Моральні проблеми в контексті співвідношення національних і загальнолюдських цінностей

Національні спільноти на сьогодні перебувають на передньому плані моральних проблем. Про це свідчить новітня історія. І у цього процесу є своя внутрішня логіка. Такі явища, як переслідування або утиски особи за ознакою національної приналежності, обмеження чи позбавлення прав, свободи, а нерідко й самого життя – реальність нашого часу. Згадайте міжетнічні конфлікти, які спровокували розв”язання тривалих війн між азербайджанцями і вірменами в Нагірному Карабасі між боснійцями і сербами в Югославії, між курдами і турками, індійцями і пакистанцями, палестинцями і євреями, міжплемінні війни у Східній і Південній Африці та ін.

Якщо пильно придивитися до внутрішніх механізмів напруги цих потворних явищ, то можна відзначити, що їх основу утворюють особи, які духовно неспроможні відшукати власний життєвий шлях. Їм звичніше, легше здобути відчуття впевненості, осмисленості власної присутності у цьому світі, якщо вони розчиняються в колективі, який формується за критерієм національної приналежності. Коли цей чинник стає перепусткою до досягнення певних благ, навіть за рахунок ущемлення або знищення “чужих”, тоді і виникає спокуса самотвердження безкарного, безвідповідального, яка ховається за широкими плечима “патріотів”- однодумців. Тому і коїться “в ім”я народу” те потворне, що увійде в історію ХХІ ст. як “етнічна чистка” або “новий порядок”, “расова політика” тощо – евфемізми, якими прикриватимуть вбивства, геноцид, війни.

Звідси зрозумілим є значення закріпленій у Загальній декларації прав людини принциповій рівності прав і свобод людей безвідносно до їх національної приналежності. В цьому контексті сучасна етика заперечує подвійні моральні стандарти до людей, які зумовлюються їх національною належністю:

- не визнає позбавлення людської особистості права на національне самовизначення;

- не визнає нічиїх прав, крім права особистості, на визначення її морального обов”язку перед нацією, до якої вона належить.

Пояснимо ці положення. Відомо, що у світі існує величезна кількість людей, що є нащадками різних націй. Тому мораль повинна обстоювати їх право на самовизначення. Коли люди однієї національності зростають і формуються як особистості в іншому національному середовищі і, згодом, репрезентують тамтешню культурну традицію, тоді мораль повинна обстоювати їх право на самовизначення.

Наприклад, Б.Шульц, за походженням – єврей із давньоукраїнського міста Дрогобича. Жив, працював і творив у польськомовному культурному середовищі. Став одним із кращих авангардних літераторів міжвоєнного пограниччя (кінця ХІХ – початку ХХ ст.), носієм чудового польського мовного стилю. Нині ним пишаються поляки, євреї, українці. Хіба можна йому зробити закид за такий національно-культурний вибір?

Доречно пам”ятати, що людина може обрати тільки саму себе, якою вона є і може бути.

Щодо неприпустимості формулювання за іншу людину її власного морального обов”язку перед нацією, до якої вона належить. Безглуздо зобов”язувати до того, що відбувається лише через вільне й безкорисливе прийняття. Тільки в такий спосіб ідея нації входила до життєвого досвіду Т.Шевченка, М. Драгоманова, І. Франка, Л. Українки, діячів “розстріляного відродження” і ін.

А що ж визначає загальнолюдський зміст моральності?

По-перше, “це не сукупність незмінних норм і принципів, що одвіку відкриті, “сповіщені” кожній людині, а система, що кристалізується в ході людської історії, збагачується новими вимірами, новим людським смислом”. (Віктор Малахов. Етика.,с.66)

По-друге, формуючись в історії, вона має й свою історичну долю. “Вона може зазнавати поразок, хоча б у двобої з корпоративною, класовою або національно-сепаративною системою моральних і звичаєвих норм”. (там само, с.66).

Вічність чи “невічність” загальнолюдського в моралі залежать від самої людини – її носія і охоронця на Землі.

Її складові:

1) співчуття, підтримка слабких, дружня приязнь, правдивість;

засуджує: брехливість, зрадництво, брутальність, жорстокість;

2) заповіді різних релігій, єдиних у розумінні ряду визначальних моральних норм – не вбий, не кради, не чини перелюбу, не говори неправди, не бажай власності іншого. Подібними є і такі заповіді, співчуття, самозречення;

3) загальнолюдськими є більш пізні “навічні” моральні здобутки людства – ідея свободи, етика праці, визнання неповторної цінності людської індивідуальності;

4) спільними є і психолого-антропологічні передумови моральних переживань і свідомості. Кожен здатен відчувати сором, усвідомлювати свій обов”язок і відповідальність, співчувати іншим людям. Реалізується ця здатність чи ні – це вже інша проблема;

5) в процесі розвитку і спілкування нагромаджується певний моральний досвід.

Досягаючи мети або зазнаючи поразки, люди й суспільства здобувають безцінний

досвід, що робить більш витонченими і свідомішими їхні переживання, позбавляє їх наявності, додає обачливості їх практичним рішенням. Елементами цього досвіду стають грандіозні за масштабами і наслідками соціальні і духовні переміни, успіхи і втрати, перемоги і поразки.

Катастрофічні соціальні події минулого століття повинні стати тим наріжним каменем, на якому прийдешні покоління будуть вигострювати лезо свого духовного досвіду, що зробить їх обережнішими і мудрішими, відповідальнішими за свої дії і запити до реальності.

Поиск по сайту: