Основні методичні підходи до класифікації фітоценозів

ЛЕКЦІЯ №6

КЛАСИФІКАЩЯ РОСЛИННИХ УГРУПОВАНЬ

План.

1. Основні методичні підходи до класифікації фітоценозів.

2. Класифікація рослинності за методом Браун-Бланке:

а) методологія методу Браун-Бланке;

б) одиниці класифікації.

3. Особливості застосування кількісних методів класифікації рослинного покриву.

Література.

1. Григора I.M., Соломаха В.А. Основи фітоценології. – Київ: Фітосоціоцентр, 2000. — 240 с.

2. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1993. – 303 с.

3. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1995. – 288 с.

4. Дерій С.І., Ілюха В.О. Екологія. — К.: Фітоцентр, 1998. — 196с.

5. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник / за ред. К.М. Ситника. — К.: Вища школа, 2001. — 358 с.

6. Кучерявий В.П. Екологія. — Львів: Світ, 2000. — 500 с.

7. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: навч. посібник. — К.: Знання, КОО, 2000. — 203 с.

8. Злобін Ю.А. Основи екології. — К.: Ліра, 1998. — 248 с.

Питання для самостійного опрацювання.

1. Особливості застосування кількісних методів класифікації рослинного покриву. (Григора I.M., Соломаха В.А. Основи фітоценології. – Київ: Фітосоціоцентр, 2000. – С. 203-207).

Основні методичні підходи до класифікації фітоценозів.

Основне принципове значення в фітоценології належить створенню класифікації рослинних угруповань, бо тільки на основі отриманих синтаксонів виконуються як типологічні розробки, так і схеми геоботанічного районування та прикладні зонування рос­линного покриву, а також здійснюється інвентаризація рослинних ресурсів.

Найбільш повно охоплює і використовує ці ознаки еколого-флористична класифікація, яка, на відміну від домінантної, вра­ховує наявність видів (точніше їх сукупностей), а також дозволяє використовувати при цьому і кількісну участь видів.

Дієвість певного методу класифікації залежить від наявності сталого методичного апарату. Якщо еколого-фітоценотична кла­сифікація оперує ознакою домінуваня, в першу чергу, а також різ­ними біоморфоекологічними ознаками основних видів, то сто­совно флористичної потрібно мати досить ефективно діючу мето­дику обробки описів, так як використання повного флористичного складу потребує наявності чіткого набору методик, які дозволять значно уніфікувати особливості підходу дослідника, незалежно від його кваліфікації. Тобто, в такому випадку основним буде наявність високоякісних фітоценотичних матеріалів.

Також досить важливим є визнання асоціації в обох напрямках класифікації як об'єднання флористично та екологічно близьких фітоценозів або їх сукупностей у вигляді рослинних угруповань. Конкретність асоціації полягає в необхідності застосування тих критеріїв, які дозволять об'єднати в її склад близьку структурно-функціональну сукупність фітоценозів, тоді як абстрактність її досягається внаслідок неврахування цих критеріїв.

Внаслідок того, що в вітчизняній фітоценології протягом всього періоду її розвитку найбільш поширеною була еколого-фітоценотична або домінантна класифікація, і лише в останні два десятиріччя почала інтенсивно розвиватись еколого-флористична або класифікація Браун-Бланке.

Розвиток вітчизняної фітоценології характеризувався накопиченням значних обсягів відповідних матеріалів, причому більшість з них зберігалася в дослідників або їхніх архівах, тобто у таких умовах, які не гаранту­вали повне збереження цих матеріалів. Тому частина геоботанічних описів, виконаних раніше, нині вже назавжди втраче­на. Першою спробою цільового збереження фітоценотичних матеріалів в Україні було створення фітоценотеки Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України. Зав­дяки цьому вдалося зберегти декілька тисяч описів, зібраних попередніми поколіннями фітоценологів. В подальшому було запропоновано створити Національну фітоценотеку України, за допомогою якої вдалося б максимально зберегти наявні фітоценотичні матеріали для майбутніх поколінь.

Частина описів унаслідок того, що в українській фітоцено­логії застосованим є еколого-фітоценотичний (домінантний) підхід, виявилася непридатною для передачі в фітоценотеки, оскільки даний метод дозволяв фіксувати при описі лише час­тину застосовуваних у подальшому видів. Але більшість дослід­ників звичайно виконували флористично повні описи, що вик­ликало потребу в збереженні їх.

Досить суттєвою ознакою, яка повинна братися до уваги при прийнятті описів на зберігання до фітоценотеки, є повнота заповнення бланка опису. В ньому має бути зафіксоване місце опису, максимальна екологічна та повна фізіономічна інформа­ція про ділянку. Проте, основною вимогою до опису є правиль­не визначення меж фітоценозу

Комплексні фітоценози найбільш представлені в рудераль­ній, галофільній та прибережно-водній рослинності. В більшос­ті цих угруповань можливе фрагментарне поширення або у виг­ляді смуг, що вимагає чіткого розмежування різних фітоценозів. Досить цінним в описах є додаткова інформація про місце, в якому вони виконувалися, із зазначенням точної географічної адреси (на рівні наведення координат). Стару географічну наз­ву в отриманих раніше описах слід уточнити. Досить важливою є також повна екологічна характеристика місця здійснення опису та його оточення (це дозволить у подальшому викорис­тати цю інформацію для характеристики рослинного покриву).

Головним при здійсненні опису є наведення повного видо­вого складу фітоценозу з фіксацією участі кожного виду. При використанні описів, виконаних раніше, потрібно провести си­ноніміку з урахуванням новітніх систематичних розробок.

Поиск по сайту: