Класифікація рослинності за методом Браун-Бланке

а) методологія методу Браун-Бланке.

Флористична класифікація (за методом Браун-Бланке), теоретичні основи її є досить проробленими і апробованими на рослинному покриві більшості країн світу, раніше взагалі не використовувалася фітоценологами України і лише в останні два десятиріччя набула значного розвитку.

Метод класифікації рослинності за Браун-Бланке має досить давню історію. За цим методом розроблено синтаксономічні схеми для більшості країн усіх континентів нашої планети. Досить значна поширенність даного варіанта систематизації фітоценозів пояснюється тим, що він ґрунтується на використанні головної ознаки фітоценозу – флористичного складу. Є різні модифікації цього методу, які полягають у тому, що поряд з цією ознакою використовують і домінування видів, але все це тільки допомагає досліднику при класифікації екологічно та ценотично специфічних угруповань, поширених у всьому спектрі екологічних умов.

Цей метод дозволяє класифікувати різні за наповненістю видами угруповання, від флористично багатих угруповань тропічних лісів до занадто збіднених ценозів пустельної рослинності або монодомінантних та моновидових угруповань водної рослинності. У випадках, коли в угрупованнях багато або дуже мало видів, класифікаційна процедура значно ускладнюється, але при цьому також є можливість отримати цікаві результати.

Оптимальні умови здійснення обробки описів існують при створенні синтаксономічних схем лучної та степової рослинності. По-перше, в ній є флористично заповнені фітоценози, які досить чітко відображають існуючу екологічну ситуацію, і відсутній значний антропогенний вплив. По-друге, для цих типів рослинності розроблені досить повні та екологічні схеми їх класифікації для сусідніх з Україною держав Західної та Східної Європи. Досить екологічно близькі режими заплав річок України та цих територій сприяють створенню близьких синтаксономічних схем лучної рослинності. Угруповання степів формуються на рівнині України на різних відмінах чорноземів, відсутніх у Західній Європі. Тому синтаксономічна схема степової рослинності України досить своєрідна і містить у своєму складі значну частку нових синтаксонів. Це відбулося також внаслідок того, що степи поширені й на кам'янистих та крейдяних субстратах і карбонатних ґрунтах.

Незважаючи на значний антропогенний вплив та порушеність екотопів рудеральної рослинності, існуючі для сусідніх країн ситаксономічні схеми досить придатні і для України. У зв'язку з тим, що основними умовами існування більшості синтаксонів рудеральної рослинності є постійний вплив антропогенного фактора, то і більшість синтаксонів є спільними для Європи. Декілька нових асоціацій виділено внаслідок існування екологічно специфічних умов для порушених екотопів.

Виходячи з того, що особливістю сегетальної рослинності є зонально-екологічна залежність, в поширенні її синтаксонів спостерігаються значні відміни в складі синтаксонів цієї рослинності на Україні, порівняно із Центральною та Західною Європою.

Розробка синтаксономічних схем лісової рослинності виконується досить ефективно за рахунок повноти флористичного складу та наявності в складі цих ценозів значної кількості індикаторних видів. Тому екологічно специфічні синтаксони лісів вкладаються в існуючі класифікаційні схеми, хоча для ряду з них потрібно виділяти і нові союзи, а також значна частка нових асоціацій. Загальна своєрідність ґрунтово-гідрологічних та зонально-екологічних умов України порівняно з прилеглими країнами Західної Європи і є основою для подібного виділення.

При класифікації досить своєрідного типу рослинності, до якого можна віднести галофільні угруповання, виділяється значна кількість нових синтаксонів у ранзі асоціації та союзу, що пояс­нюється екологічною специфікою засолених ґрунтів Східної Європи.

При створенні синтаксономічної схеми псамофільної рослин­ності необхідно враховувати, що ці угруповання формуються у різних за зволоженістю субстратів умовах, а також під дією фактора перерозподілу піщаних мас. Класифікація водної рослинності відбувається за основними переважаючими видами, а внаслідок близькості умов водних субстратів утворюються подібні до західноєвропейських класифікаційні схеми.

До досить специфічних об'єктів належать також угруповання високогірної рослинності Українських Карпат, але за рахунок єдності всієї гірської карпатської системи можливо побудувати єдину синтаксономічну схему.

б) одиниці класифікації.

Незважаючи на досить давню історію розвитку і становлення методу Браун-Бланке, основні синтаксономічні її рівні практично не змінювалися. Тобто, метод класифікації рослинності має пе­релік основних та додаткових рівнів, аналогічно до чіткого виз­начення рівнів в систематиці рослин. В синтаксономії рослинності існує кодекс фітосоціологічної номенклатури, який визначає основні правила виділення та назви синтаксонів (Баркман и др. 1988). До основних його одиниць відносяться, наступні одиниці з відображенням їх закінчень та ієрархічної підпорядкованості:

Клас — etea;

Порядок — etalia;

Підпорядок — enalia;

Союз — ion;

Підсоюз — епіоп;

Асоціація — etum;

Субасоціація — etosum або typicum для типової субасоціації;

Варіант — по назві виду в називному відмінку або typica для типового варіанта;

Фація - osum.

Також позитивним у методі Браун-Бланке є використання на рівні основних класифікаційних одиниць (від субасоціації до класу) авторства цих синтаксонів. Різні синтаксономічні рівні класифікації Браун-Бланке мають неоднакове флористичне, екологічне та географічне їх обґрунтування.

Клас можна визначити як еколого-фізіономічну категорію, яка має певну, звичайно значну сукупність видів, які відображують екологічну та флористичну специфічність цього синтаксону. Для ряду класів рослинності України може бути і незначна сукупність видів, але екологічно досить інформативних та специфічних. Наприклад, клас Salicornietea fruticosae, який об'єднує угруповання багаторічних сукулентних облігатних галофітів на місцезростаннях з погано доступною для рослин вологою (сухі солончаки), діагностується наявністю одного виду – Halocnemum strobilaceum. Навпаки, клас лучної рослинності Molinio-Arrhenatheretea R.Tx. 1937 характе­ризується наявністю значної кількості видів, комбінація яких, до того ж, значно варіює, залежно від того, для лучної рослинності якої території наводиться характеризуюча комбінація видів.

У складі рослинного покриву України виявлено поширення 55 класів за системою Браун-Бланке, причому по­дальші дослідження рослинних угруповань України постійно по­повнюють цей перелік класів за рахунок виявлення поширення на території України нових синтаксонів в складі відомих класів.

На відміну від класу, порядок виділяється на основі наявної комбінації діагностичних видів, тому якраз порядок є в більшій мірі екологічно специфічною одиницею порівняно з класом. Так, в різних класах, залежно від тієї екологічної різноманітності, яку характеризує клас, може бути різна кількість порядків. Наприклад, клас Querco Fagetea, який об'єднує синтаксони листяних лісів неморального типу, поширені в мезо- та мезоксерофільних умовах, різних за багатством ґрунтів екотопах, представлений на території України п'ятьма порядками, тоді як клас Juncetea maritimi, який охоплює угруповання приморських вологих лук на слабо- та середньозасолених ґрунтах Північного Причорномор'я, пред­ставлений одним порядком.

Союзи в системі Браун-Бланке визначаються як регіональні одиниці, які можуть розглядатись як екологічні та географічні варіанти в межах порядку. До класу Quercetea ilisis включається Coros quercionilis. Кількість союзів в межах порядку також може варіювати в значних межах, що визначається різноманітністю еко­логічних та зональних умов.

Основною одиницею в системі Браун-Бланке є асоціація, яка є як екологічною, так і фізіономічною категорією, до того ж і географічно визначеною одиницею. Так, якщо в складі рослинного покриву раніше наводилося 520 асоціацій, то в складі класів їх може бути різна кількість. Найбільшою кількістю асоціацій, скоріше за все, буде відзначатись степова рослинність класу Festuco-Brometea, який охоплює всю їх різноманітність, як в умовах рівнинної частини України, так і в Гірському Криму, а також на різних екологічно специфічних локалітетах (граніт, крейда, вапняк, тощо), за винятком тих синтаксонів, які увійшли в склад класу Helianthemo-Thymetea Romaschenko.

Також в системі класифікації рослинності за методом Бра­ун-Бланке існує значна кількість інших підпорядкованих основним одиницям рівнів, які використовуються значно рідше.

Досить суттєвою перевагою методу Браун-Бланке є існування синтаксономічного та ієрархічного континууму його одиниць. Так, синтаксономічний континуум визначається можливістю відтворення певних рядів синтаксонів вищого рангу або синтаксонів у їх складі, залежно від зміни екологічних умов та ареалу їх поширення.

Ієрархічний континуум полягає в можливості постійної синтак­сономічної корекції рангу синтаксону, залежно від поповнення інформації з флористичного складу та екологічних особливостей певних синтаксонів. Досить ілюстративним може бути синтаксономічна корекція синтаксонів в класі Helianthemo-Thymetea охоплює синтаксони степової рослинності на крейдяних субстра­тах. Так, відносно цих синтаксонів спочатку було визначено декілька синтаксонів рангу асоціації, віднесених до одного союзу та порядку, потім – які були підвищені в ранзі до ряду союзів та порядків в складі нового класу. Таким чином, є постійна можли­вість синтаксономічної корекції на всіх рівнях класифікації Браун-Бланке. Подібна лабільність в зміні синтаксономічних рангів є до­сить суттєвою перевагою даного методу класифікації рослинності.

Поиск по сайту: