АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Основні методичні підходи до класифікації фітоценозів

Читайте также:
  1. I.4. ОСНОВНІ МОДЕЛІ ЗВЕРТАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
  2. I.ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
  3. II. Методологічні засади, підходи, принципи, критерії формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді
  4. II. Основні напрями роботи, завдання та функції управління
  5. III. Основні правила та обов’язки працівників
  6. IV. Основні обов’язки власника або уповноваженого ним органу
  7. IV. Основні поняття і визначення,
  8. N 1243, 31.10.2011, Наказ, Про Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
  9. А. ОСНОВНІ ФОРМУЛИ, ЯКІ НЕОБХІДНО ВИКОРИСТАТИ
  10. Адаптація. Характеристика адаптацій. Основні концепції адаптаційних пристосувань
  11. Асортимент товарів. Основні показники асортименту продукції.
  12. Банки — основні учасники ринку капіталів

ЛЕКЦІЯ №6

КЛАСИФІКАЩЯ РОСЛИННИХ УГРУПОВАНЬ

План.

1. Основні методичні підходи до класифікації фітоценозів.

2. Класифікація рослинності за методом Браун-Бланке:

а) методологія методу Браун-Бланке;

б) одиниці класифікації.

3. Особливості застосування кількісних методів класифікації рослинного покриву.

 

Література.

1. Григора I.M., Соломаха В.А. Основи фітоценології. – Київ: Фітосоціоцентр, 2000. — 240 с.

2. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1993. – 303 с.

3. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1995. – 288 с.

4. Дерій С.І., Ілюха В.О. Екологія. — К.: Фітоцентр, 1998. — 196с.

5. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник / за ред. К.М. Ситника. — К.: Вища школа, 2001. — 358 с.

6. Кучерявий В.П. Екологія. — Львів: Світ, 2000. — 500 с.

7. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: навч. посібник. — К.: Знання, КОО, 2000. — 203 с.

8. Злобін Ю.А. Основи екології. — К.: Ліра, 1998. — 248 с.

 

Питання для самостійного опрацювання.

1. Особливості застосування кількісних методів класифікації рослинного покриву. (Григора I.M., Соломаха В.А. Основи фітоценології. – Київ: Фітосоціоцентр, 2000. – С. 203-207).

 

 

Основні методичні підходи до класифікації фітоценозів.

 

Основне принципове значення в фітоценології належить створенню класифікації рослинних угруповань, бо тільки на основі отриманих синтаксонів виконуються як типологічні розробки, так і схеми геоботанічного районування та прикладні зонування рос­линного покриву, а також здійснюється інвентаризація рослинних ресурсів.

Найбільш повно охоплює і використовує ці ознаки еколого-флористична класифікація, яка, на відміну від домінантної, вра­ховує наявність видів (точніше їх сукупностей), а також дозволяє використовувати при цьому і кількісну участь видів.

Дієвість певного методу класифікації залежить від наявності сталого методичного апарату. Якщо еколого-фітоценотична кла­сифікація оперує ознакою домінуваня, в першу чергу, а також різ­ними біоморфоекологічними ознаками основних видів, то сто­совно флористичної потрібно мати досить ефективно діючу мето­дику обробки описів, так як використання повного флористичного складу потребує наявності чіткого набору методик, які дозволять значно уніфікувати особливості підходу дослідника, незалежно від його кваліфікації. Тобто, в такому випадку основним буде наявність високоякісних фітоценотичних матеріалів.

Також досить важливим є визнання асоціації в обох напрямках класифікації як об'єднання флористично та екологічно близьких фітоценозів або їх сукупностей у вигляді рослинних угруповань. Конкретність асоціації полягає в необхідності застосування тих критеріїв, які дозволять об'єднати в її склад близьку структурно-функціональну сукупність фітоценозів, тоді як абстрактність її досягається внаслідок неврахування цих критеріїв.

Внаслідок того, що в вітчизняній фітоценології протягом всього періоду її розвитку найбільш поширеною була еколого-фітоценотична або домінантна класифікація, і лише в останні два десятиріччя почала інтенсивно розвиватись еколого-флористична або класифікація Браун-Бланке.

Розвиток вітчизняної фітоценології характеризувався накопиченням значних обсягів відповідних матеріалів, причому більшість з них зберігалася в дослідників або їхніх архівах, тобто у таких умовах, які не гаранту­вали повне збереження цих матеріалів. Тому частина геоботанічних описів, виконаних раніше, нині вже назавжди втраче­на. Першою спробою цільового збереження фітоценотичних матеріалів в Україні було створення фітоценотеки Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України. Зав­дяки цьому вдалося зберегти декілька тисяч описів, зібраних попередніми поколіннями фітоценологів. В подальшому було запропоновано створити Національну фітоценотеку України, за допомогою якої вдалося б максимально зберегти наявні фітоценотичні матеріали для майбутніх поколінь.

Частина описів унаслідок того, що в українській фітоцено­логії застосованим є еколого-фітоценотичний (домінантний) підхід, виявилася непридатною для передачі в фітоценотеки, оскільки даний метод дозволяв фіксувати при описі лише час­тину застосовуваних у подальшому видів. Але більшість дослід­ників звичайно виконували флористично повні описи, що вик­ликало потребу в збереженні їх.

Досить суттєвою ознакою, яка повинна братися до уваги при прийнятті описів на зберігання до фітоценотеки, є повнота заповнення бланка опису. В ньому має бути зафіксоване місце опису, максимальна екологічна та повна фізіономічна інформа­ція про ділянку. Проте, основною вимогою до опису є правиль­не визначення меж фітоценозу

Комплексні фітоценози найбільш представлені в рудераль­ній, галофільній та прибережно-водній рослинності. В більшос­ті цих угруповань можливе фрагментарне поширення або у виг­ляді смуг, що вимагає чіткого розмежування різних фітоценозів. Досить цінним в описах є додаткова інформація про місце, в якому вони виконувалися, із зазначенням точної географічної адреси (на рівні наведення координат). Стару географічну наз­ву в отриманих раніше описах слід уточнити. Досить важливою є також повна екологічна характеристика місця здійснення опису та його оточення (це дозволить у подальшому викорис­тати цю інформацію для характеристики рослинного покриву).

Головним при здійсненні опису є наведення повного видо­вого складу фітоценозу з фіксацією участі кожного виду. При використанні описів, виконаних раніше, потрібно провести си­ноніміку з урахуванням новітніх систематичних розробок.

 

 


1 | 2 | 3 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)