Теоретичні відомості. Стандартні типи даних

Стандартні типи даних

Цілі типи визначають константи, перемінні і функції, значення яких реалізуються множиною цілих чисел, припустимих у даній ЕОМ.

Над цілими операндами можна виконувати наступні арифметичні операції: додавання, вирахування, множення, ділення, одержання залишку від ділення. Знаки цих операцій:

+ - * div mod

Результат арифметичної операції над цілими операндами є величина цілого типу. Результат виконання операції розподілу цілих величин є ціла частина частки. Результат виконання операції одержання залишку від ділення - залишок від ділення цілих. Наприклад:

17 div 2 = 8, 5 div 3 = 1, 3 div 5 = 0

17 mod 2 = 1, 5 div 3 = 2, 3 mod 5 = 3

Операції відносин, застосовані до цілих операндів, дають результат логічного типу TRUE або FALSE (істина або неправда). У мові Pascal є наступні операції відносин:

= рівність,

<> нерівність,

>= більше або дорівнює,

<= менше або дорівнює,

> більше,

< менше.

До аргументів цілого типу застосовні наступні стандартні (вбудовані) функції, результат виконання яких має цілий тип:

Abs(X) - абсолютне значення (модуль) Х,

Sqr(X) - Х в квадраті,

Succ(X) – Х+1,

Pred(X) – Х-1,

Наступна група стандартних функцій для аргументу цілого типу дає дійсний результат:

Sin(X) - синус Х,

Cos(X) - косинус Х,

ArcTan(X) – арктангенс Х,

Ln(X) - натуральний логарифм Х,

Exp(X) - експонента Х,

Sqrt(X) – корінь квадратний з Х.

Ці функції обчислюють синус, косинус і арктангенс кута, заданого в радіанах, логарифм натуральний, експоненту і корінь квадратний відповідно.

Odd(X) - функція перевірки цілої величини на непарність

Результат виконання цієї функції має значення істина, якщо аргумент непарний, і значення неправда, якщо аргумент парний:

X=5 –> Odd(X)=TRUE, X=4 -> Odd(X)=FALSE.

Для швидкої роботи з цілими числами визначені процедури:

Inc(X) -> X:= X + 1

Inc(X,N) -> X:= X + N

Dec(X) -> X:= X - 1

Dec(X,N) -> X:= X - N

ДІЙСНІ типи визначають ті дані, що реалізуються підмножиною дійсних чисел, припустимих у даній ЕОМ.

Тип Real визначений у стандартному Pascal і математичним співпроцесором не підтримується. Інші дійсні типи визначені стандартом IEEE 457 і реалізовані на всіх сучасних комп'ютерах. Тип Comp хоча і відноситься до дійсних типів, зберігає тільки довгі цілі значення.

Над дійсними операндами можна виконувати наступні арифметичні операції, що дають дійсний результат:

+ - * /

До величин дійсного типу застосовні всі операції відносини, що дають булевський результат.

Один з операндів, що беруть участь у цих операціях, може бути цілим. До дійсних аргументів застосовні функції, що дають дійсний результат:

Abs(X), Sqr(X), Sin(X), Cos(X), ArcTan(X), Ln(X), Exp(X), Sqrt(X), а також:

Frac(X) - повертає дробову частину X,

Int(X) - повертає цілу частину X,

Pi - Безаргументна функція, повертає значення числа Пі дійсного типу

До аргументів дійсного типу застосовні також функції

Trunc(X), Round(X)

що дають цілий результат. Перша з них виділяє цілу частину дійсного аргументу шляхом відсікання дробової частини, друга округляє аргумент до найближчого цілого.

Trunc(2.1) = 2, Trunc(2.7) = 2

Round(2.1) = 2, Round(2.7) = 3

ЛОГІЧНИЙ тип (Boolean) визначає ті дані, що можуть приймати логічні значення TRUE і FALSE.

До булевських операндів застосовні наступні логічні операції:

Not A, A and B, A or B, A xor B

Логічний тип визначений таким чином, що FALSE < TRUE. Це дозволяє застосовувати до булевських операндів всі операції відносин.

СИМВОЛЬНИЙ тип (Char) визначає упорядковану сукупність символів, припустимих у даній ЕОМ. Значення символьної змінної або константи - це один символ із припустимого набору.

Символьна константа може записуватися в тексті програми трьома способами:

§ як один символ, укладений в апострофи, наприклад:
'А' 'а' 'Ю' 'ю' 'Z' 'z';

§ за допомогою конструкції виду #K, де K - код відповідного символу, при цьому значення K повинне знаходитися в межах 0..255;

§ за допомогою конструкції виду ^C, де C - код відповідного керуючого символу, при цьому значення C повинне бути на 64 більше коду керуючого символу.

До величин символьного типу застосовні всі операції відносини.

Для величин символьного типу визначені дві функції перетворення

Ord(C), Chr(K)

Перша функція визначає порядковий номер символу С в наборі символів, друга визначає по порядковому номері К символ, що стоїть на К-ом місці в наборі символів. Порядковий номер має цілий тип.

Ord(‘A’) = 65, Chr(122) = ‘z’

До аргументів символьного типу застосовуються функції, що визначають попередній і наступний символи:

Pred(C), Succ(C)

Pred('F') = 'Е'; Succ('У') = 'Z'

При відсутності попереднього або наступного символів значення відповідних функцій не визначено.

Для літер з інтервалу 'а'..'z' застосовна функція UpCase(C), що переводить ці літери у верхній регістр 'A'..'Z'.

UpCase(‘a’) = ‘A’

Вирази

Вирази складаються з констант, перемінних, покажчиків функцій, знаків операцій і дужок. Вирази задають правило обчислення де-якого значення. Порядок обчислення визначається пріоритетом операцій, що містяться в ньому. У мові Pascal прийнятий наступний пріоритет операцій:

1. унарна операція not, унарний мінус -, взяття адреси @

2. операції типу множення * / div mod and shl shr

3. операції типу додавання + - or xor

4. операції відносини = <> < > <= >= in

Процедури введення і виводу

Для введення вхідних даних використовуються наступні процедури:

Read(A1,A2,...AK);

ReadLn(A1,A2,...AK);

ReadLn;

Перша з них реалізує читання К значень вхідних даних і присвоювання цих значень змінним А1, А2,..., АК. Другий оператор реалізує читання К значень вхідних даних, пропуск інших значень до початку наступного рядка, присвоювання зчитаних значень змінним А1, А2,..., АК. Третій оператор реалізує пропуск рядка вхідних даних.

Для виводу результатів роботи програми на екран використовуються оператори:

Write(A1,A2,...AK);

WriteLn(A1,A2,...AK);

WriteLn;

Перший з цих операторів реалізує вивід значень змінних А1, А2,...,АК у рядок екрана. Другий оператор реалізує вивід значень змінних А1, А2,..., АК і перехід до початку наступного рядка. Третій оператор реалізує пропуск рядка і перехід до початку наступного рядка.

Оператор виводу дозволяє задати ширину поля виводу для кожного елемента списку виводу. У цьому випадку елемент списку виводу має вигляд А:К, де А - вираз або строка, К - вираз або константа цілого типу. Якщо виведене значення займає в поле виводу менше позицій, чим К, то перед цим значенням розташовуються пробіли. Якщо виведене значення не вміщається в ширину поля К, то для цього значення буде відведена необхідна кількість позицій. Для величин дійсного типу елемент списку висновку може мати вигляд А:К:М, де А - змінна або вираз дійсного типу, К - ширина поля виводу, М - число цифр дробової частини виведеного значення. К і М - вирази або константи цілого типу. У цьому випадку дійсні значення виводяться у формі десяткового числа з фіксованою крапкою.

Приклад:

Program Primer1;

var

i: Integer;

k: single;

begin

write(‘Введить будь-яке дійсне число: ’);

readln(k);

for i:= 1 to 5 do

writeln(k:10:i);

readln;

end.

Результат виконання програми:

Введить будь-яке дійсне число: 1.234567

1.2

1.23

1.234

1.2345

1.23456

Поиск по сайту: