АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ІІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА УКРАЇНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ

Читайте также:
  1. A. Характеристика нагрузки на организм при работе, которая требует мышечных усилий и энергетического обеспечения
  2. I. Краткая характеристика группы занимающихся
  3. I. Общая характеристика договора продажи недвижимости
  4. II. Загальна характеристика ХНАДУ
  5. III. Характеристика ведомственных целевых программ и мероприятий подпрограммы
  6. III. Характеристика ведомственных целевых программ и мероприятий подпрограммы
  7. III. Характеристика ведомственных целевых программ и мероприятий подпрограммы
  8. III. Характеристика ведомственных целевых программ и мероприятий подпрограммы
  9. III.3.1. Общая характеристика и тенденция развития Правительства Российской Федерации
  10. III.4.1. Общая характеристика и тенденции развития федеральных органов исполнительной власти
  11. III.5.1.Становление судебной власти в России. Общая характеристика судебной системы
  12. III.6.1.Общая характеристика государственного устройства России

Історична довідка

Українка в 1959 році перейшла взамін давньої назви Коростова, що документується під 1545 роком в описі Луцького замку, де серед інших називається «городня» (частина фортечної огорожі на утриманні осель) Федора Олехновича «с Коростови». Опис актів Київського центрального архіву за 1570 рік засвідчує для «подданих Коростовских крестьян» виконання ще й поівинностей острозького намісництва. У 1577 році село належало Григорію Колбасу, котрий платив за свої «волоки» від 8-и димів і 2-ох вальних коліс. Акти 1648-1654 років декілька разів називають «Коростов», «Коростовское имение» як місце дій козацького війська, повсталих селян проти каральних загонів польської шляхти. Після 1753 року «Коростова» відходить до маєтностей канцлера Корони Яна Малаховського, а в 1794 році це майно реквізовує російський уряд і передає цірському генералові Ферзенові, котрий продає її графові Іллінському, а від нього вона переходить до князя Четвертинського. Книга М.Теодоровича за 1889 рік свідчить, що «село Коростова при пруде волости Хоровской» мало 76 дворів, 599 прихожан (10 римокатоликів, 15 євреїв), а статистичні дані 1915 року констатують у цьому селі 125 дворів, 720 мешканців, побудовану в 1870 році церковно-приходську школу, діючий «костьол», водяний мллин, гарні забудови панського двора, корчму та ряд інших дрібних виробничих об’єктів.

18 лютого 1957 року Коростівку і колишню Коростову указом обласної Ради перейменовано на діючу тепер назву «Українка».

Назва Коростова має декілька трактувань: одне з них – «корост», що означає коріння, або важко оброблювану ділянку землі, на якій після вирубки залишилося багато коріння від зрубаних дерев.

Тому в зображенні на гербі села стилізоване коріння, з якого виростає дерево життя, оскільки його вишивали на волинських рушниках. У верхній частині дерево життя трансформується у стилізоване зображення дівчини-українки (берегині). Замість обличчя у дівчини зображено хрест – так наші предки виготовляли ляльки-мотанки, щоб ніхто не міг нашкодити людині, яку впізнавали б на цьому зображенні.

Від Українки на північний схід по другому боці залізниці майже примикає село Вишеньки.

Найдавніші вісті про Вишеньки в статуті лісового угіддя засвідчує поземельний план 1918 року, де під назвою «Вишеньки» зарисований простір над правою притокою Усті. В ескізі лісових дач за 1925 рік нотується уже «Вишенскоє пристанище лесника», а 2 роки опісля – «Вишенковская дорога на Оженино». Акти 1930-1939 років документують «Вишенки» як хутірець при залізничній колії на «Ивачков», а довідник 1947 року іменує цю оселю «Вишеньки» у ранзі села зі своєю «Вишеньківскою» сільрадою, що десь 1959-1961 роках офіційно відходить під адміністрування Українки.

Дещо на схід від Вишеньків при залізничній зупинці «Українка» в північному напрямку вуличкою простягається сільце Дубини.

Переважно низинна околиця Дубинів приховує сліди осілостей з тих часів, що й суміжні Вишеньки та Українка. Тут особливо виразно помітні місця колишнього гончарного та ливарного промислу, осередки обробки кремінних, камінних знарядь праці, побуту, зброї, контури старовинних могильників, давніх сховищ людей.

Дубини, як лісове урочище, чи не вперше засвідчує скарга від 5 вересня 1918 року про викрадення мешканцями Коростови (Українки) частини лісозрубу в лісі «Дубини». Два роки опісля там засвідчено побиття і грабунок острозького крамаря Берка. Карта за 1927 рік зарисовує «Дубіни» як лісничівку з пристанційною «будкою», а довідник 1947 року реєструє «Дубини» зі своїм однойменним хутором як село «Вишеньківської» сільської ради, що з 1959-1960 років стає адміністративно підпорядкованим Українці.

Десь на відстані 2-ох кілометрів південно-західного напрямку від Українки при шляху Миротин-Плоске простягається сільце Гай.

Найдавніше минуле Гаю, в околиці якого прослідковується соіди осілостей кінцевого періоду давньообщинного ладу, двлося виявити в поземельному плані 1884 року, де «Гай» зарисовується при лісосмузі й трактується як урочище, приналежне маєтності суміжного Миротина. «Планшет» лісових дач за 1885 рік засвідчує під назвою «Гай» придорожню садибу лісника, яку можна б вважати початком зростання оселі. З 1886-1888 років наймення «Гай» часто документується у статусі околиці, яку почали залюднювати чеські переселенці (колоністи), де тут їм надавали звільнені на 5-6 років від податків лісові займи (наділи), в котрих після лісозрубу, корчунку пнів стали зростати культивовані грунти, житлово-господарські забудови. По деякому часі цю розрізнену в просторі оселю стали офіційно називати Чеський Гай. І так аж до 1947 року, тобто до часу вибуття чеських поселенців на свою батьківщину. Відтоді ці місця, садиби почали заселяти депортовані українці з Польщі та місцеві поселяни. Десь на початку 1947 року офіційно назву «Чеський Гай» змінюють на колишню «Гай», а її осілість офіційно вважають селом зі своєю сільрадою та іншими громадськими атрибутами. З 1959-1961 років село Гай відходить під адміністрування суміжної Українки.

Неподалік річки Грудки знаходиться сільце Бубнівка.

Перші вісті про Бубнівку в статусі лісового урочища сповіщає поземельний план 1899 року, де зарисоване «лесноє і лугове имение Бубновка». Два роки опісля «в урочище Бубновке» засвідчений лісозруб, корчу нок для формування культивованих грунтів. Можливо, вже тоді зароджувались бубнівські садиби, при які чи не вперше віщує карта 1927 року, де польськими літерами викарбовано ім’я оселі «Бубнівка». Довідник 1947 року трактує Бубнівку хутором Коростівської сільради, а з 60-их років – це вже оселя в статусі села цього ж таки адміністративного підпорядкування.

 


1 | 2 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)