 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Характеристика регіонів України за різними економічними показниками
Постійно зростає міжрегіональна диференціація за узагальнюючим індикатором рівня економічного розвитку - показником обсягу виробництва валової доданої вартості на одну особу. Якщо в 1996 році максимальний показник виробництва ВДВ на одну особу (м. Київ) перевищував мінімальний показник (Закарпатська область) у 2,7 разу, то зараз співвідношення між показниками м. Києва та Чернівецької області склало 6 разів.
Збільшується диференціація між регіонами за результатами діяльності промисловості. Варіація показника виробництва промислової продукції на одну персону впродовж останніх років перевищує 10 разів. Економіку значної частини регіонів сьогодні визначають одна-дві галузі, що є сировинними або виробляють проміжну та низько технологічну продукцію. Це спричиняє низьку конкурентоспроможність окремих регіонів на зовнішніх ринках: питома вага 10 регіонів у загальноукраїнському експорті не перевищує одного відсотка.
Не сприяє поліпшенню ситуації в регіонах рівень інституційних перетворень в економіці, зокрема розвиток малого підприємництва та ринкової інфраструктури. 44,3 % загальної кількості малих підприємств було зосереджено лише у 5 регіонах: м. Києві, Донецькій, Дніпропетровській, Харківській та Львівській областях. На малих підприємствах цих регіонів працювало 40,1 % працівників всіх малих підприємств України.
Залишається й досі значною диференціація регіонів за показниками експорту та імпорту – питома вага Волинської, Житомирської, Кіровоградської, Рівненської, Тернопільської, Херсонської, Хмельницької, Чернівецької, Чернігівської областей та м. Севастополя в експорті та імпорті не перевищує 1%. У той же час питома вага трьох регіонів - Донецької, Дніпропетровської та Запорізької областей – у загальноукраїнському експорті становить 44,6 % і складається з сировини або виробництва проміжної та низько технологічної продукції.
У 10 регіонах питома вага прямих іноземних інвестицій не перевищує 1 % від загальноукраїнського показника. Майже 80 % інвестицій припадає на Донецьку область, у тому числі на Донецьк (половина інвестицій). Загалом практично всі регіони характеризуються надзвичайно низькою інвестиційною привабливістю.
Суттєвої різниці досягла також вартість робочої сили за регіонами. Коефіцієнт варіації за цим показником становить 2,7.
Головними чинниками поглиблення регіональних диспропорцій у процесі переходу до ринку та функціонування в умовах економічної кризи стали:
· різні ступені адаптованості окремих регіонів з різною структурою економіки до функціонування в умовах ринкової конкуренції;
· збереження галузевого принципу управління економікою, надання державної підтримки переважно базовим галузям, які мають високий ступінь територіальної локалізації;
· недостатній рівень внутрішньої кооперації виробництва між регіонами України;
· послаблення ролі держави щодо регулювання та стимулювання регіонального розвитку;
Регіональні економіки мають власну спеціалізацію. Обробна промисловість домінує на Сході країни: у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Полтавській та Луганській областях. Натомість сільське господарство переважає на Півдні та Заході: у Тернопільській, Вінницькій, Кіровоградській та Хмельницькій областях.
Приклад західних країн у справі подолання регіональних диспропорцій шляхом створення інфраструктурних галузей та запровадження інновацій спонукають українські регіони, особливо депресивні, теж розраховувати на інфраструктуру (Євро – 2010) та високі технології. Найбільш динамічні темпи розвитку інфраструктури спостерігаються в м.Києві, Київській, Львівській та Донецькій областях.
Рейтинг споживчої активності регіонів свідчить, що краще всього жити в Харкові, де інвестори можуть розраховувати як на впевненість потенційних робітників в завтрашньому дні, так і на розвинений ринок збуту.. Експерти пов’язують це з двома основними факторами. З одного боку, місто має вдале логістичне розміщення, тому є значним пунктом в Україні для перевалки імпортних товарів.
В сучасному світі соціальна сфера буде мати пристойний вигляд у разі коли бізнес буде інвестувати в людські ресурси. Дослідження соціальної сфери в регіонах показало, що найбільш комфортні умови для персоналу в столиці, Севастополі, Київській, Закарпатській, Донецькій областях. Тут найвищі зарплати, низький рівень безробіття.
Таблиця 2.10. Рейтинг інвестиційної привабливості регіонів України,
1 квартал 2008-го р.
| № п/п | Регіони | Бали |
| м. Київ | ||
| Київський | ||
| Дніпропетровський | ||
| Івано-Франківський | ||
| Харківський | ||
| Закарпатський | ||
| Одеський | ||
| Волинський | ||
| Донецький | ||
| Полтавський | ||
| Львівський | ||
| м. Севастополь | ||
| Запорізький | ||
| Автономна Республіка Крим | ||
| Чернівецький | ||
| Луганський | ||
| Черкаський | ||
| Хмельницький | ||
| Рівненський | ||
| Миколаївський | ||
| Вінницький | ||
| Кіровоградський | ||
| Тернопільський | ||
| Чернігівський | ||
| Сумський | ||
| Житомирський | ||
| Херсонський |
Джерело: [97]
Диспропорції спостерігаються також у зовнішньоекономічній діяльності регіонів. Найбільш активно зовнішньоекономічну діяльність здійснюють Донецька, Дніпропетровська і Запорізька області та м. Київ, частка яких у загальноукраїнському експорті становить майже 65%. Основну частину експорту складає експорт руди, металопродукції та продукції хімічної промисловості. На цю групу областей припадає також біля 40% загального обсягу імпорту. Частки Житомирської, Кіровоградської, Рівненської, Тернопільської, Херсонської, Хмельницької, Чернівецької, Чернігівської областей та міста Севастополя, кожного окремо, становлять менше ніж 1% загального обсягу експорту продукції.
В інноваційному розвитку теж лідирують індустріальні області, які концентрують наукові осередки, кваліфіковані кадри та мають відносно високий інфраструктурний зв'язок та розвинуті інституції підтримки бізнесу, які становлять потенційну базу для здійснення більш ефективної політики розвитку, ніж на решті територій.
Поиск по сайту: