Добровільне страхування від нещасних випадків

Страхування від нещасних випадків поділяється на дві форми: до­бровільне й обов'язкове. Добровільне страхування від нещасних ви­падків передбачає більш широкі можливості для страхувальника щодо вибору видів страхування.

Основною метою добровільного страхування від нещасних ви­падків є відшкодування збитків, нанесених життю і здоров'ю застра­хованого внаслідок нещасного випадку, що не може бути відшкодо­вано за обов'язковими видами особистого страхування від нещасних випадків.

Добровільне страхування громадян від нещасних випадків здій­снюється на підставі умов та правил, що враховують особливості як індивідуального страхування громадян, так і колективного страху­вання працівників від нещасних випадків за рахунок коштів підприємств. Особливі умови можуть застосовуватися в разі страхування дітей шкільного віку та учнів спеціалізованих навчальних закладів на випадок травми внаслідок нещасного випадку, а також військовослужбовців. Вони відбивають особливості ризику цих категорій застрахованих.

Страхувальниками можуть бути як юридичні особи, так і дієздатні громадяни, котрі уклали зі страховиками договори страхування. Стра­хувальники можуть укладати зі страховиками договори про страху­вання від нещасних випадків третіх осіб (застрахованих осіб), які можуть набувати прав та обов'язків страхувальника згідно з догово­ром страхування. Одночасно страхувальники мають право при укла­данні договорів страхування призначати громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум, а також замінювати їх до настання стра­хового випадку.

Важливими умовами страхування громадян від нещасних ви­падків є:

- обмеження терміну страхування;

- обмеження віку страхувальників;

- обмеження обсягу страхової відповідальності, - обумовленої нас­лідками нещасних випадків, які сталися із застрахованим у періоддії договору;

- настання нещасного випадку в період дії договору страхування, зміст якого обумовлений діючими правилами страхування (випла­ти здійснюються за його наслідки, а не за фактом нещасного ви­падку);

- пропорційний розмір виплати страхової суми залежно від ступеня втрати здоров'я, працездатності або часу лікування;

- обумовлений перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку;

- обумовлений термін виплати страхової суми;

- визначення трирічного строку давності з дня прийняття страхови­ком рішення про страхову виплату або відмову у виплаті для звер­нення страхувальника з приводу виплати страхової суми за втрату здоров'я внаслідок нещасного випадку.

До страхових випадків відносяться: смерть застрахованого вна­слідок нещасного випадку, травмування застрахованої особи внаслі­док нещасного випадку.

Тарифи при страхуванні громадян від нещасних випадків, що ста­лися як під час виконання застрахованим своїх службових обов'язків, так і поза роботою, застосовуються залежно від групи ризику, до якої належить застрахований та виду страхування (повний страховий за­хист, чи захист лише на виробництві). Тарифи встановлюються на під­ставі актуарних розрахунків і коливаються в основному від 0,5 до 2,0%

Договір страхування укладається на обумовлений термін, в основному це - один рік, але термін може бути більшим або меншим

Існує багато інших особливостей страхування громадян від нещас­них випадків, але вони мають здебільшого місцевий (регіональний) характер і не набули широкого застосування.

30. Обов`язкова форма медичн. стр-ня (МС) та її сутність.

МС як важливий елемент с. медицини існує у 2 формах – обов`язковій і добровільній. Обов`язкове МС поширене, як правило, в тих країнах, де переважне значення має суспільна охорона здоров`я: Франція, Канада, ФРН, Нідерланди, Швеція, Бельгія та ін. Там МС набуває рис соціального стр-ня, бо воно визначене законодавчо, координується держ. стру-рами, а с. платежі мають хар-р податку. Принципи обов`язкового МС: загальність, державність, некомерційність (тобто прибуток може виникати, але він не є засобом збагачення і спрямовується на використання державою). Об`єктом МС є життя і здоров`я громадян. Мета проведення МС: забезпечення громадянам у разі виникнення с. випадку одержання мед. допомоги за рах. накопичених коштів і фінансування профілактич. заходів. Стр. подією у МС вважається звернення застрах. особи під час дії ДС до мед. установи (з передбачених у договорі) у разі гострого захворювання, травми або ін. нещасних випадків з метою дістати консультативну, профілактичну або ін. допомогу у вигляді надання мед. послуг у межах їх переліку, передбаченого у ДС.

Страховики: незалежні СКо (с. медичні Ко), які мають ліцензію на проведення МС і здійснюють свою діяльність на основі договорів про співроб-во із мед. організаціями (ліцензійованими щодо надання певних мед. послуг за програмою обов`язкового МС). Страхувальники: юр. особи і держава. Застрахован і: працююче і непрац. населення, на користь якого уклад. ДС. Страховики за рах. с. фондів оплачують мед. допомогу застрах-ним, а також ін. види діяльності з охорони здоров`я громадян. Головна особливість: сплата с. внесків страхувальниками здійснюється у встановлених розмірах і у встановлений час, а рівень с. забезпечення є однаковим для всіх застрахованих. Також передбачається, що сплата с. внесків при стр-ні працюючого населення може бути покладена як на підприємство, так і на працівників; частка кожної зі сторін залежить від конкретних ек. умов проведення такого стр-ня та вартості мед. обслуговування. За рах. таких внесків формується с. фонд, яким керує держава (не СКо!).

Поиск по сайту: