АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Класифікація за інформаційною складовою документа, основні ознаки

Читайте также:
  1. I.4. ОСНОВНІ МОДЕЛІ ЗВЕРТАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
  2. II. Класифікація основних засобів
  3. II. Основні напрями роботи, завдання та функції управління
  4. III. Основні правила та обов’язки працівників
  5. IV. Основні обов’язки власника або уповноваженого ним органу
  6. IV. Основні поняття і визначення,
  7. N 1243, 31.10.2011, Наказ, Про Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
  8. А. ОСНОВНІ ФОРМУЛИ, ЯКІ НЕОБХІДНО ВИКОРИСТАТИ
  9. Адаптація. Характеристика адаптацій. Основні концепції адаптаційних пристосувань
  10. Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки.
  11. Асортимент товарів. Основні показники асортименту продукції.
  12. Банки — основні учасники ринку капіталів

Основні ознаки класифікації по інформаційній складовій документа — зміст документа; ступінь узагальнення інформації; тип знаків, використаних для записи інформації; передпризначеність для сприйняття інформації людиною; канал сприйняття знаків, використаних для запису змісту; ступінь поширеності інформації; спосіб запису інформації і ін.

Класифікації, в основу яких покладена ознака змісту (сенсу) документа, називають семантичними. У них проводиться ділення на види і підвиди відповідно до ознаки змісту документа по галузях знань, темах, предметах, проблемах.

Класифікація документів за змістом здійснюється в практичній діяльності за допомогою рубрикаторів, класифікаторів, класифікаційних таблиць і т.п. Тематика, предмет, а також основні смислові аспекти можуть бути описані за допомогою лексичних одиниць (ключових слів, дескрипторів), які також можуть служити основою для побудови класифікації документів.

Семантичні класифікації документів мають велике практичне значення в підрозділах документно-комунікаційної сфери і тому є найбільш розробленими. До них відносяться п'ять варіантів Бібліотечно-бібліографічної класифікації, Універсальна десяткова класифікація (УДК), Десяткова класифікація Дьюі. Єдина класифікація літератури для книговидання і ін. Існують змістовні класифікації і для окремих видів документів: наприклад, класифікатор державних стандартів, Міжнародна класифікація винаходів. На цих класифікаціях заснована організація більшості інформаційно-пошукових систем і документних масивів.

Поки що не створена єдина семантична схема класифікації документів, загальна для всіх країн світу. За кордоном в основному використовується УДК — міжнародна класифікація, що охоплює всі галузі знання, побудована за десятковим принципом і використовувана для індексування і пошуку документів у фондах, картотеках і т.п. Вона є інтелектуальною власністю Міжнародної Федерації по документації. Частину країн використовують Десяткову класифікацію М. Дьюі або свої національні класифікації. Зокрема, національною для США визнана «Класифікація бібліотеки конгресу США» — перелічувальна система бібліотечний-бібліографічної класифікації, розроблена в 1901—1941 роках. Вона застосовується для організації каталогів бібліотеки конгресу і централізованої каталогізації. У країнах СНД, в т.ч. і в Україні, крім УДК, використовується Бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК) — ієрархічна комбінаційна система бібліотечний-бібліографічної класифікації, розроблена в 1957—1968 роках об'єднаними зусиллями найбільших бібліотек і др.. установ колишнього СССР.

Серед класифікаційних характеристик зміст виділяє також структуру організації матеріалу, стиль його викладу, жанр твору і ін.

По рівню узагальнення інформації документи ділять на первинних і вторинних.

Первинний документ містить інформацію, яка є викладом (описом) результатів вивчення, дослідження, розробок і т.д. і оригінальна по своєму характеру. Такий документ є результат безпосереднього віддзеркалення науковою, виробничою, управлінською, творчою і т.п. діяльності (офіційний, науковий, виробничий, нормативний, учбовий, довідковий, рекламний, літературно-художній і т. п.). Його завдання полягає в забезпеченні суспільства первинною інформацією.

Вторинний документ є результатом аналітико-синтетичної переробки одного або декількох первинних документів. Вторинний документ (інакше — інформаційний) містить відомості про первинні документи, отримані шляхом їх інформаційного аналізу (бібліографічний, реферативний, оглядовий). Його призначення — забезпечення суспільства вторинною інформацією.

Відмінною особливістю документа є те, що інформація (зміст), що міститься в нім, передається за допомогою тих або інших знаків. Знаковість — обов'язкова властивість документа, оскільки тільки в закодованій знаками формі можна передати інформацію від комуніканта до реципієнта. Класифікації, що враховують особливості знакових засобів фіксації, передачі і сприйняття людиною інформації, відносяться до розряду формальних класифікацій.

У них розрізняють текстові і нетекстові документи.

У текстовому документі знаком служить алфавіт (букви) природної мови (книга, журнал, газета, патент, стандарт, і т. п.). Текстові документи часто називають вербальними або словесними. Вербальний документ, як правило, існує письмово — слова (мова) закріплені на матеріальному носієві умовними знаками листа. Завдяки словесному способу кодування інформації забезпечується найбільш точна передача сенсу. Саме вербальна інформація і створення мови принципово відрізняє соціальну комунікацію від біологічної.

Одним з основних видів текстового документа, є письмовий документ — це найчастіше літературний документ, зміст якого виражений словесно в письмово зафіксованій формі, тобто синонімами терміну «текстовий документ» можуть виступати «письмовий» або «літературний документ».

До письмових документів можуть бути віднесені рукописний, машинописний і друкарський документи, оскільки в них мовна інформація зафіксована за допомогою письмових знаків. А спосіб нанесення цих знаків на носії — це їх видова відмінність.

Нетекстовою - документ оформлений у вигляді запису за допомогою нотних, картографічних і інших немовних знаків. Сюди можна віднести: іконічний, ідеографічний, звучний і матричний документи. Їх часто називають невербальними (немовними).

Іконічний документ — той, в якому знак подібний до відбиваного об'єкту (картина, малюнок, фотографія, кінофільм, діафільм, відеодиск і т. п.) Ідеографічний документ — той, в якому знаком служить умовне позначення, що не відображає реальних предметів або явищ (карта, ноти, креслення). До цього класу документів відносяться картографічний і нотний документи: картографічний містить зображення особливих об'єктів — поверхні Землі або інших небесних тіл — виконані в особливій знаковій системі; а нотний документ — це запис музичного твору графічними (накреслювальними) знаками, що є особливою системою — нотним записом.

Звучний документ фіксує і передає інформацію звуками. Це так званий фонодокумент (грамплатівка, магнітний запис, музичний компакт-диск).

Матричний документ виконаний засобами «матричної мови», тобто складається з кодових осередків-матриць, за допомогою яких проводиться кодування інформації у формі, доступній для «прочитання» машиною (перфокарти, перфострічки, магнітні і оптичні диски, дискети для ЕОМ). Звучні і матричні документи відносяться до класу технічно-кодованих, таких, що містять запис, доступний для відтворення тільки за допомогою технічних засобів, зокрема звуковідтворюючої, проекційної апаратури або комп'ютера.

Особливістю носія інформації є і така ознака, як мірна запису інформації. Нею визначається місце, займане документом (його матеріальною основою) в просторі.

За цією ознакою розрізняють одно-, двух- і тривимірні (об'ємні) документи. У одновимірному середовищі запис інформації здійснюється азбукою Морзе (двійковий код) «в строчку» або в лінійній послідовності.

Проте абсолютна більшість документів — двомірні, розмір (формат), що мають, і об'єм (кількість сторінок). Запис інформації на цьому носієві є двома вимірюванням. Це букви, цифри, ноти, графічне і художнє зображення, штрихове кодування, звукові борозенки магнітної стрічки. У тривимірному середовищі записуються голограми і частково растровий друк (календарики з миготливим зображенням).

По суб'єктові сприйняття семантичного змісту всі документи ділять на людиночитаємі — вони можуть бути «прочитані» безпосередньо людиною, без спеціальних технічних засобів — і машиночитаємі — призначені для автоматичного відтворення інформації, що знаходиться в документі, за допомогою магнітофона, телевізора, принтера, дисплея і т.п.

До людиночитаємих документів відносяться всі види видань (книга, журнал, газета і т. д.). Машиночитаємі документи — це мікрофільм, мікрофіша, діафільм, магнітна стрічка, грамплатівка, перфокарта, перфострічка, диск, дискета, компакт-диск і т.д. на машиночитаємих носіях, запис на яких здійснюється шляхом зміни структури носія. По їх зовнішньому вигляду чоловік нічого не може сказати про характер запису в таких документах, тому що вона виконана яким-небудь технічним способом (наприклад, зміною глибини звукової доріжки в грамплатівці).

Інформація, що міститься в документі, може сприйматися за допомогою різних органів чуття (зір, слух, дотик).

По каналу сприйняття знаків, використовуваних для запису змісту, розрізняють візуальний і аудіовізуальний документи.

Візуальний — це документ, зміст якого людина (реципієнт) сприймає зором (письмові тексти, графіки, малюнки, креслення, фотографії, репродукції і т.д. на будь-якому носієві, включаючи екран діапроектора, телевізора або ЕОМ). Зміст тактильного документа сприймається через дотик (дотик) (книга, журнал для сліпих). Аудіальний — це звуковий або чутний документ, зміст якого може бути сприйнятий тільки слухом (грамплатівка, магнітна фонограма, музичний компакт-диск). Аудіовізуальний документ — той, зміст якого сприймається одночасно зором і слухом (звуковий кінофільм, озвучений діафільм, відеофільм, відеодиск, комп'ютерна технологія «мультимедіа» і т. д.).

За способом документування (або закріплення інформації на носієві) виділяють рукописний, друкарський, механічний, магнітний, фотографічний, оптичний, лазерний і електронний документи.

Рукописний — це письмовий документ, при створенні якого знаки листа наносяться від руки. У цьому сенсі рукописом або рукописним документом можна назвати не тільки словесний текст, записаний «від руки», але і витвір образотворчого мистецтва, а також креслення або карту. До рукописів відносять також документи, оформлений засобами машинопис (за допомогою машинки, що пише) або ЕОМ (за допомогою принтера). До рукописних документів відносять: звіт об НДР і ДКР, рукопис, що депонує, дисертацію і ін.

Друкарський — це документ, виготовлений поліграфічним або іншим способом (набором, засобами оперативної поліграфії, копіює-розмножувальною технікою, засобами друку ЕОМ і ін.). Такі документи випускаються видавництвами або друкарнями. На друкарському документі запис інформації проводиться, головним чином, шляхом нанесення барвистого шару на його поверхню. Але може бути застосований і інший спосіб: тиснення або витискування знаків шрифту Л. Брайля в книгах для сліпих. В даний час друкарський документ — найпоширеніший клас документів: він включає книги, брошури, газети, журнали, календарі, карти і т.п. Такі документи часто називають творами друку або виданнями.

Механічний — це документ, запис інформації на якому здійснюється механічним способом: шляхом вирізування різцем канавки на поверхні рухомого носія (грамплатівки, фонографічні вали) або шляхом пробивки отворів (перфорацій) за допомогою перфоратора (перфокарти, перфострічки) і т.п.

Магнітний — це документ, запис інформації на якому здійснюється шляхом зміни магнітного стану поверхні носія під впливом магнітного поля. До магнітного документа відносяться магнітні стрічки, диски або дискети для ЕОМ, відеодиски і т.п.

Фотографічний — це образотворчий документ, створений фотографічним способом, заснованим на зміні оптичній щільності ділянок фотоматеріалу (фото-, кіноплівка, фотопапір) під впливом світлового або електронного променя, інтенсивність і форма якого змінюються відповідно до записуваного сигналу (фотографії, діафільми, діапозитиви, кінофільми, мікрофіші, мікрофільми).

Оптичний — це документ, запис інформації на якому здійснений сфокусованим пучком електромагнітного поля оптичного випромінювання (компакт-диск, CD-ROM, фонодокументи з оптичним записом, постійний пристрій, що запам'ятовує (ПЗП)).

Лазерний — це документ, запис і прочитування інформації на якому здійснені за допомогою лазерного променя (оптичний диск, CD-ROM, компакт-диск, голограма).

Формується ще один самостійний клас документів — електронний документ як сукупність даних в пам'яті ЕОМ. Це документ із записом звуку або інформації для ЕОМ. Основним способом документування тут виступає не писемність, а екранність, заснована не на лінійному, тобто витягнутому в рядок листі, а на тимчасовому потоці екранних зображень (електронна книга, електронний журнал, диск). Відтворення тексту ЕОМ здійснюється двома шляхами: зображення його на екрані дисплея або у вигляді текстового роздруку.

Документи, в яких інформація зафіксована в «явному», але «нечитабельному» вигляді, а також ряд дискретних носіїв для введення в пам'ять ЕОМ (і прочитування її за допомогою пристроїв декодування), а саме: магнітна плівка, магнітні диски (дискети), відеодиски і ін. — відносяться до так званих документів на новітніх носіях інформації. Для сприйняття їх змісту, як правило, використовуються технічні засоби.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)