Методика управління фінансовими та іншими витратами

У процесі фінансово-господарської діяльності будь-якого підприємства чи організації можуть мати місце, крім адміністративних витрат та витрат на збут, ще й інші операційні витрати, фінансові витрати та інші витрати.

ІНШІ ОПЕРАЦІЙНІ витрати належать до витрат операційної діяльності і разом з адміністративними витратами та витратами на збут продукції (робіт, послуг) належать до витрат періоду;

ФІНАНСОВІ витрати мають відношення до фінансової діяльності;

ІНШІ витрати характерні для звичайної діяльності, але вони не пов'язані з виробництвом або реалізацією основної продукції (робіт, послуг). Характерною особливістю усіх перелічених витрат, яка їх об'єднує, є те що усі вони відносяться (списуються) в кінці звітного періоду на фінансові результати.

З МЕТОЮ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ даними витратами необхідно досконало знати структуру тих витрат, які включаються до кожного з перелічених вище.

ДО ІНШИХ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ, НАЛЕЖАТЬ:

1) витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»;

2) собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом НБУ на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов'язані з продажем іноземної валюти;

3) собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та ви­трат, пов'язаних з їх реалізацією;

4) сума безнадійної дебіторської заборгованості та відраху­вання до резерву сумнівних боргів;

5) втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни ку­рсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'я­зані з операційною діяльністю підприємства);

6) втрати від знецінення запасів;

7) нестачі й втрати від псування цінностей;

8) визнані штрафи, пені, неустойки та інші непродуктивні ви­трати операційної діяльності (благодійні платежі за мінусом тих, які можна включати у валові витрати, недостачі і втрати товарно-матеріальних цінностей понад межі природних втрат, якщо вони є сумнівними, та інші);

9) витрати на утримання об'єктів соціально-культурного при­значення;

10) інші витрати операційної діяльності.

ДО ФІНАНСОВИХ ВИТРАТ ВІДНОСЯТЬСЯ:

1) витрати на сплату відсотків банкам за фінансові кредити, одержані для поповнення власних оборотних коштів, а також для придбання основних виробничих фондів і нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності, незалежно від терміну кре­дитування;

2) витрати на сплату відсотків іншим юридичним та фізичним особам за фінансові кредити, одержані для поповнення власних оборотних коштів, а також для придбання основних виробничих фондів і нематеріальних активів для поточної виробничої діяль­ності, незалежно від терміну кредитування;

3) витрати на сплату відсотків за облігаціями випущеними;

4) витрати, пов'язані з випуском, утриманням та обігом влас­них цінних паперів;

5) витрати на сплату відсотків за фінансову оренду (лізинг).

59 (1/2)
59 (2/2)

ДО СКЛАДУ ІНШИХ ВИТРАТ ВКЛЮЧАЮТЬСЯ:

1) собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балан­сова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій);

2) собівартість реалізованих необоротних активів (залишко­ва вартість та витрати, пов'язані з реалізацією необоротних ак­тивів);

3) собівартість реалізованих майнових комплексів;

4) втрати від неопераційних курсових різниць;

5) сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

6) витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);

7) залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;

8) інші витрати звичайної діяльності.

Перелік інших операційних витрат, фінансових витрат та ін­ших витрат дає змогу констатувати той факт, що у їх складі є ви­трати, які, як правило, можна попередньо передбачити, а також й витрати, які передбачити практично неможливо. Проте дана об­ставина аж ніяким чином не означає відмови від управління вка­заними витратами.

СУТЬ УПРАВЛІННЯ ДАНИМИ ВИТРАТАМИ ЗВОДИТЬСЯ ДО складання відповідних кошторисів витрат по кожному з їх виду на нетрива­лий проміжок часу. Безперечно, найбільш вдалим відрізком часу слід вважати календарний місяць. Проте з практичної точки зору щомісячне складання кошторисів витрат не є прийнятним, а тому доцільно рекомендувати щоквартальне їх складання з помісяч­ною розбивкою.

ЗА БАЗУ ДЛЯ РОЗРАХУНКІВ слід брати фактично проаналізовані дані за попередні звітні періоди часу з урахуван­ням певних коригувань на зміни у стратегії діяльності підприємс­тва чи організації, а також інших важливих причин.

Кошториси витрат у даному випадку служитимуть не догмою, обов'язковою для виконання, а лише орієнтиром у частині фор­мування інших операційних, фінансових та інших витрат.

СПРАВА У ТОМУ, ЩО у складі кожного із названих ви­дів витрат є такі, передбачити які практично немає змоги. ПРОТЕ, незважаючи на це, діяльність над складанням кошторисів вказа­них витрат змусить відповідальних працівників з усією серйозні­стю віднестися до даної ділянки роботи, щоб отримати наближені до реальних загальні підсумки витрат.

НАСТУПНИМ КРОКОМ в системі управління витратами даного ви­ду є оперативний контроль за тими статтями витрат кошторису, які цілком об'єктивно були розраховані і передбачені, та вияв відхилень по них. Не можна обійтись у цій справі і без економіч­ного аналізу причин відхилень та факторів, які мали позитивний і особливо негативний вплив та призвели до перевитрат у порів­нянні з показниками кошторису.

Економічний аналіз слід проводити комплексно, тобто по ко­жній статті кошторису незважаючи на те, чи дана стаття розрахо­вувалась, чи не бралася до уваги при формуванні кошторису. При такому підході забезпечиться більш якісна база для складання кошторисів на наступні періоди діяльності підприємства чи орга­нізації.

ХАРАКТЕРНОЮ ОСОБЛИВІСТЮ МЕТОДИКИ УПРАВЛІННЯ ВКАЗАНИМИ ВИДАМИ ВИТРАТ Є попередня розробка альтернативних варіантів зниження окремих їх видів або повна ліквідація чи недопущення. Проте такі варіанти повинні базуватися на підставі певних науко­во обґрунтованих розрахунків, а не на чисто інтуїтивному підхо­ді, що часто зустрічається у діяльності вітчизняних під­приємств та організацій.

60. Методика управління непродуктивними витратами i втратами.

Непродуктивні витрати є харак­терними для загальновиробничих витрат, адміністративних ви­трат, витрат на збут та інших операційних витрат. Іншими слова­ми, вони властиві як для виробничої собівартості, так і для витрат періоду. Склад їх у структурі загальновиробничих, адміністрати­вних та витрат на збут практично однаковий, за незначними від­мінностями, що властиві витратам на збут продукції.

ДО ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ НЕПРОДУКТИВНОГО ХАРАКТЕРУ НАЛЕЖАТЬ:

1) витрати на транспортне обслуговування начальників цехів, виконробів, майстрів, зокрема на утримання та експлуатацію службових легкових автомобілів, що перебувають на балансі під­приємства чи організації (орендуються) та обслуговують началь­ників цехів, виконробів, майстрів, включаючи:

– вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних ма­теріалів;

– витрати на стоянку легкових автомобілів, їх паркування;

2) інші загальновиробничі витрати, які не відносяться до ва­лових витрат у податковому обліку (службові відрядження понад норми, передбачені діючим законодавством, затрати на підготов­ку кадрів понад встановлений ліміт (2 відсотки від фонду оплати праці звітного періоду) та інші).

ДО НЕПРОД. АДМІНІСТРАТИВНИХ ВИТРАТ, належать ті ж самі, що й до загальновиробничих, лише з тією відмінністю, що стосуються вони працівників апарату управління (адміністрації), а не загальновиробничого персоналу.

ПЕРЕЛІК НЕПРОД. ВИТРАТ НА ЗБУТу загальній своїй масі ідентичний попереднім, однак стосується працівників відділу збуту підприємств та організацій. Крім вищеперелічених ви­трат, що належать до непродуктивних, сюди включаються ще й представницькі витрати понад встановлені норми (2 відсотки від оподатковуваного прибутку за попередній звітний період).

НЕПРОД. ВИТРАТИ У СКЛАДІ ІНШОЇ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

1) сумнівні та безнадійні борги (списання безнадійної дебі­торської заборгованості);

2) витрати на утримання соціальної сфери;

3) благодійні платежі за мінусом тих, які можна включати у валові витрати (2—5 % від суми прибутку за попередній квартал за умови, що ці платежі здійснені неприбутковим організаціям);

4) створення резерву на покриття сумнівних боргів;

5) інші непрод. витрати операційної діяльності.

Поряд з непрод. витратами значне місце у структурі витрат окремих суб'єктів господарювання посідають різного ро­ду втрати.

НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНИМИ ВИДАМИ ВТРАТ Є втрати від браку та втрати від простоїв, які виникають у ході основної ви­робничої діяльності. Щодо втрат від браку, то слід зазначити, що в окремих підприємствах ця стаття витрат є плановою, тобто пе­редбачається у плановій калькуляції. Справа у тому, що є певні підприємства, у яких згідно з технологічними особливостями до­пускається незначний відсоток браку (фарфоро- фаянсова промисловість, цегельні заводи тощо).

Поряд з наведеними видами втрат до останніх можна віднести ще й такі, які передбачені у складі інших операційних витрат:

1) втрати від операційних курсових різниць (при наявності іноземної валюти);

2) втрати від знецінення запасів (у разі їх уцінки);

3) нестачі і втрати від псування цінностей (у разі відсутності конкретних винуватців);

4) штрафи, пені, визнані неустойки.

60 (1/2)
60 (2/2)

Процес управління непродуктив­ними витратами і втратами досить складний, а в окремих випад­ках навіть і непередбачливий, проте залишати дану категорію ви­трат без управління не бажано.

Витрати непродуктивного ха­рактеру можуть знайти своє місце у попередньо складено­му окремому кошторисі. Як і інші види кошторисів, їх доцільно формувати на квартал з помісячною розбивкою.

СУТЬ УПРАВЛІННЯ НЕПРОДУКТИВНИМИ ВИТРАТАМИ І ВТРАТАМИ на перших порах зводитиметься до формування таких кошторисів по кожному із вищеперелічених видів витрат, а у подальшому можна буде виділяти їх у загальних кошторисах загальновиробничих, адміністративних, витрат на збут та інших операційних витрат.

УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ СЛІД ЗДІЙСНЮВАТИ у постатейному розрізі, перелік яких специфічний щодо їх різновидів. Регулярний контроль за дотриманням кошторису дасть змогу здійснювати істотний вплив на їх величину, що, у кінцевому результаті, призведе до їх нормалізації, а можливо, і до поступового зниження та повної ліквідації окремих з них.

НАЙКРАЩИХ РЕЗУЛЬТАТІВ В УПРАВЛІННІ ВИТРАТАМИ МОЖНА ДОСЯГТИ у тому випадку, коли на підприємстві чи в організації добре налагоджена система оперативного обліку, контролю і аналізу, яка стає перепоною для утворення (формування) витрат непродуктивного характеру або втрат. Адже набагато краще попередити можливі непродуктивні витрати і втрати, аніж їх ліквідовувати.

Сучасна вітчизняна практика управління витратами досить далека від реальних потреб менеджменту і вимагає значного поліпшення. Це пов'язано з необхідністю подальшого зниження як виробничої собівартості, так і витрат періоду, які, хоч і не прямо, проте відносяться на кінцеві результати господарювання. Одним із можливих варіантів вдосконалення управління витратами є вивчення зарубіжного досвіду та використання окремих його елементів вітчизняними товаровиробниками.

Поиск по сайту: