безготівкові, які, у свою чергу, поділяються на змінні й постійні, необхідні для планування потреби в готівці й здійснення контролю за її витрачанням.

♦ УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИМИ ♦

ВИТРАТАМИ

Загальновиробничі витрати належать до комплексного виду витрат. ДО НИХ НАЛЕЖАТЬ витрати, які пов'язані з організацією та управлінням певного виробничого підрозділу (цеху, дільниці, бригади тощо). Да­на обставина накладає певну особливість і специфіку щодо управління загальновиробничими витратами.

У ЗВ'ЯЗКУ З різнохарактерністю витрат, які належать до складу загальновиробничих, та їх значною кількістю процес управління даними витратами практично НЕРЕАЛЬНО ЗДІЙСНЮВАТИ БЕЗ попередньо складеного їх кошторису.

ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ЦИМИ ВИТРАТАМИ ЗАЛЕЖИТЬ від стану контролю за дотриманням кошторису загальновиробничих витрат. Такі кошториси витрат доцільно складати за якнайкоротші відрізки часу. Окремі промислові підприємства складають їх на квартал з помісячною розбивкою.

У СКЛАДІ ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ МОЖУТЬ МАТИ МІСЦЕ як витрати продуктивного, так і непродуктивного характеру.

З ЦІЄЇ ПРИЧИНИ вищеописана методика управління матиме відношення лише до витрат продуктивного характеру. Щодо витрат непродуктивного характеру, то виходячи з їх складу, позбутись їх нереально, а тому зусилля працівників апарату управління повинні бути направлені в першу чергу на їх значне зменшення.

♦♦ УПРАВЛІННЯ АДМІНІСТРАТИВНИМИ ♦♦

ВИТРАТАМИ

Адміністративні витрати належать до витрат періоду і є постійними (умовно-постійними) стосовно до обсягу продукції, що випускається, або до обсягу виконуваних робіт чи наданих послуг. Дані витрати посідають досить вагому частку у загальній сукупності витрат і з цієї причини вимагають до себе належної уваги.

57 (1/2)
57 (2/2)

УПРАВЛІННЯ АДМІНІСТРАТИВНИМИ ВИТРАТАМИ ПЕРЕДБАЧАЄ розробку (складання) кошторису цих витрат. Найбільш зручно такий кошторис складати на квартал з помісячною розбивкою. При цьому слід враховувати кількість робочих днів у місяці з тим, щоб максимально об'єктивно підійти до процесу його формування. Грамотно складений кошторис адміністративних витрат є запорукою його успішного виконання.

КОШТОРИС АДМІНІСТРАТИВНИХ ВИТРАТ ПОВИНЕН ВКЛЮЧАТИ всі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством чи організацією в цілому. ДАНІ ВИТРАТИ НЕОБХІДНО ЗГРУПУВАТИ У ПОСТАТЕЙНОМУ РОЗРІЗІ. Кількість статей адміністративних витрат для кожного підприємства (організації) може бути індивідуальною (залежно від особливостей господарювання), проте їх орієнтовний перелік не може істотно відрізнятися від тих, що наведені у П(С)БО 16 «Витрати».

Поиск по сайту: