АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Інтегральне оцінювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів

Читайте также:
  1. V. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ
  2. V. Критерії підсумкового оцінювання ЗНАНЬ
  3. V. Сценарії і прогнозні оцінки інноваційного розвитку України на період до 2020 року за індикаторами Європейського інноваційного табло
  4. VII. Використання міжнародного фактору в інтересах інноваційного розвитку економіки України
  5. VІ. Критерії оцінювання
  6. Аналіз економічного розвитку сільського господарства
  7. Аналіз та оцінка рівня економічного розвитку регіонів України
  8. Аналіз та оцінка рівня соціального розвитку регіонів України
  9. Аналіз технічного рівня розвитку виробництва
  10. Аналіз туристичного ринку та прогнозування його розвитку
  11. Антична культура східного і західного регіонів
  12. Аспекти оцінювання якості адміністративних послуг

Диспропорції регіонального розвитку України

План:

1. Інтегральне оцінювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів

2. Класифікація регіонів за рівнем розвитку

3. Характеристика регіонів України за різними економічними показниками

4. Заходи державного стимулювання розвитку депресивних територій

 

Інтегральне оцінювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів

Інтегральне оцінювання рівня соціально-економічного розвитку регіону проводиться за окремою науковою методикою. Вона покликана не лише сприяти комплексному дослідженню функціонування регіону, а й визначити пріоритети у виборі стратегії соціально-економічного розвитку.

Для цього оцінювання використовуються і такі аналітичні показники:

1) питома вага регіону у ВВП і виробленому національному доході;

2) обсяг виробленої промислової продукції на душу населення;

3) рівень самозабезпечення регіону основними продуктами харчування (обсяг виробництва відповідних видів сільськогосподарської продукції на душу населення);

4) середній рівень заробітної плати робітників у регіоні;

5) обсяг і динаміка капітальних вкладень у регіоні в розрахунку на одного жителя;

6) кількість компаній і фірм усіх форм власності в регіоні;

7) валова додана вартість (ВДВ) - розраховується як різниця між випуском та проміжним споживанням кожного виду економічної діяльності, зменшена на величину оплати послуг фінансових посередників. Вона містить у собі первинні доходи, що створюються учасниками виробництва.

8) розмір ВРП (валового регіонального продукту)

На регіональному рівні узагальнюючим показником, який характеризує рівень розвитку економіки регіону, є валовий регіональний продукт (ВРП).

Валовий регіональний продукт у ринкових цінах визначається як сума валової доданої вартості усіх видів економічної діяльності, включаючи чисті податки на продукти.

Чисті податки – це податки на продукти за виключенням субсидій на продукти.

Субсидія (від латин. subsidium - допомога, підтримка) - допомога в грошовій або натуральній формі, що надається за рахунок державного або місцевого бюджету, а також спеціальних фондів юридичним і фізичним особам, місцевим органам влади, іншим державам. Прямі субсидії використовуються для фінансування фундаментальних наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт (гранти), впровадження у виробництво нової техніки і перепідготовки кадрів. З одного боку, субсидії можуть заохочувати розвиток перспективних галузей, з іншої - підтримувати нерентабельні, але стратегічно важливі підприємства (зі всіма наслідками втручання держави в ринкову економіку). Крім того, субсидії спрямовують на створення робочих місць в найбільш відсталих регіонах. Сільськогосподарське виробництво субсидується через компенсаційні виплати.

Непряме субсидування здійснюється засобами податкової і грошово-кредитної політики. Держава застосовує пільгове оподаткування прибутку корпорацій, практикує повернення прямих податків і митних зборів, державне гарантування і страхування депозитів, експортних кредитів, надає приватним об'єднанням кредити на пільгових умова

Дотація (лат. dotatio - дар, пожертвування) – грошові кошти, які безповоротно надаються державою бюджетним організаціям, підприємствам, місцевим органам влади, окремим особам (на оплату безкоштовного проїзду пенсіонерів, пільговий проїзд студентів, корпоративні проїзні квитки, дешевий хліб, пенсійні соціальні картки пенсіонерам Одеси).

Субвенція – це цільова допомога, що надається на безвідплатній і безповоротній основі з бюджету одного рівня бюджетної системи бюджету іншого рівня або юридичній особі на певні витрати з вказівкою терміну використання. У разі порушення умов надання - невитрачення у встановлений термін або витрачання її не за цільовим призначенням, субвенція підлягає поверненню (реконструкція Одеського оперного театру, будівництво житла для військових, роздамбування оз. Сасик).

Випуск – цевартість товарів і послуг, що є результатом виробничої діяльності одиниць – резидентів у звітному періоді.

Проміжне споживання містить витрати на товари та послуги, які використані інституційними одиницями для виробничих потреб.

Валова додана вартість (ВДВ) розраховується як різниця між випуском в основних цінах та проміжним споживанням. Вона містить у собі первинні доходи, що створюються учасниками виробництва і розподіляються між ними.

 

Валовий регіональний продукт за 2007 рік
  У фактичних цінах У порівнянних цінах, у відсотках до попереднього року
. всього, млн.грн. у розрахунку на одну особу, грн. частка регіону у відсотках до підсумку всього у розрахуну у разрохункуку на одну особу
УКРАЇНА     100,0 107,9 108,6
Автономна Республіка Крим     2,9 109,0 109,3
Вінницька     2,1 103,4 104,4
Волинська     1,4 112,1 112,3
Дніпропетровська     9,9 105,3 106,1
Донецька     12,8 104,6 105,5
Житомирська     1,5 105,1 106,1
Закарпатська     1,5 108,2 108,3
Запорізька     4,6 108,5 109,3
Івано-Франківська     1,9 100,8 101,0
Київська     3,6 105,9 106,7
Кіровоградська     1,4 97,9 99,1
Луганська     4,5 105,2 106,4
Львівська     3,9 105,8 106,1
Миколаївська     2,0 99,5 100,2
Одеська     4,6 106,3 106,5
Полтавська     3,9 105,8 106,9
Рівненська     1,6 104,5 104,7
Сумська     1,7 103,4 104,7
Тернопільська     1,1 108,3 109,0
Харківська     6,1 107,2 107,9
Херсонська     1,3 100,4 101,3
Хмельницька     1,7 104,0 104,9
Черкаська     1,9 106,5 107,5
Чернівецька     0,9 108,3 108,6
Чернігівська     1,6 106,5 108,1
м. Київ     18,9 119,7 118,7
м. Севастополь     0,7 106,6 106,5
                 

 

Наслідками проведення структурного регулювання регіональної економіки України повинні стати згортання ресурсоємних галузей і товарних груп, зростання інноваційноємних виробництв і номенклатури продукції, техніко-технологічне оновлення традиційних галузей економіки, запровадження рерусозберігаючих технологій. Світовий досвід підказує, що серед заходів впливу на структуру найдоцільнішими є пільгове фінансування капітальних вкладень у структуроформуючі галузі і виробництва, пільгове оподаткування нових підприємств, що сприяють регіональному комплексоутворенню, прискорена амортизація виробництв, які визначають науково-технічний прогрес у регіоні, позики під пільговий відсоток на оновлення підприємств, які гарантують економічну безпеку, пряме бюджетне фінансування соціально значущих регіональних об’єктів. В той же час варто застерігати центральні органи управління від надмірного захоплення реструктуризацією галузей економіки на основі технічних інновацій, оскільки структурна перебудова інноваційного змісту може призвести до посилення диференціації регіонів за рівнем соціально – економічного розвитку.

Посилення розшарування населення не відповідає вимогам наближення України до європейських стандартів рівня життя населення. В Україні формується розподіл населення за доходами, характерний не для країн Європейського Союзу, а для латиноамериканських країн, де основна частина населення концентрується в групі з низькими доходами, а розрив між багатими та бідними постійно зростає. Бідність залишається важкою економічною і соціальною проблемою суспільства. Від її масштабів та глибини, а також від ефективності методів державної політики подолання бідності значною мірою залежать можливості інтеграції України в європейське співтовариство.

Через відсутність реальних можливостей знайти гідно оплачувану роботу значна частина населення працює за кордоном, як легально, так і нелегально. За експертними оцінками, у середньому за рік за межами України працюють 2,5–3 млн. українців.

 


1 | 2 | 3 | 4 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.)