 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Визначення показників рівня продуктивності праці та резерви її підвищення
На ТОВ ВКФ “Гермес” продуктивність праці характеризує ефективність і результативність праці через співвідношення обсягу проданої продукції до кількості праці, витраченої на її продаж. Залежно від того таке співвідношення є прямим чи оберненим виділяють два показники продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.
Продуктивність може вимірюватись в натуральних вимірниках, коли продається однорідна продукція, або в умовно-натуральних вимірниках –– тоді різнорідна продукція зводиться до одного виміру.
Однак останнім часом домінуючу роль в економіці займають вартісні вимірники, найбільш універсальні показники, це стосується і продуктивності праці.
Загальна продуктивність праці на підприємстві в вартісних вимірниках визначається як відношення обсягів господарської діяльності до чисельності населення.
Виробіток –– прямий показник рівня продуктивності, визначається кількістю проданої продукції одним працівником за одиницю часу і визначається за формулою:
В= V/ Т
де В — виробіток;
V — обсяг реалізації продукції;
Т — затрати праці на продаж відповідного обсягу продукції.
Трудомісткість — це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на продаж одиниці продукції, і розраховується за формулою
ТМ=Т/V
де ТМ — трудомісткість;
Т — затрати праці на продаж відповідного обсягу продукції;
V — обсяг реалізації продукції.
На ТОВ “Гермес” можна визначити такі види трудомісткості:
1. технологічну трудомісткість(Тт) –– витрати праці основних робітників, яка дорівнюватиме виробничій трудомісткості (Тв),адже на підприємстві немає допоміжних робітників;
2. трудомісткість управління виробництвом (Ту) –– витрати праці адміністративного апарату;
3. повну трудомісткість (Тп) –– витрати праці всього персоналу на виготовлення одиниці виробу.
Одним із основних факторів, що впливає на продуктивність праці, є використання робочого часу. Зменшення втрат робочого часу і нераціональних його витрат веде до зростання продуктивності праці, ліпшого використання трудових ресурсів без додаткових заходів і витрат.
Середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період, характеризує тривалість робочого періоду в днях. На цей показник впливають такі фактори: втрати робочого часу і в тому числі прогули; невиходи з дозволу або з ініціативи адміністрації; масові невиходи на роботу; кількість днів чергової відпустки; кількість вихідних і святкових днів, кількість днів тимчасової непрацездатності, відпустки у зв’язку з навчанням.
Тривалість робочого дня робітника залежить від таких факторів: величини нормативно встановленого робочого тижня; часу простого тижня; часу надурочної роботи; часу простою протягом робочої зміни; неповного робочого часу; часу інших скорочень робочого дня; передбачених зако6нодавством.
Повному використанню трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих за звітний період днів і годин одним працюючим і одним робітником, а також за інтенсивністю використання робочого часу.
Використання робочого часу на підприємстві наведено в таблиці 1.
Таблиця 1.1
Використання робочого часу на підприємстві
| Показники | IX міс | Відхилення (+; -) | |||
| 2 2010 | |||||
| 1.Середньообл. чис. працівників, осіб | –– | –– | |||
| 2.Відпрац. 1 прац. а) днів б) годин (р.2а * р.3) | - 44 - 352 | - 43 - 344 | |||
| 3. Середня тривалість робочого дня, год. | –– | –– | |||
| 4. Фонд робочого часу, год. (р. 1* р.2 б) | - 2752 | - 2816 |
З вищенаведеного видно, що середньо облікова чисельність робітників і середня тривалість робочого дня лишились незмінними.
Згідно з вищенаведеними формулами в таблиці 1.2 наведено аналіз продуктивності праці на ТОВ ВКФ “Гермес” за останні три роки.
Таблиця1.2
Аналіз продуктивності праці на ТОВ ВКФ ”Гермес”
| Показник | Умовні познач | Відхилення | ||||||
| 2009 від 2008 | 2010 від 2009 | |||||||
| +, - | % | +, - | % | |||||
| 1.Обсяги господа-рювання, тис.грн. | ОГ | 472,8 | 482,2 | 508,2 | +35,4 | +7,5 | +26 | +5,39 |
| 2.Чисельність а)працівників в т.ч. б)робітників | ЧП ЧР | –– –– | – – –– | –– –– | –– –– | |||
| 3.Питома вага робітників в працівниках, % (2б)*100/ 2а)) | ПВр | –– | –– | –– | –– | |||
| 4.Відпрац. 1 робітником,днів | Д | - 44 | -19,5 | - 43 | - 19,1 | |||
| 5.Тривалість роб.дня, год | Г | -352 | -19,5 | -344 | -19,1 | |||
| 6. Годин відправ. 1 робітником (працівником) (4*5) | Гр | –– | –– | –– | –– | |||
| 7. Виробіток 1 робітника, т.грн./год (1/6) | ВГ | 0,26 | 0,27 | 0,35 | +0,09 | +34,6 | +0,08 | +29,6 |
| 8 Виробіток робітників, т.грн./роб (1/2б) | ВР | 78,8 | 80,37 | 84,7 | +5,9 | +7,5 | +4,33 | +5,4 |
| 9.Середня продуктивність праці 1 працюючого (1/2а) | Пп | 59,1 | 60,3 | 63,5 | +4,4 | +7,4 | +3,2 | +5,3 |
| 10.Технологічна трудомісткість = виробнича трудомісткість, год/тис.грн. (6/1*2б) | Тт | 22,92 | 22,38 | 17,22 | -5,7 | -24,87 | -5,16 | -23,06 |
| 11. Трудомісткість управління виробництвом (6/1*(2а-2б)) | Ту | 7,64 | 7,46 | 5,74 | -1,9 | -24,87 | -1,72 | -23,06 |
| 12.Повна трудомісткість (6/1*2а) або (7+8) | Тп | 30,56 | 29,84 | 22,96 | -7,6 | -24,87 | -6,88 | -23,06 |
Наведено в таблиці 1.2 дані свідчать про те, що на підприємстві підвищилась продуктивність праці. Середній виробіток робітників зріс на 4,33 тис.грн. (5,4%) порівняно з 2009 та на 5,9 тис.грн. (7,5%) з 2008 роком. В розрахунку на одну годину у 2010 році виробіток одного робітника збільшився на 0,08 тис.грн. (29,6%) порівняно з 2008 та на 0,09 тис.грн. порівняно з 2005 роком. Найбільш узагальненим показником продуктивності праці є середня продуктивність праці одного працюючого. Проведений аналіз виявив зростання показника на 3,2 ти.грн. (5,3%) порівняно з 2009 та на 4,4 тис.грн. (7,4%) порівняно з 2008 роком.
Слід відзначити інтенсивне збільшення продуктивності праці, на що вказує незмінна середньо облікова чисельність працюючих та незмінна тривалість робочого дня протягом трьох років. Помітне зниження відпрацьованих робочих днів та годин пояснюється аналізом неповного 2010 року.
Відомо, що трудомісткість є оберненою величиною до виробітку, тобто вона обернено пропорційна продуктивності праці. Згідно таблиці 1.2 порівняно з 2009 та 2008 роками всі види трудомісткості зменшились на 23,06% та 24,87% відповідно, що в сумі становить:
Зростання продуктивності праці в торгівлі є одним з факторів підвищення конкурентоспроможності, зниження рівня витрат, підвищення рентабельності господарської діяльності, що призводить до зростання обсягів товарообігу та прибутків торговельного підприємства. ТОВ “Гермес” зацікавлене в зростанні продуктивності праці робітників, оскільки це дозволяє скорочувати витрати живої праці (робочого часу) на одиницю продукції підприємства, нарощувати обсяги товарообігу без зміни чисельності працюючих. Найоптимальнішим варіантом підвищення продуктивності праці для ТОВ ВКФ “Гермес” є випередження темпів росту результатів праці над темпами росту витрат.
Для найповнішого використання резервів зростання продуктивності праці на ТОВ “Гермес” розробили програму управління продуктивністю праці, яка включає в себе наступні етапи:
1. вимірювання і оцінка досягнутого рівня продуктивності на підприємстві в цілому і за окремими видами праці зокрема;
2. пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності на основі інформації, одержаної в ході вимірювання і оцінки;
3. розробка плану використання резервів підвищення продуктивності праці, який повинен включати конкретні терміни і заходи по їх реалізації, передбачати фіксування витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх впровадження, визначати відповідних виконавців;
4. розробка систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності;
5. контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, і регулюванням їх виконання;
6. вимірювання і оцінка реального впливу передбачуваних заходів на зростання продуктивності праці.
Неухильне виконання цієї програми дозволить і далі нарощувати обсяги продуктивності праці.
Висновки
Продуктивність праці є важливою економічною категорією. Продуктивність праці показує співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто зростання продуктивності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення трудозатрат. Зростання продуктивності праці забезпечує збільшення реального продукту й доходу, а тому воно є важливим показником економічного зростання країни.
На рівень продуктивності праці на підприємстві впливають рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічний стан виробництва.Рівень екстенсивного використання праці показує ступінь її продуктивного використання та тривалість протягом робочого дня при незмінності інших характеристик. Інтенсивність праці характеризує ступінь її напруженості і визначається кількістю фізичної та розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу. Джерелом зростання продуктивності праці, яке не має меж, є техніко-технологічне вдосконалення виробництва під дією науково-технічного прогресу.
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Гермес” було створено п’ятьма особами 15 січня 2001 року. Підприємство є самостійним господарюючим суб’єктом, предметом діяльності якого є оптова торгівля будівельними матеріалами, товарами виробничо-технічного призначення та супутніми товарами.
Проаналізувавши показники господарської діяльності підприємства, його доходи та витратив розрізі елементів можна впевнено сказати, що підприємство є прибутковим. Щомісячний чистий прибуток ТОВ “Гермес” в 2010 році складає 10,6 тис.грн., а рентабельність становить 4,1%.
Продуктивність праці персоналу на підприємстві становить 63,5 тис. грн., що на 7,5% більше ніж в минулому році. В поточному році продуктивність праці зросла порівняно з попереднім за рахунок організаційно-економічних факторів, а саме збільшення оборотності активів і підвищення мотивації праці. Збільшення оборотності активів зумовлено розширенням та поглибленням асортименту. Підвищення мотивації праці працівників суттєво підвищило їх продуктивність. Розроблення програми планування кар’єри, грамотне поєднання грошових (доплати, премії) та не грошових методів мотивації, поєднання принципу винагород (за перевиконання плану, дотримання виробничої дисципліни) та покарань(запізнення).
Для аналізу продуктивності праці на підприємстві “Гермес” проводиться її аналіз за основними показниками: виробітком та трудомісткістю у вартісних вимірниках. Для подальшого підтримання зростання продуктивності праці на підприємстві використовують поточні внутрівиробничі резерви: підвищення технічного рівня реалізації, поліпшення організації праці, структурні зміни в реалізації.
Враховуючи першочергову важливість підвищення продуктивності праці для конкурентоспроможності на ТОВ “Гермес” розробили і впровадили програму управління продуктивністю.
Література
1. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навч.посібник. –– К.: Атака. –– 2002. –– 480с.
2. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В., Економіка підприємства: Навч.посібник. Вид.2-ге, переробл. та доп. –– Львів.: Новий світ. –– 2001. –– 298с.
3. Гетьман О.О. Шаповал В.М. Економіка підприємства: Навч.посібник для студентів ВНЗ.–– К.: Центр навчальної літератури. –– 2006.–– с.194-201.
4. Мельник А.Г. Корінцева О.І. Економіка підприємства: Конспект лекцій: Навч. посібник. –– Суми: ВТД “Університетська книга”. –– 2004.––с.41-45.
5. Мерзляк А.В. Михайлов Є.П. Корецький М.Х. Михайлова О.Г. Економіка праці і соціально-трудових відносин: Навч.посібник.––К.: Центр навчальної літератури. –– 2005.––с.125-137.
6. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник. –– К.: КНЕУ.––2001.–– с.369-374.
7. Семенов Г.А., Панкова М.О., Семенов А.Г. Економіка підприємства: Навч. Посібник. Вид.2-ге, переробл. та доп. –– К.: Центр навчальної літератури. –– 2005. –– с.135-139.
8. Семернікова І.О. Мешкова-Кравченко Н.В. Економіка підприємства: Навч. посібник–– Херсон: ОЛДІ-плюс. –– 2003.–– с.187-193.
9. Шаповал В.М., Аврамчук Р.Н., Ткаченко О.В. Економіка підприємства. –– Дніпропетровськ: ДУЕП. –– 2002. –– 288с.
10. Економіка підприємства: Підручник /За ред. А.В. Шегди. –– К.: Знання. ––2006.––с.261-265.
Поиск по сайту: