Антична культура східного і західного регіонів

Смислове значення терміну “античний” слід тлумачити як “древній”. Часові координати цього періоду: ІХ ст. до н.е. – У ст. н.е. Оскільки в цей період великі здобутки в галузі культури здійснили народи Східного регіону, ми маємо всі підстави вважати, що поняття “античний” поширюється на них так само, як і на народи Середземноморського регіону.

Культура Древнього Сходу репрезентується здобутками Месопотамії, Єгипту, Індії та Китаю. Особливості цієї культури в узагальненому вигляді можна визначити такими здобутками:

- формування ранньокласових цивілізацій та їх перші держави;

- опанування культури землеробства, широке використання металів, розвиток ремесла і торгівлі;

- еволюція первісних родоплемінних форм духовного життя у офіційну релігійну ідеологію, в якій обожнювалася державна влада та особи самих деспотів;

- розвиток ремесла і торгівлі, сільського господарства та державності сприяли виникненню наукових знань, поширенню освіти (створена писемність, зародилися знання з астрономії, медицини, математики, хімії, фізики, історії, географії, правознавства);

- прогрес духовного життя стимулював розвиток художньої творчості (література, архітектура, живопис, музика).

Особливо сильним був культурний вплив Древнього Сходу на античну цивілізацію

Греції та Риму (ІІІ тис. до н.е. – У ст. н.е.). Характерною рисою культур Сходу був теоцентризм, обожнення царської влади, безумовність авторитету, підкореність особистості державі, монументальність, символічність, декоративність. Антична еллінська культура звернена до людини, оскільки породило її інше суспільство.

Основа суспільного життя еллінів – поліс (об”єднання вільних громадян, місто-держава, самостійна політична, господарська, культурна одиниця). Провідна форма правління – демократія, що охороняла права кожного громадянина, робила його активним учасником політичного життя. Поліс – це єдність незалежних людей в ім”я спільного існування, безпеки, свободи. Ці обставини виховували в еллінів і римлян патріотизм, власну гідність, волелюбність, мужність, допитливість, раціональне осмислення світу. На цій основі розвинувся антропоморфізм – перенесення людських якостей на природу, богів, які уявлялися безсмертними, прекрасними, вічно молодими. Єдність краси духовної і фізичної – це провідна цінність еллінської філософії, мистецтва, міфології.

Головною проблемою греко-римської культури, до якої зверталися філософи, митці, науковці, була людина в усій складності її матеріального і духовного буття. В художні форми і образи були втілені високий гуманізм, гармонія між природою, вільною людиною та державою.

Поиск по сайту: