Характеристика груп рослин стосовно регуляції водообміну

За здатністю регулювати свій водний режим усі рослини можна підрозділити на дві великі групи: 1) пойкілогідрових і 2) гомеогідрових рослин (Walter, 1931, 1967). Перші не регулюють свій водний режим, а другі мають численні анатомічні, біохімічні і фізіологічні пристосування для регулювання свого водного режиму. До останньої групи відноситься найбільше число існуючих видів на нашій планеті. В даний час відомо, що, уже починаючи з групи мохів у наземних рослин виділяються три групи рослин, а саме: пойкілогігрофітів, пойкіломезофітів і пойкілоксерофітів. Дві перші групи пойкілогідрових рослин не виносять зневоднювання до повітряно-сухого стану й у природі живуть у сирих місцях. Третя група – пойкілоксерофіти – здатна виносити без шкоди таке повне зневоднювання і переходити при цьому в стан криптобіозу (анабіозу). Однак майже у всіх рослинних організмів у результаті статевого і безстатевого розмноження виникають утворення, здатні переходити в стан криптобіозу (спори, конідії, аутоспори, акінети, зигоспори, партеноспори). У покритонасінних рослин утворюються спеціальні органи відтворення – насіння або плоди, що до свого проростання знаходяться в криптобіозі (анабіозі), – і, таким чином, рослини здатні переносити несприятливі умови навколишнього середовища.

Найбільша досконалість пристосувальних реакцій до умов навколишнього середовища виробили гомеогідрові рослини, здатні регулювати свій водний режим і зберігати сталість кількості води в організмі. Відповідно до сучасної еколого-фізіологічної класифікації всі рослини підрозділяються на наступні групи (Генкель, 1982):

Поиск по сайту: