Класифікація материнських порід

Практична робота з ґрунтознавства № 4

Тема: «Фактори ґрунтоутворення»

Виконала: студентка групи ГГ-11 Котенко Ю.І.

Перевірив:ст.викл. Роганін Ю.В.

Материнська порода - верхній шар гірської породи, на якому можуть відбуватися ґрунтоутворювального процесу.
Визначає мінералогічний, хімічний та механічний (гранулометричний) склад, фізичні властивості і в цілому родючість ґрунту.
В описі ґрунтового горизонту материнська порода, як правило, позначається латинською буквою "C"

Класифікація материнських порід

· за походженням: алювіальні відкладення, покривні суглинки, торф і т.д.;

· за хіміко-мінералогічним властивостям: карбонатні, поле шпатові і т. д.;

· за механічним складом: піщані, суглинні, глинисті і т.д.

Вивітрювання — процес механічного руйнування та хімічної зміни гірських порід та мінералів земної поверхні та при поверхневих шарів літосфери під впливом різноманітних атмосферних агентів, ґрунтових та поверхневих вод, життєдіяльності організмів та продуктів їхнього розкладення. Відповідно до вищенаведених факторів розрізняють вивітрювання фізичне, хімічне та біологічне.
Розрізняють також наземне (атмосфера) й підводне (гальміроліз) вивітрювання. Процеси вивітрювання призводять до утворення різних осадових гірських порід та кори вивітрювання.

Фізичне вивітрювання — сукупність процесів механічного руйнування мінералів і гірських порід без зміни їх складу. Поділяється на:

· Температурне — під впливом добових та сезонних коливань температури.

· Морозне — замерзання і відтавання води в тріщинах.

· Механічне — за рахунок механічного виносу часток водою або вітром, дії гірських рослин, тварин, що риють нори, кристалізації солей.

Фізичне вивітрювання особливо характерне для територій з арктичним кліматом і високогірних районів.

Фізичне вивітрювання виникає внаслідок коливання температури. Від частого нагрівання та охолодження гірські породи тріскаються, розпадаються на дрібні частини. Цьому сприяє також вода, що замерзає в тріщинах.

Хімічне вивітрювання — процес руйнування гірських порід під дією природних вод (атмосферних, поверхневих, ґрунтових, підземних), який супроводжується розчиненням та вилуговуванням мінералів порід. Внаслідок цього відбувається насичення вод хім. елементами, які містяться в мінералах.

Лес — континентальна ґрунтоутворювальна гірська осадова порода сірувато-жовтого, іноді бурого або червонувато-бурого кольору. Потужність лесових нашарувань складає від кількох 10 сантиметрів до кількох десятків метрів на вододілах та схилах терас давніх долин.

У мінералогічному складі в лесах переважають кварц, менше — польові шпати, слюда, рогова обманка і глинисті мінерали (каолініт і монтморилоніт). У лесовій товщі трапляються черепашки наземних молюсків і карбонатні конкреції значних розмірів (до 2—5 см). В окремих шарах присутні зернятка вулканічного попелу, що був принесений за сотні кілометрів. Інколи можна зустріти залишки кісток ссавців: гризуни, мамут.

У лесовій товщі є кілька горизонтів викопних ґрунтів. Лес має стовпчасту структуру і в природних умовах під дією ерозії утворює вертикальні урвища. Пористість лесового горизонту складає 40—55 %. Досить поширені мікроканали (макропори, сліди рослинних залишків, корінців). При надмірному зволоженні нерівномірно ущільнюється, просідає.

Елювій - це продукти вивітрювання гірських порід, що не переносяться агентом вивітрювання, а залишаються на місці утворення і зберігають якості материнської породи, утворюючи т. з. кору вивітрювання.

Елювій формується на горизонтальних поверхнях або на схилах, де слабко протікає денудація.

Делювій — продукти вивітрювання гірських порід (глина, пісок, щебінь та ін.), наноси, що утворюються біля підніжжя та на ниж. частинах схилів висот внаслідок змивання зруйнованих гірських порід з верх. частин цих схилів дощовими потоками і талими сніговими водами, а також під впливом сили тяжіння, морозного зсуву та текучості ґрунту (соліфлюкція).

Алювій — незцементовані відклади постійних водних потоків (річок, струмків), що складаються з уламків різного ступеню обкатаності і розмірів (валуни, галька, гравій, пісок, суглинок, глина). Гранулометричний і мінеральний склад та структурно-текстурні особливості алювію залежать від гідродинамічного режиму ріки, характеру порід, що нею розмиваються, рельєфу і площі водозбору. Дельти річок повністю складаються з алювіальних відкладів і є алювіальними конусами виносу. Наявність алювіальних відкладів у розрізі є ознакою континентального тектонічного режиму території.

Пролювій – відклади, що нагромаджуються біля підніжжя гір внаслідок змивання зі схилів продуктів вивітрювання. Складають конуси виносу і шлейфи, що утворюються від їх злиття, т.зв. пролювіальні шлейфи. Від вершини конусів до їх підніжжя склад уламкового матеріалу змінюється від гальки і щебеню з піщано-глинистим цементом (фанґломерати) до більш тонких і відсортованих осадів, нерідко лесоподібних. Найбільш повно П. розвинені в передгір’ях аридних і семіаридних областей.

Осадові гірські породи, гірські породи – гірські породи, що утворилися на поверхні літосфери внаслідок вивітрювання та перевідкладення давніших порід різного походження, випадіння речовин із розчинів, нагромадження решток рослинних і тваринних організмів та продуктів їх життєдіяльності, вулканічного матеріалу та матеріалу, що надходить з космосу.

Зокрема, утворюються при нагромадженні і цементуванні відкладів, які приносяться водою, вітром, льодом або силою тяжіння.

Осадові гірські породи класифікують за їх компонентним або хімічним складом та походженням. Серед осадових гірських порід переважають глинисті (глини, аргіліти, глинисті сланці – 48% на платформах, 49% в геосинкліналях), піщані (піски і пісковики – 23% на платформах, 23% в геосинкліналях) і карбонатні (вапняки, доломіт та ін.).

Солі становлять 2,8% на платформах і 0,3% в геосинкліналях. У межах материків бл. 20% обсягу всіх осадкових гірських порід залягає на платформах і 48% в геосинкліналях. Понад 75% всіх г.п., що вилучаються з надр Землі (вугілля, нафта, солі, руди заліза, марганцю, алюмінію, розсипи золота і платини, фосфорити, нерудні буд. матеріали тощо), міститься в осадкових гірських породах.

За способом утворення осадові гірські породи поділяють на:

· уламкові (конґломерати, галька, піски, леси тощо),

· глинисті (каолінітові, монтморилонітові глини, вторинні каоліни тощо)

· хіміко-органогенні (вапняки, солі, трепели, вугілля викопне тощо).

Кременисті осадкові гірські породи – гірські породи, що складаються переважно з аморфного кремнезему, утвореного з органічних залишків (шкаралупок діатомей, спікул кремнієвих губок, черепашок радіолярій) чи дрібних сферичних тілець (ґлобул) опалу або халцедону. Умови нагромадження осадів та подальші їх зміни визначають шаруватість (одна з основних ознак будови), пористість та спосіб цементації осадкових гірських порід. Однорідні за розмірами і густиною осадкові гірські породи називають відсортованими.

Магматичні гірські породи — ендогенні гірські породи, первинним джерелом яких є магма. Є складовою частиною літосферної тріади. Магматичні породи складають понад 90 % маси літосфери.

Класифікуються відповідно до розміру кристалів, текстури, хімічної композиції або способу утворення. Складаються переважно з оксиду кремнію і по вмісту кремнію поділяються на групи: кислотні (більше 60 % оксиду кремнію), середні (55-60 %), базитові (45-55 %) і ультрабазитові (до 45 %). Гірські породи вулканічного походження, що утворилися під поверхнею Землі, називають плутонічними або інтрузивними, в залежності від глибини утворення. Вони мають великі кристали через повільне остигання, наприклад, долерит і граніт. Ті, що з'являються в результаті екструзії на поверхні, називаються екструзивними або вулканічними. Завдяки швидкому остиганню, кристали менші, прикладом є базальт.

Залежно від характеру вивержень розрізняють вулканічні гірські породи ефузивні, які утворюються в результаті виливання й охолодження лави, та вулканогенно-уламкові (продукти вибухових вивержень) — пірокластичні гірські породи. Останні поділяються на пухкі (вулканічний попіл, пісок, вулканічні бомби тощо), ущільнені і зцементовані (туфи, туфо-брекчії й ін.).

Крім того, виділяють проміжні типи вулканічних гірських порід — туфолави (виникли з пінистих лавових потоків) та ігнімбрити (вулканогенно-уламковий матеріал, що спікся). Форма ефузивних тіл визначається в'язкістю лав і їх температурним режимом. Покривала і потоки характерні для малов'язких базальтових лав. Куполи і голки виникають при виверженнях в'язких лав (дацити, ліпарити). Дайки і некки являють собою заповнення розплавом тріщин і каналів.

Ефузивні і пірокластичні вулканічні гірські породи можуть залягати у вигляді стратифікованих товщ. Вулканічні гірські породи класифікують за хімічним складом, структурно-текстурними особливостями і за ступенем збереження речовини порід. За хімічним складом ефузивні вулканічні гірські породи поділяються на лужноземельні, гірські породи лужні; гірські породи основні (недонасичені кремнекислотою), гірські породи середні (насичені кремнекислотою) і гірські породи кислі (перенасичені кремнекислотою).

Древні ефузивні гірські породи називаються палеотипними, а незмінені — кайнотипними.

Найпоширеніші кайнотипні породи — базальти, андезити, трахіти, ліпарити, а їх палеотипні аналоги за хімічним складом — відповідно діабази, базальтові і андезитові порфірити, трахітові і ліпаритові порфіри. До уламкових вулканічних гірських порід поряд із пірокластичними належать і вулканогенно-осадові породи. Вулканічні гірські породи застосовують як будівельний і облицювальний камінь, для кам'яного лиття, в керамічній промисловості, як добавки до цементу та бетону. На території України вулканічні гірські породи поширені на Закарпатті, в Криму та в межах Українського Кристалічного щита..

Метаморфічні гірські породи – гірські породи, що утворилися внаслідок метаморфізму осадових і магматичних порід і характеризуються зернистою будовою, здебільшого сланцюватою текстурою. До них відносять глинисті сланці, філіти, гнейси, кварцити тощо.

Розрізняють:

· метапеліти – похідні кислих осадових і вивержених порід (аргілітів, алевролітів, пісковиків, гранітоїдних вулканітів та інтрузивних гірських порід) і

· метабазити – похідні основних осадових і магматичних порід.

Осторонь стоять карбонатні гірські породи – мармури, кальцифіри, карбонатні катаклазити. За характером температурного впливу розрізняють регіонально- і контактово- метаморфізовані гірські породи.

На території України поширені в межах Українського щита, у Кримських горах і Карпатах.

Четвертинні відкладення - накопичення дуже різноманітних гірських порід за останній період геологічної історії Землі, що покривають суцільним плащем всю її поверхню з різною потужністю - від міліметра в скелястих горах до декількох кілометрів в прогинах земної кори. Всі виходи кристалічних і метаморфічних порід (щитів) і гірських споруд покриті кам'янисто-щебенчатой-дресвяной і глинисто-піщанистого корою вивітрювання. Накопичуючись у подножій височин і гір, матеріал вивітрювання утворює конуси виносу і шлейфи передгір'їв, використовуваних для розміщення сільськогосподарських угідь і населених пунктів.

У районах вулканів накопичилися потужні покрови лав, вулканічних уламків, попелу, пилу, вулканічних туфів, що застосовуються в будівництві. На північних окраїнах Північної Америки і Євразії, у прикаспійських-Чорноморському регіоні поширені піщано-глинисті і черепашкові відклади морських трансгресій. Простору від північних околиць Північної Америки до паралелі 40 ° північної широти і Європи до 50 ° північної широти покривають відкладення колишніх покривних зледенінь: горбисті морени, зандрові піски, суглинні відкладення з валунами.

У багатьох місцях південної смуги помірного і субтропічного географічних поясів накопичилися потужні відкладення родючого лесу (Китай, Америка, Середня Азія, Причорномор'ї та інші). У резкоконтінентальний зонах з Багаторічномерзлі почвогрунт типові лесовидні суглинки і піщано-мулкуваті озерні відкладення. На великих просторах тропічних і субтропічних поясів (в Африці, на Аравійському півострові, в Середній Азії, Австралії та інших) широко поширені пустельні розвіваються піски і залізисто-кременисті покриви. Для вологих тропіків і екваторіального поясу характерні залізисто-глиноземні латерити, на яких формуються красноземних і желтоземние грунту. Всю земну сушу перетинають смуги річкових долин з терасами, складеними пісками, суглинками, гравієм, галечниками, - зручне місце для всякого будівництва і розміщення земельних угідь. У низинних місцях помірного поясу, в лісових зонах накопичуються торф'яні відкладення, особливо в Західному Сибіру.

Як видно, на трасі Харків – Бердянськ сформувалися найкращі ґрунти(чорноземи трьох типів – опідзолені, звичайні та південні). Цьому сприяють сприятливі кліматичні фактори(достатня кількість опадів, сприятлива температура січня та липня), переважно рівнинний рельєф, та незначні перепади висот, суглиниста та лесова підстилаючи порода, а також значна кількість біомаси.

Поиск по сайту: