З ВИЗНАЧЕННЯ, ПОЗНАЧЕННЯ ТА СКОРОЧЕННЯ

Передмова

РОЗРОБЛЕНИЙ

Інститутом ґрунтознавства та агрохімії їм. О.Н.Соколовського (ІГА УААН) (С. А. Балюк - керівник роботі, В.Я.Ладвих. Д.І.Кукоба. Л.О.Чаусова. М.А.Захарова)

Українським науковим гігієнічним центром Мінздраву України СГ.Я. Чегринець. Р.Г. Нікула, Г.І. Корчах. Д.В. Григор'єва. І.В.Шутий)

ВНЕСЕНИЙ

Управлінням науково-технічного прогресу Держводгоспу України

2 ЗАТВЕРДЖЕНИЙ

Наказом Держводгоспу України від 22.12.97 р. N 115 та введений в дію з 1.04.98 р.

ВВЕДЕНИЙ ВПЕРШЕ

Лей відомчий нормативний документ не може бути повнісіло чи частково відтворений, тиражований або розповсюджений без дозволу Мінекобезпеки України

ГАЛУЗЬ ВИКОРИСТАННЯ

Цей нормативний документ поширюється на природні поверхне­ві та підземні води, які придатні для цілей іригації.

Д1 нормативи встановлюють екологічні критерії оцінки якос­ті іригаційних вод України, що використовуються для зрошення всіх грунтів та сільськогосподарських культур (крім рису).

Вимоги до стічних вод для зрошення - згідно з ГОСТ 17.4.3.05.

Нормативи цього документу повинні застосовувати організа­ції, які контролюють умови використання 1 охорони грунтів та природних вод. рівень експлуатації зрошувальних систем, розроб­ники проектів зрошувальних систем і технологій вирощування сільськогосподарських культур при зрошенні та при проведенні моніторингу та екологічної експертизи.

Нормативи документу взаємопов'язані з вимогами ДСТУ 2730-94 Система стандартів у галузі охорони навколишнього при­родного середовища та раціонального використання ресурсів. Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьому документі наведено посилання на такі нормативні до­кументи:

ДСТУ 2730-94 Система стандартів у галузі охорони навколишнь-

ого природного середовища та раціонального використання ре­сурсів. Якість природної води для зрошення. Агрономічні кри­терії;

ГОСТ 17.1.2.03-90 Охрана природи. Гидросфера. Критерии й показатели качества води для орошения;

ГОСТ 17.4.1.02-83 Охрана природи. Почви. Классификацияхимических веществ для контроля загрязнения;

ГОСТ 17.4.3.05-86 Охрана природи. Почви. Требования к сточним водам и их осадкам для орошения и удобрений;

САНПиН 4630-88 Санитарние правила и норми охрани поверхностних вод от загрязнения;

НТД 0497055-04-93 Рекомендації з охорони водних, ґрунтових і рослинних ресурсів від біогенного і фтористого забруднення в умовах зрошуваного землеробства.

З ВИЗНАЧЕННЯ, ПОЗНАЧЕННЯ ТА СКОРОЧЕННЯ

3.1 Екологічні критерії згідно з ГОСТ 17.1.2.03 встановлю­ють якість води для зрошення з урахуванням необхідності забез­печення безпечного санітарне-гігієнічного стану та охорони нав­колишнього середовища від забруднення;

3.2 Якість води - характеристика складу і властивостей води, яка визначає її придатність для конкретних цілей використання;

3.3 Самоочищення - процес руйнування забруднюючих речовин в середовищі внаслідок природних фізичних, хімічних та біоло­гічних процесів;

3.4 Родючість грунтів - здатність грунтів задовольняти потреби рослин у воді, поживних речовинах, повітрі, біотичному, фізичному і фізико-хімічному середовищі та на цій основі за­безпечувати врожай сільськогосподарських культур;

3.5 Критичний рівень ґрунтових вод - це рівень ґрунтових вод, вище якого відбувається або посилюється деградація грунтів (засолення, підлуження, осолонцювання, злитізація) з негативним впливом на розвиток сільськогосподарських культур;

3.6 Фітотоксичність (ФТ) - показник, за яким оцінюють здатність хімічних елементів та речовин негативно впливати на схожість, ріст та розвиток рослин, урожайність та якість

сільськогосподарської продукції;

3.7 Транслокаційний (ТР) показник - кількісне вираження здатності хімічних елементів та речовин надходити з грунту до рослин і накопичуватись в них до небезпечних концентрацій;

3.8 Водно-міграційний (ВМ) показник - кількісне вираження здатності хімічних елементів та речовин мігрувати по профілю грунтів та забруднювати підземні і поверхневі води;

3.9 Загально-санітарний (СТ) (санітарно-токсикологічний) показник - кількісне вираження здатності хімічних елементів та речовин негативно впливати на біоту грунтів та їх самоочищення.

3.10 ГДК - граничне допустима концентрація хімічного елементу або речовини у воді, вище якого вода вважається непридатною для конкретних цілей водокористування.

Поиск по сайту: