В працях Я. Коменського

- ЧОМУ БУЛА НЕ МОЖЛИВА КОЛЕКТИВНА РОБОТА У ПОПЕРЕДНІ СТОЛІТТЯ?

За феодального ладу розвиток виробництва і підвищення ролі духовного життя в суспільстві сприяли виникненню форм масового навчання дітей. Однією з перших було групове (колективне) навчання у братніх школах Білорусі та України (XVI ст.). Воно започаткувало класно–урочну форму навчальної роботи, теоретично обґрунтовану у праці Я.А.Коменського «Велика дидактика» як система, що забезпечує масовість навчання, за якої можна «усіх навчати всьому». Вона існує понад три століття, переважає і дотепер.

З формування класно–урочної системи навчання в педагогіці почали використовувати такі поняття як навчальний рік, навчальний день, урок, перерва, чверть, канікули, її ефективність була настільки очевидною, що незабаром вона стала головною у школах багатьох країн світу.

Основною формою організації занять у рамках класно-визначеної системи, за Я. А. Коменським, повинен бути урок. Задача уроку повинна бути пропорційною проміжкові часу, розвиткові учнів. Урок починається повідомленням учителя, закінчується перевіркою засвоєння матеріалу. Він має незмінну структуру: опитування, повідомлення вчителя, вправа, перевірка. Основний час при цьому приділявся вправі.

Ян Коменський:

1. Встановив поняття шкільного року з поділом на чверті.

2. Ввів канікули.

3. Визначив організацію навчального дня, року.

4. Прийом дітей до школи - 1 раз на рік.

5. Введено колективну роботу.

Отже, Коменський теоретично розробив і практично застосував класно–урочну систему навчання.

ЗВІДКИ НАЗВА?

а) Дав вказівки, як планувати і вести урок, приділяючи увагу опитуванню учнів і поясненню нового матеріалу, вправам по закріпленню нового.

б) Кожний урок повинен мати тему і завдання.

в) Учні повинні приймати активну участь у роботі на уроці.

г) Дисципліна на уроці. «Навчання без дисципліни що млин без води»

д) Розмежування навчання за роками своя програма для кожного року навчання.

є) Навчання повинно відповідати дидактичним принципам: наочності, систематичності,

міцності.

ж) Обов’язкове домашнє завдання. (На 4 години занять в школі – 4 год. домашньої роботи.)

ПРОАНАЛІЗУЙТЕ ДУМКУ Я. КОМЕНСЬКОГО: «Примушувати дитину кожен день сидіти за книгами по 6-8 годин у класі і ще стільки ж над домашніми завданнями є «пыткой, доводящей до обмороков и умственного расстройства», доводив, що навчання повинно бути справою «приємною і легкою», яка займає в день не більше 4 годин.

Класно – урочна система використовується в багатьох країнах, має багато позитивних сторін: ґрунтується на закономірностях процесу засвоєння навчального матеріалу, передбачає засвоєння нового матеріалу в невеликих обсягах, планомірно і послідовно, з чергуванням різних видів розумової та фізичної діяльності. Вона забезпечує єдність системи навчання в масштабі всієї країни, що полегшує планування і складання програм з навчальних предметів, її використання полегшує виховання в учнів почуття колективізму, дає змогу використовувати фронтальні форми роботи з усім класом.

Має вона й серйозні недоліки, оскільки орієнтована у процесі навчання на середнього учня, допускає необхідність залишити учнів на повторний курс, якщо вони не засвоїли один чи два предмети. В сучасній школі України не рекомендується залишати учня на повторний курс. Не дає їм можливості на індивідуальний підхід до учнів, достроково засвоїти програму.

Класно – урочна система має в школі України такі організаційні ознаки:

- Навчальний рік у загальноосвітньому навчальному закладі починається 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного року.

- Тривалість навчального року обумовлюється виконання навчальних програм з усіх предметів, але не може бути меншою 175 робочих днів у загальноосвітньому навчальному закладі І ступеня (1- 4 класи) та 190 робочих днів – І – ІІ ступенів (5-11класи).

- Комплектування класів відбувається в межах одного віку та чисельності, визначених Положенням про загальноосвітній навчальний заклад (не більш 30 учнів).

- Навчально–виховний процес здійснюється за різними формами: урок, лекція, лабораторні, практичні та семінарські заняття, диспут, навчально–виробнича екскурсія тощо.

- Відвідування уроків школярами є обов’язковим.

- Навчальний рік поділяється на чверті, півріччя, семестри, триместри, між якими є канікули різної тривалості.

- Тривалість канікул протягом навчального року не може бути меншою 30 календарних днів.

Висновок: всі ФОН взаємозв’язані: готують учнів до успішного засвоєння знань на уроках (екскурсія), продовжують навчально-виховний процес, який здійснювався на уроці (семінарські, факультативні заняття), забезпечують творче застосування засвоєних на уроках знань (праця на навчально дослідній ділянці, в майстернях, виробнича практика).

ФОН сприяють розвитку і вихованню учнів.

Вибір ФОН зумовлюється: завданнями освіти і виховання; особливості змісту різних предметів та їх окремих розділів; окремими цілями занять; підготовкою і віковими можливостями учнів; умовами, в яких проходять навчання (місце, час, обладнання, кількість учнів та ін.) характером пізнавальної діяльності учнів і способами керівництва нею учителем.

Сьогодні дидакти і вчителі працюють над проблемою взаємозв’язку фронтальних, групових, колективних і індивідуальних форм організації навчання.

1. Урок як основна форма організації навчальної роботи в сучасній школі

«Асоціативний кущ»: УРОК – ЦЕ

УРОК У МОЄМУ ЖИТТІ – ЦЕ…

КОЛИ НАРОДИВСЯ УРОК?

КОЛИ ОФІЦІЙНО СТАВ ОСНОВОЮ ФОН В РАДЯНСЬКІЙ ШКОЛІ? (1931 р. – постанова ЦК ВКП (б) «Про початкову і середню школу», 1932 р. – «Про навчальні програми і режим у початковій і середній школі»

Ш.А.Амонашвілі про урок: «Единство цели», с. 64

Із ст. «Основания педагогики сотрудничества».

Уривки з творів про урок школярів, студентів.

Із позицій цілісності педагогічного процесу урок необхідно розглядати як основну форму його організації. Саме в уроці відбиваються всі переваги класно-урочної системи. У формі уроку можлива ефективна організація не тільки навчально-пізнавальної, а й інших розвивальних видів діяльності дітей і підлітків. Не випадково в останні роки значне поширення одержали уроки культури, праці, поезії тощо.

Урок - це така форма організації педагогічного процесу, при якій педагог протягом точно встановленого часу керує колективною пізнавальною та іншою діяльністю постійної групи учнів (класу) з урахуванням особливостей кожного з них, використовуючи види, засоби і методи роботи, що створюють сприятливі умови для того, щоби всі учні опановували основи досліджуваного предмета безпосередньо у процесі навчання, а також для виховання й розвитку пізнавальних здібностей та духовних сил школярів (за А. А. Бударним).

Риси уроку:

· Учитель працює з постійним складом учнів – класом.

· Точна регламентація змісту матеріалу і навчального часу, що відводиться на оволодіння ним (45хв., 40хв., 35хв.).

· Уроки проводяться за сталим розкладом при обов’язковому відвідуванні всіма учнями.

· Всі учні вивчають на уроці один і той же програмний матеріал.

· Всієї роботою на уроці керує вчитель.

Урок дозволяє:

· Застосувати різноманітні методи навчання; поєднувати різні способи організації навчання – пізнавальної діяльності учнів (індивідуальні, групові, колективні).

· Озброювати учнів систематичними знаннями з основ науки, техніки, мистецтва.

· Розвиток пізнавальної активності і самостійності учнів, їхніх здібностей, інтересів.

· Цілеспрямоване керівництво розвитком і формування вмінь учнів.

· Чергувати роботу і відпочинок.

· Вчитель має можливість розвивати інтелектуальні здібності учнів одночасно.

· Є можливість для вчителя одержувати зворотню інформацію від учнів про етап засвоєння навчального матеріалу і зробити відповідну корекцію в навчанні.

· Розширювати фінансові можливості держави, що створює умови для застосування безкоштовного навчання.

· Дає можливість для колективного використання засобів навчання.

Недоліки уроку:

1) Навчальні програми розраховані на середній рівень засвоєння учнями знань.

2) Значно знижується ефективність індивідуального логічного мислення.

3) Колективне навчання на уроці нівелює, (знижує, збіднює) талант окремого учня.

Урок діалектично взаємозв’язаний: з проведенням факультативних занять,з проведенням консультацій,з організацією роботи гуртків та секцій,з проведенням олімпіад та спортивних змагань, конкурсів.

Завдання вчителя – виявити обдаровану особистість та виробити методику творчої роботи з таким учнем.

Проблема дидактики – підвищення ефективності уроку, досягнення запрограмованих результатів за рахунок оптимізації та інтенсифікації навчального процесу.

ЯК ДОСЯГТИ?

- Зведення до мінімуму часу, що відводиться на організаційну частину;

- скорочення часу, необхідного на перевірку домашніх письмових завдань;

- індивідуальна перевірка домашніх завдань на дошці проводиться лише у випадках, коли це потрібно для додаткового розбору або закріплення;

- значне скорочення часу, що відводиться на індивідуальне опитування;

- більш широке і цілеспрямоване застосування фронтальних форм перевірки знань;

- поєднання індивідуального опитування із самостійного письмовою роботою;

- зміни характеру опитування – надання йому навчального характеру;

- об’єднання функцій контролю і закріплення;

- включення в урок самостійних робіт учнів із засвоєння нового матеріалу;

- усний виклад учителем в основному того матеріалу, який важкий для самостійного вивчення;

- обов’язково навчати на уроці навичкам і вмінням самостійного набуття знань, роботі з підручниками та іншою літературою;

- індивідуалізація завдань – збільшення кількості завдань, що вимагають творчого застосування ЗУМ, завдань практичного характеру, застосування знань на практиці;

- посилення ролі закріплення нового матеріалу відразу на уроці;

- збільшення питомої ваги послідовного закріплення практичної роботи, наближеної до життя;

- виділення часу для закріплення головного, основного матеріалу;

Фактори інтенсифікації:

- Поглиблення мотивації, інтересів, введення елементів гри.

- Збільшення інформаційності, єдності знань, умінь, навичок.

- Застосування ТЗН, програмованого навчання, диференційованого навчання.

- Посилення міжпредметних зв’язків.

- Творчій підхід учителя у виборі методів навчання.

Висновок: Урок – це основна форма навчання, що пройшла випробування на протязі кількох століть, при якій поєднуються індивідуальні та фронтальні шляхи навчально – пізнавальної діяльності з учнями однакового віку обох статей з приблизно однаковим інтелектуальним розвитком на протязі 35 – 45 хв.

Урок – це цілісний, логічно закінчений, обмежений у часі, регламентований обсягом навчального матеріалу основний елемент педагогічного процесу, який забезпечує активну і планомірну навчально–пізнавальну діяльність групи учнів певного віку і рівня підготовки, спрямовану на розв’язання поставлених навчально–виховних завдань.

Урок має сприятливі можливості для сполучення фронтальної, групової та індивідуальної роботи; дозволяє вчителю систематично й послідовно викладати матеріал, керувати розвитком пізнавальних здібностей і формувати науковий світогляд учнів; стимулює інші види діяльності школярів, у тому числі позакласну та домашню; на уроці учні опановують не тільки систему знань, умінь і навичок, а й сам метод пізнавальної діяльності; урок дозволяє ефективно вирішувати виховні задачі через зміст і методи педагогічної діяльності.

Поиск по сайту: