Основні напрями підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства

Загальним та важливим для всіх видів ресурсів є питання про ефективність їх використання. Для оцінювання ефективності того чи іншого виду ресурсів корисний результат діяльності підприємства порівнюється з витратами на отримання цього корисного результату.

Якщо йдеться про матеріальні ресурси, то витрати – це вартість матеріальних витрат за період, який досліджується; якщо йдеться про трудові ресурси, то витрати – це фонд оплати праці та ін. Корисний результат від діяльності підприємства та одночасно від використання ресурсів називають ефектом. Основними двома показниками господарської діяльності, які називають ефектом, є: перший – обсяг виручки від реалізації (товарообіг), другий – прибуток.

Важливою складовою процесу формування ресурсного потенціалу підприємства є його відтворення. Для того, щоб ресурсний потенціал міг здійснювати безперервний і постійно відновлюваний процес, він сам повинен безперервно i постійно відновлюватися. Потужність ресурсного потенціалу є однією з важливих складових економічного потенціалу підприємства. Потужність відіграє стратегічну роль у широкому колі економічних рішень, пов’язаних з діагностикою сучасного економічного стану, з глобальними напрямками майбутнього економічного розвитку.

Відтворення потенціалу підприємства – це процес безперервного відновлення всіх його складових. Виділяються такі типи відтворення ресурсного потенціалу:

- просте відтворення потенціалу підприємства здійснюється в незмінних обсягах для відновлення спожитих факторів виробництва забезпечення безперервності його функціонування.

- розширення відтворення потенціалу підприємства передбачає кількісний та якісний розвиток виробничих факторів та інших складових потенціалу, котрі забезпечують вищу результативність його діяльності.

У межах розширеного відтворення можна виокремити три типи розвитку потенціалу підприємства:

- екстенсивний традиційний. За екстенсивного типу, відтворення потенціалу збільшення масштабів виробництва досягається за рахунок додаткового залучення трудових, природних ресурсів і засобів виробництва збереження сформованої техніко – технологічної основи;

- інтенсивний (інноваційний). За інтенсивного типу відтворення розвиток потенціалу досягається через якісне вдосконалення факторів виробництва застосування прогресивних знарядь і предметів праці та видів енергетичних ресурсів, підвищення кваліфікацій технологічного й управлінського персоналу, а також постійне поліпшення використання всіх наявних складових потенціалу підприємства.

- екстенсивно-інтенсивний (змішаний). Щодо змішаного типу розширеного відтворення потенціалу, то він характеризується збалансованістю або домінуванням одного з двох, інших факторів розвитку. Тому розрізняють переважно екстенсивний, інтенсивний чи змішаний характер економічного розвитку.

При формуванні та нарощуванні ресурсного потенціалу підприємств необхідно дотримуватися певних принципів:

1) цілісності. Усі складові елементи потенціалу служать одній загальній цілі - виробництву матеріальних благ та послуг відповідно до потреб споживачів;

2) поєднання економічних інтересів розвитку виробництва з регіональними та загальнодержавними;

3) задоволення потреб споживачів у високоякісних продукцii, робот, послуг, які необхідні для забезпечення споживачів;

4) охорони довкілля. Процес формування та нарощення ресурсного потенціалу на підприємстві повинен забезпечити рівновагу всіх компонентів природи при задоволенні потреб споживачів і нанесенні найменшої шкоди навколишньому середовищу.

5) системності. Проявляється в тому, що виробничий потенціал повинен бути системою, яка пов’язує в єдине ціле цілі, ресурси і процеси, що проходять на даному підприємстві.

Функціонування підприємства та розвиток його ресурсного потенціалу знаходяться під постійним впливом певної системи факторів. Ця система факторів створює можливості та загрози по відношенню до розвитку ресурсного потенціалу підприємства.

Розглядаючи систему факторів впливу на розвиток ресурсного потенціалу підприємства слід відмітити, що найбільш суттєвими є фактори зовнішнього середовища. Фактори зовнішнього середовища найчастіше класифікують за такими групами: економічні, політичні, ринкові, міжнародні, соціальні і науково-технічні (НТП).

Економічні фактори – це фактори, що пов’язані з обігом грошей. Економічні фактори можуть бути визначені за допомогою таких груп чинників:

– характер економіки та економічних процесів (зокрема, ін­фляція або дефляція);

– система оподаткування та якість «економічного законодав­ства» (зокрема, можливості вивезення прибутків);

– масштаби економічної підтримки окремих галузей (підприємств);

– загальна кон'юнктура національного ринку;

– розміри та темпи зростання чи зменшення ринку (узагалі);

– розміри та темпи зростання окремих сегментів ринку відпо­відно до інтересів фірми;

– стан фондового ринку;

– інвестиційні процеси;

– ставки банківського процента;

– політика й переважна система ціноутворення та рівень
централізовано регульованих цін;

– законодавство щодо володіння (користування) землею, вар­тість землі тощо.

Політичні – фактори впливають на політичні погляди та поділяють людей на окремі політичні групи і знаходять вираження в діяльності та прийнятті рішень місцевими органами влади та урядом. Для підприємства велике значення мають такі чинники: стабільність уряду; державна політика приватизації/націоналізації; державний контроль і регулювання діяльності підприємств (узагалі); рівень протекціонізму (узагалі); зростання/зменшення ролі уряду як замовника; міждержавні угоди з іншими країнами; рішення уряду щодо підтримки окремих галузей підпри­ємств (пріоритети); вимоги забезпечення рівня зайнятості, регулювання ринку праці; державна політика щодо забезпечення ресурсами окремих галузей і підприємств; рівень корупції державних структур; рівень економічної свободи держави (згідно з міжнародними
оцінками).

Ринкові фактори. Мінливе ринкове середовище – предмет постійного занепокоєння для фірми. До складу ринкових факторів відносять: зміна демографічних і екологічних умов, життєві цикли різних виробів і послуг, розподіл доходів населення, рівень конкуренції і т.д.

Особливе значення в умовах ринкових відносин здобувають взаємозв'язки підприємства з постачальниками і споживачами на основі довгострокових прямих договорів. У цілому, аналіз ринкових факторів дає можливість керівництву уточнити його стратегію і зміцнити позицію підприємства стосовно конкурентів.

Науково-технічні фактори і НТП. Аналіз технологічного зовнішнього середовища повинен враховувати зміни в технології, галузі суміжних виробництв, хоча далеко не всі підприємства швидко піддаються впливу технічного прогресу. Необхідно мати на увазі, що поява нових, більше вироблених товарів у конкурентів нерозривно пов'язана з інноваціями виробництва на базі модернізованої чи нової технології, тому дуже важливим є не тільки відстеження появи цієї технології в конкурентів чи у галузі, але і її передбачення. При цьому особлива увага приділяється появі нових чистих, безвідходних технологій, а також енерго- і ресурсозберігаючих методів виробництва товарів і послуг.

Тільки передові позиції в нововведеннях дозволяють фірмі бути конкурентоспроможною на ринку.

Аналогічним чином необхідно підійти й у відношенні до нових матеріалів, устаткування, техніки і т.п.:

– «технологічні прориви» (де саме - галузь, напрямок досліджень тощо);

– скорочення або продовження «життєвого циклу» технологій (за окремими галузями);

– питома вага наукомістких виробництв і продукції;

– вимоги до науково-технічного рівня виробництва, що забезпечує конкурентоспроможність;

– вимоги до кваліфікації кадрів високотехнологічних виробництв;

– вимоги до науково-технічного рівня конкурентоспроможної продукції.

Соціальні фактори впливу на розвиток та формування ресурсного потенціалу підприємства за змістом та суттю слід віднести до факторів комплексної дії. Вони обумовлені ефективністю реалізації соціальної політики держави, зокрема створенням належних умов в державі для відтворення трудового потенціалу, ефективної зайнятості населення, поліпшенням демографічної ситуації, соціальним захистом населення, вдосконаленням структури споживання продукції. До них відносять: роль жінки та нацменшин у суспільстві; соціальна забезпеченість (співвідношення середня пенсія / прожитковий мінімум); загострені національні почуття; ріст бідності; ріст злочинності; ріст платних послуг у системі освіти й охорони здоров’я; зниження рівня освіти; відсоток кваліфікованих фахівців за рубіж; ріст мобільності населення.

Міжнародні фактори. Для фірм, що діють на міжнародному ринку, погрози і можливості можуть виникнути в результаті доступу до сировини в інших країнах, змін можливого курсу і політичних рішень у інвесторів чи країн-ринків.

До інших міжнародних факторів можна віднести: лібералізацію зовнішньоекономічних зв’язків; приплив закордонних товарів-конкурентів; складність виходу вітчизняного виробника на зовнішній ринок, протекціонізм; можливість економічних і військових конфліктів.

Усі окремі складові зовнішнього середовища взаємозв'язані, тобто зміни однієї з них (наприклад, політичної чи економічної) призводять до значних змін інших (наприклад, соціальної чи міжнародної). Це відбиває складність зовнішнього середовища. Будуючи систему факторів для аналізу зовнішнього середовища, потрібно враховувати:

1. взаємозв'язок факторів, що характеризується силою, з якою
зміна одного фактора впливає на решту факторів зовнішнього середовища;

2. складність системи факторів, що впливають на організацію,
зумовлену кількістю, різноманітністю зв'язків і наслідків впливу;

3. динамічність і рухоміст ь, тобто відносну швидкість і різні
темпи змін факторів середовища;

4. невизначеність інформації про середовище та невпевненість
у її точності.

Таким чином розвиток ресурсного потенціалу підприємства вимагає постійного аналізу та контролю за впливом факторів зовнішнього середовища. Адже несвоєчасне реагування та негативний вплив одного із факторів зовнішнього середовища може призвести до зниження ресурсного потенціалу та рівня його прибутковості.

Розвиток та формування ресурсного потенціалу залежить і від внутрішнього середовища. До внутрішніх факторів відноситься, насамперед, стратегія підприємства, для реалізації якої формується потенціал, досвід і навички менеджерів, необхідні для реалізації намічених цілей, принципів організації та проведення бізнесу, якими керуються на підприємстві, моральні цінності та амбіції керівників, а також загальноприйняті в рамках підприємства цінності та культура.

Аналіз внутрішнього середовища підприємства необхідно проводити за основними напрямками діяльності.

При цьому необхідно показати динаміку таких показників, як: обсяги реалізації; обсяги виробництва; питома вага нової продукції у загальному обсязі; питома вага продукції, що знімається з виробництва; обсяги й питома вага сертифікованої продукції; кількість браку; собівартість продукції; динаміка структури витрат; рентабельність продукції; рентабельність виробництва; доля ринку певної продукції на стратегічній зоні господарювання.

Аналіз внутрішнього середовища передбачає також аналіз динаміки показників ефективності використання ресурсів підприємства: матеріальних; технічних; фінансових; трудових; організаційних.

Потрібно провести аналіз виробництва в цілому та аналіз маркетингової діяльності фірми.

Для аналізу трудових ресурсів необхідно провести оцінку забезпеченості підприємства кадрами в т.ч. за структурою персоналу, рухом робочої сили, динаміку використання робочого часу, витрати робочого часу, динаміку продуктивності праці тощо.

Для аналізу основних виробничих фондів необхідно оцінити динаміку структури технічного стану основних фондів, динаміку фондовіддачі тощо.

Аналізуючи фінансовий стан та інвестиційну діяльність підприємства, необхідно проаналізувати динаміку таких показників, як: структура доходів; структура витрат і відрахувань; прибуток підприємства; рентабельність продукції; дебіторська заборгованість; кредиторська заборгованість; коефіцієнт поточної ліквідності; коефіцієнт абсолютної ліквідності; коефіцієнт фінансової залежності; структура реальних інвестицій тощо.

Проведення аналізу за напрямками діяльності і за економічною ефективністю використання всіх ресурсів підприємства, а також за зовнішньоекономічною та маркетинговою діяльністю дозволяє визначити сильні та слабкі сторони підприємства.

Поиск по сайту: