Передумови виникнення, зміст, мета і завдання ОСТ

Особливості оздоровчо-спортивного туризму

3. Організаційні форми туристських заходів.

Література:

1. Дехтяр В.Д. Основи оздоровчо-спортивного туризму. – Київ: Науковий світ, 2003. – 203с.

2. Никишин Л.Ф., Коструб А.А. Туризм и здоровье. – К: Здоровья, 1991,

3. Спутник туриста. – К:Здоровья, 1991

4. Щур Ю.В., Дмитрук О.Ю. Спортивно-оздоровчий туризм. – Київ: Альтерпрес, 2003. – 232 с.

Передумови виникнення, зміст, мета і завдання ОСТ.

Протягом кількох останніх десятиліть у всьому світі спос­терігається швидке зростання популярності туризму. В засо­бах масової інформації увійшли в обіг і стали звичними заго­ловки на кшталт: "Туристський бум", "Туристський феномен" і навіть "Туристська революція".

Стрімке зростання питомої ваги міського населення і про­цеси урбанізації збільшують потребу в активному відпочинку, у зміні умов життя для зняття фізичної перевтоми і нервових перевантажень. Дослідження медиків та урбоекологів дають підстави говорити про певну генетичну обумовленість туризму як "поклику генів" урбанізованої людини до хоча б тимчасово­го повернення до умов первинної природної екологічної ніші.

Потяг до подорожей є нині прикметою часу. В сучасному сенсі туризм постає не тільки як активна форма відпочинку, але й як ефективний засіб пізнання, підвищення освітнього і культурного рівня людини. Ця обставина висуває туризм на одне з провідних місць серед найбільш масових і ефективних форм організації відпочинку, що сприяють фізичному і духов­ному розвитку людини.

З економічної точки зору туризм виступає як окрема га­лузь господарства, специфічний вид створення і споживання туристами матеріальних і духовних благ, послуг, товарів, при­родних ресурсів певних територій. У більшості країн світу ту­ризм стає все більш вагомою статтею державного доходу і входить до числа найбільш перспективних галузей національ­ної економіки. Україна з її вигідним географічним положенням у центрі Європи і багатим туристсько-рекреаційним потенціалом може і повинна увійти до числа найбільш розвинених туристських держав світу.

В розвитку національного туризму помітну роль відіграє спортивно-оздоровчий туризм. Він є найбільш доступною і ма­совою формою активного відпочинку, пізнання і вивчення на­вколишнього світу. Мандруючи далекими і близькими дорогами, ми пізнаємо красу рідної природи, знайомимося з її багат­ствами, історичними і культурними пам'ятками.

Мандрівки - це завжди відкриття. Але вони ще й загарто­вують, розвивають витривалість, силу, спритність, виховують мужність, наполегливість, колективізм. Вони сприяють гар­монійному розвитку людини, підвищують рівень її загальної і спеціальної фізичної підготовки, збагачують емоційно, розви­вають морально-вольові якості, допомагають підтримувати високу працездатність, творчу активність.

Для того, щоб похід чи подорож стали джерелом справжньої радості і принесли якомога більше користі, не­обхідно систематично вдосконалювати фізичну і спеціальну туристську підготовку, загартовувати свій організм, добре зна­ти правила організації походів, пересування, відпочинку і по­ведінки під час походів і мандрівок.

Навчальний предмет „Організація ОСТ” має своїм завданням надати мето­дичну допомогу в організації і проведенні туристських подоро­жей; розробці туристських маршрутів; освоєнні тактики і техніки проходження маршрутів; оволодіння вмінням управляти гру­пою в різних ситуаціях і умовах туристського походу; базуванні, організації постачання і харчування під час туристського похо­ду; засвоєння правил поведінки в екстремальних ситуаціях і вміння надати невідкладну медичну допомогу в туристському поході; організації туристських змагань і тренувань.

Спортивно-оздоровчий туризм передбачає подолання маршруту активним способом, тобто без використання ме­ханічних транспортних засобів, покладаючись лише на свої власні сили, реалізуючи вміння і навички пересування пішки, на лижах, плавання на плотах і човнах, їзди на вело­сипеді і т. ін.

Активний рух є визначальною рисою спортивно-оздо­ровчого туризму. За цією ознакою спортивно-оздоровчий туризм можна назвати активним туризмом (іншомовні відповідники: adventure tourism - пригодницький туризм, extreme tourism - екстремальний туризм, action tourism - власне активний туризм).

Під час подорожей туристи знайомляться з природою, культурою, історією країни. Подорожі дають їх учасникам фізичне і моральне задоволення, сприяють їх духовному збагаченню.

Головними завданнями активного туризму є залучення громадян до корисного і раціонального викорис­тання вільного часу, забезпечення оптимального вико­ристання і збереження туристських ресурсів, турбота про особисту безпеку туристів, захист їх прав, інтересів, майна.

Мета активного туризму полягає в:

- оздоровленні, відновленні сил, поліпшенні медико-фізіологічних даних за допомогою зміни форм діяль­ності, дозованого руху, раціонального харчування, нер­вового розвантаження, підвищення адаптації до незвич­них умов;

- вдосконаленні загальної і спеціальної фізичної підготовки, виробленні витривалості, спритності, сили, рівноваги;

- наданні практичних навичок у доланні перешкод, оволодінні технікою пересування пішки, на лижах, їзди на велосипеді, греблі;

- психічному вдосконаленні та емоційному збагаченні внутрішнього світу людини, вихованні рішучості, сміли­вості, впевненості в собі, відповідальності;

- розширенні краєзнавчого кругозору, вдосконаленні на­вчально-методичної підготовки, поповненні знань з гео­графії, біології, історії, етнографії і культури;

- засвоєнні теоретичних основ організації і проведення по­ходів, розробки маршрутів, планування роботи ту­ристських гуртків;

- набутті спортивного досвіду участі в походах і керів­ництва походами різної складності, одержанні спортив­них розрядів і звань, підвищенні майстерності та інстру­ментальної підготовки.

Слід чітко визначитися з поняттям “оздоровчо-спортивний туризм”, що є дуже близьким за змістом з туризмом спортивним, і підкреслює його оздоровче значення. Як відомо, спортивний туризм умовно можна поділити на любительський та кваліфікаційний. Перший не ставить перед собою виконання норм, розрядів, ступенів та категорій. І тільки за видом пересування може бути віднесений до спортивного. Кваліфікаційний туризм спрямований на виконання нормативів і розрядів і передбачає ріст спортсмена. На відміну від спортивного туризму (тобто пересування людей у вільний час з метою заняття спортом), оздоровчо-спортивний туризм має дещо вужчу мету: заняття спортом для оздоровлення і лікування. Оздоровлення може здійснюватися фізичним шляхом (фізичні навантаження), психічним (перебування в сприятливому колективі), естетичним (під впливом краси довколишньої природи). У результаті сприятливого поєднання різних чинників впливу на людину досягається максимальний оздоровчий ефект. При цьому головним досягненням є не спортивні результати чи виконання кваліфікаційних спортивних вимог, а покращення здоров’я людини.

Виходячи з концепції оздоровчо-спортивного туризму, можна визначити його об’єкт як оздоровчо-ресурсний туристичний потенціал території. Предметом є територіальна структура цього потенціалу.

Враховуючи особливості самого поняття оздоровчо-спортивного туризму та вимоги програми освоєння цього навчального предмету, метою курсу “Організація оздоровчо-спортивного туризму” є різнобічне пізнання способів і прийомів – організаційних, краєзнавчих, теоретичних, методичних, тактичних, психічних та технічних для забезпечення цілеспрямованого покращення здоров’я та лікування людей засобами туризму та оволодіння різними видами організації оздоровчо-спортивного туризму.

Таким чином, головними завданнями курсу будуть:

1) ознайомлення з видами оздоровчо-спортивного туризму;

2) усвідомлення безпеки проведення оздоровчо-спортивних заходів;

3) формування навичок при роботі з картою і компасом;

4) оволодіння основами початкової туристичної підготовки;

5) освоєння методики організації туристичної подорожі;

6) врахування психологічної підготовки учасників подорожі.

Поиск по сайту: