 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Класифікація регіонів за рівнем розвитку
Існує чимало варіантів класифікації регіонів України за рівнем соціально-економічного розвитку. Більшість фахівців виділяють три групи регіонів з якісно різними характеристиками стану економіки і соціальної сфери:
- розвинуті регіони з досить високим рівнем виробництва і життя людей;
- регіони з середнім економічним потенціалом;
- проблемні регіони з низьким рівнем соціально-економічного розвитку.
Депресивна територія - регіон чи його частина (район, місто обласного значення або кілька районів, міст обласного значення), рівень розвитку якого (якої) є найнижчим серед територій відповідного типу.
Депресивні території поділяються на такі групи:
1) регіони;
2) промислові райони - райони, в яких частка зайнятих у промисловості перевищує частку зайнятих у сільському господарстві;
3) сільські райони - райони, в яких частка зайнятих у сільському
господарстві перевищує частку зайнятих у промисловості;
4)міста обласного значення.
Території надається статус депресивної з метою створення правових, економічних та організаційних засад для вжиття органами державної влади та органами місцевого самоврядування особливих заходів для стимулювання розвитку таких територій.
Показники розвитку, за якими території визнаються депресивними.
Депресивними визнаються:
- регіони, у яких протягом останніх п'яти років найнижчі середні показники валової доданої вартості (ВДВ) на одну особу;
Валова додана вартість - це вартість валової виробленої продукції за відрахуванням вартості витрат на сировину та матеріали, а також інших витрат проміжного споживання.
- промислові райони, в яких протягом останніх трьох років є найвищими середні показники рівня безробіття, зайнятості у промисловості, найнижчий обсяг промислового виробництва на одну особу та найнижчий рівень середньої заробітної плати;
- сільські райони, в яких протягом останніх трьох років є найнижчими щільність сільського населення, природний приріст населення, найвищою - частка зайнятих у сільському господарстві, найнижчий обсяг виробництва сільськогосподарської продукції на одну особу та найнижчий рівень середньої заробітної плати;
- міста обласного значення, в яких протягом останніх трьох років є найвищими середні показники рівня безробіття, зокрема довготривалого безробіття, та найнижчим рівень середньої заробітної плати.
Р егіони - аутсайдери: Волинська, Житомирська, Івано-Франківська, м. Севастополь, Херсонська, Тернопільська, Кіровоградська області.
До групи регіонів з середнім рівнем увійшли Одеська, Луганська, Запорізька, Полтавська області.
Групу з високим рівнем складають: м. Київ, Донецька, Харківська, Дніпропетровська області.
Найважливішими показниками економічної ситуації є динаміка соціально-економічного розвитку регіонів, стан ринку праці, інвестиційна і зовнішньоекономічна активність. Сьогодні в Україні відбувається територіальний перерозподіл економічного потенціалу - зосередження його у найпотужніших регіонах. У 6 областях (Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Харківській та місті Києві) було зосереджено 48,4 % основних коштів країни; 52,5 % виробництва валової доданої вартості; 62,5 % виробництва промислової продукції; 48,5 % обсягу інвестицій у основний капітал.
Поиск по сайту: