Державні фінансові інститути на грошовому ринку

Важливу роль у формуванні грошового ринку відіграє вся банківська система, що складається із двох рівнів: 1-й рівень – Центральний банк; 2-й рівень – комерційні банки. Центральний банк – емісійний, є агентом уряду при обслуговуванні держбюджету, слугує підтримкою зовнішньої і внутрішньої стабільності національної грошової одиниці.

Грошовий ринок передбачає наявність такого товару, як гроші. Цей товар має свою вартість – це витрати на залучення грошей у тимчасове користування або доходи від передачі їх у борг. Вартість грошей буває номінальна та реальна, що визначається купівельною спроможністю грошової одиниці. Особливу роль у системі ціноутворення має облікова ставка НБУ і дії Центрального банку на грошовому ринку взагалі.

Для забезпечення органiзацiї готiвкового грошового обiгу Нацiональний банк здiйснює:

1) виготовлення та зберiгання банкнот i монет;

2) створення резервних фондiв банкнот i монет;

3) встановлення номiналiв, систем захисту, платiжних ознак та дизайну грошових знакiв;

4) встановлення порядку замiни пошкоджених банкнот i монет;

5) встановлення правил випуску в обiг, зберiгання, перевезення, вилучення та iнкасацiї готiвки;

6) визначення порядку ведення касових операцiй для банкiв, iнших фiнансово-кредитних установ, пiдприємств та органiзацiй;

7) визначення вимог стосовно технiчного стану та органiзацiї охорони примiщень банкiвських установ.

Здійснюючи емісію грошей, Центральний банк виконує корисну і необхідну для розвитку країни роль. Грошові інструменти обслуговують економічний оборот, і їх можна порівняти із транспортними засобами. Останні дають можливість доставляти товари, продукцію промисловості та сільського господарства до місця їх переробки і споживання; аналогічно грошові інструменти забезпечують обіг різних товарів, їх перехід від одного власника до іншого, полегшуючи їх переробку і споживання. Однак надмірна і безконтрольна емісія грошей може призвести до небезпечних і навіть руйнуючих наслідків. Якщо кількість грошей в обігу перевищує певний ліміт, вони вже не стимулюють виробництво, а породжують збиткову купівельну спроможність, наслідком якої є підвищення цін.

Комплекс заходiв у сферi грошового обiгу та кредиту, направлених на регулювання економiчного зростання, стримування iнфляцiї та забезпечення стабiльностi грошової одиницi України, забезпечення зайнятостi населення та вирiвнювання платiжного балансу, називається грошово-кредитною полiтикою.

Основними економiчними засобами та методами грошово-кредитної полiтики є регулювання обсягу грошової маси через:

1) визначення й регулювання норм обов’язкових резервiв для комерцiйних банкiв та фiнансово-кредитних установ;

2) процентну полiтику;

3) рефiнансування комерцiйних банкiв;

4) управлiння золотовалютними резервами;

5) операцiї із цiнними паперами на вiдкритому ринку;

6) регулювання iмпорту та експорту капiталу.

Національний банк встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями.

Ставка рефінансування Національного банку України – виражена у відсотках плата за кредити, що надаються комерційним банкам, яка встановлюється Національним банком України з метою впливу на грошовий оборот та кредитування. Національним банком України встановлюються облікова та ломбардна процентні ставки.

Облікова ставка Національного банку України – виражена у відсотках плата, що береться Національним банком України за рефiнансування комерцiйних банкiв шляхом купівлі векселів до настання строку платежу за ними та утримується з номінальної суми векселя. Облiкова ставка є найнижчою серед ставок рефінансування i є орiєнтиром цiни на грошi.

Нацiональний банк встановлює банкам та iншим фiнансово-кредитним установам нормативи обов’язкового резервування коштiв. При цьому:

1) розмiр обов’язкових резервiв встановлюється єдиним для банкiв та фiнансово-кредитних установ у процентному вiдношеннi до загальної суми залучених банком коштiв у нацiональнiй та iноземнiй валютi;

2) для рiзних видiв зобов’язань можуть встановлюватися рiзнi норми обов’язкових резервів;

3) рiшення про підвищення норм резерву набирає чинності не ранiше, нiж через 10 днiв пiсля його опублікування.

Вiдкритий ринок – ринок, на якому здiйснюються операцiї з купiвлi-продажу цiнних паперiв мiж особами, що не є первинними кредиторами та позичальниками, i коли кошти внаслiдок продажу цiнних паперiв на такому ринку надходять на користь держателя цiнних паперiв, а не їх емiтента. Використовується центральними банками для купiвлi-продажу, як правило, короткострокових державних цiнних паперiв з метою регулювання грошової маси. Унаслiдок купiвлi збiльшується вкладення коштiв в економiку, внаслiдок продажу – зменшується. Операцiями вiдкритого ринку Нацiонального банку є купiвля-продаж казначейських зобов’язань, власних зобов’язань Нацiонального банку (депозитних сертифiкатiв), а також визначених правлiнням Нацiонального банку комерцiйних векселiв, iнших цiнних паперiв та боргових зобов’язань.

Кабiнет Мiнiстрiв України зобов’язаний зберiгати кошти Державного бюджету України та позабюджетних фондiв у Нацiональному банку на рахунках Державного казначейства України.

Умови та порядок обслуговування коштiв Державного бюджету України визначаються договором мiж Нацiональним банком та Державним казначейством України.

Поиск по сайту: