Культура Нового часу

Традиційні феодальні відносини ХУІІ ст. руйнуються із поширенням капіталізму. Протистояння цих суспільних відносин спровокували великі кровопролиття (Англія, Нідерланди, Франція).

Поступ капіталізму супроводжувався машинізацією виробництва, що, в свою чергу, актуалізувало розвиток науки. В цей час виникли Лондонське королівське наукове товариство, Паризька природничо-наукова Академія.

Наукові доробки створили підвалини нового світогляду. Зокрема, наукові дослідження Галілея, Коперніка, Кеплера спричинили світоглядну революцію, оскільки була зруйнована традиційна картина Всесвіту. Важливі відкриття у галузі хімічних досліджень, у ботаніці та медицині змусили переглянути традиційні уявлення про будову світу (У. Гарвей, І. Ньютон, Х. Гюйгенс).

Загальнокультурним наслідком наукової революції ХУІІ ст. було перетворення схоластичного природознавства на дослідне і математичне. Наука стала компонентом культури.

Наукові відкриття спонукали людей до секуляризації культури, тобто розвитку світської основи знань, вільних від впливу догматів церкви.

На цих засадах розвинувся рух за віротерпимість, свободу совісті, толерантність в питаннях релігії.

На основі раціоналістичного світогляду вирішується і проблема людини. Суспільні ідеали зазнають змін. Героїчний і романтичний пафос попередньої епохи витісняється прагматизмом. В масовій свідомості домінує ідеал підприємливої людини, торговця, допитливого вченого. Лицарство і аскетизм стали надбанням історії. Людина доби зародження капіталізму у реальному житті виявила великі можливості розкріпаченого розуму (наука, техніка, торгівля, географічні відкриття), але водночас із цим – нездоланний егоїзм і меркантильність своєї вдачі (Реформація, Тридцятилітня війна).

Світоглядні та моральні суперечності епохи відобразилися в таких провідних художньо-етичних течіях цього часу, як бароко та класицизм. Сутнісною ознакою творчості митців цих течій, яка мала визначальний зміст гуманістичної ренесансної концепції, було заперечення ідеї гармонії. В цей період актуалізується натомість ідея складної взаємодії особистості та соціуму. Місце гармонії розуму і почуттів заступає ідея підкорення пристрастей велінню розуму.

Гуманізм культури ХУІІ ст. зорієнтований не на духовні почуття, а на інтелект, розум, розсудок. Звідси і прагнення дослідити особистість через її зв”язки із суспільством і природою. Ця тенденція набула розвитку на засадах просвітницького гуманізму наступного століття.

Поиск по сайту: