Кліматолікувальний вид курортно-лікувального сегмента ТРД

ЛЕКЦІЯ 2 Організаційні особливості та специфіка ресурсної бази курортно-лікувального сегменту туристсько-рекреаційної діяльності

Кліматолікувальний вид курортно-лікувального сегмента ТРД

Бальнеологічний вид курортно-лікувального сегмента ТРД

Кліматолікувальний вид курортно-лікувального сегмента ТРД

Основною метою туриста (рекреанта) цього сегмента туристсько-рекреаційної діяльності є задоволення його потреби у лікуванні, оздоровленні чи профілактиці захворювань, відновлення фізичних та психологічних сил організму із використанням того чи іншого природного чинника (ресурсу) або поєднання декількох видів ресурсів, що мають лікувальні властивості. До них належать відповідні кліматичні умови, мінеральні води, лікувальні грязі.

Об‘єктом дослідження та вивчення кліматичного виду курортно-лікувального сегменту ТРД є клімат, точніше – набір показників клімату, які позитивно впливають на стан здоров‘я (фізіологічний та психологічний) людини. Вплив клімату на організм людини проявляється через реакцію людини на погоду, тобто на комплекс геофізичних і метеорологічних елементів. До геофізичних належать: тривалість світлої частини доби, величина сумарної сонячної та ультрафіолетової радіації (УФР) та інші. До метеорологічних – температура повітря, вологість, швидкість вітру, хмарність і т.п.

Тривалість світлої частини доби є однією з характеристик радіаційного режиму території. Від неї певною мірою залежить тривалість (у годинах) сонячного сяйва. В ясні дні спостерігається найкраща освітленість місцевості і забезпечується яскравість зорових вражень від мальовничих краєвидів, що в свою чергу позитивно впливає на психологічний стан (емоційне піднесення, відчуття радості тощо) відпочиваючих. Біологічний вплив сонячної радіації на організм людини полягає в дії всього її спектра – ультрафіолетового, видимого, інфрачервоного.

Ультрафіолетова радіація (УФР). За розрахунками В.О. Белінського, всю територію України відносять до зони ультрафіолетового комфорту. УФР спричинює бактерицидну, вітаміноутворюючу та еритемну дію на організм людини. Ресурси УФР оцінюються стосовно задач кліматотерапії. Дозування ультрафіолетового опромінення проводиться біодозами з використанням так званої середньої біодози – мінімального сонячного опромінення, яке викликає почервоніння (тобто легку еритему) не пігментованої шкіри людини за певний час. Біодоза УФР складає ¼ лікувальної дози.

Тепловий баланс людини. Під час оцінювання рекреаційних ресурсів клімату в центрі уваги знаходиться тепловий стан людини, як відповідна реакція на комплексну дію погоди. Аналіз багатьох методів свідчить, що для характеристики теплового стану людини, яка зазнає впливу комплексу метеорологічних чинників, одним із найоб‘єктивніших і науково обґрунтованих є метод теплового балансу. Цей метод дозволяє кількісно оцінювати сумарні втрати тепла організмом, або ж його надходження до організму за різних кліматичних умов (за В.О. Белінським).

Критерієм теплового навантаження є інтегральний показник (сума надходжень тепла до організму). Рівняння теплового балансу тіла людини, не захищеної одягом, має такий вигляд:

FLE = FR + FP + B + q

Усі члени рівняння оцінюються у ватах, де:

FLE – витрати тепла на виділення поту;

F = 1,5 м²;

L – прихована теплота пароутворення = 2411 Дж/г;

FR – радіаційний баланс тіла;

FP – теплообмін між тілом і повітрям шляхом конвекції;

B – витрати тепла з поверхні дихальних шляхів організмом під час дихання;

q – теплопродукція організму у стані спокою, яка дорівнює 93 Вт.

Для фізико-географічних областей Українських Карпат, наприклад, цей

показник коливається в межах – 18 взимку і 11 – 14 влітку.

Додатні значення теплового балансу тіла людини характеризують тепловий стан людини, яка зазнає теплових навантажень різної інтенсивності. Якщо ж інтегральний показник теплового балансу людини від‘ємний, то це вказує на режим охолодження організму. Від‘ємне значення теплового балансу тіла людини чисельно дорівнює тій кількості тепла, яку організм повинен виділити за рахунок підвищення фізичної активності або зберегти, використовуючи відповідний одяг, щоб забезпечити стан теплового комфорту.

Для оцінювання впливу погоди на самопочуття людини використовують ще один важливий показник – міждобову мінливість атмосферного тиску (різниця між двома днями за один і той самий термін спостережень). Просторовий розподіл міждобової мінливості тиску визначається особливостями циркуляції атмосфери. Міждобова мінливість атмосферного тиску має добре виражений річний хід, який у загальних рисах однотипний для всієї території України. Встановлено, що різкі зміни стану погоди (атмосферного тиску, температури повітря тощо) викликають так звані метеопатичні реакції і у здорових, і у хворих людей. Різким підвищенням, або зниженням атмосферного тиску за добу прийнято вважати зміну його більше ніж на 8 гПа, а температури повітря – на 4 ⁰С і більше. Як відомо, організм людини досить чутливо реагує на вміст кисню у повітрі. При підвищенні температури та вологості повітря його вміст знижується, а це приводить до гіпоксичних явищ. І навпаки, при зниженні температури повітря, вологості та підвищенні атмосферного тиску – вміст кисню в повітрі зростає, що тонізуюче впливає на організм людини. Різке збільшення кисню у повітрі також викликає погіршення самопочуття – у людей виникають спастичні явища. В цілому на території України середній вміст кисню в повітрі коливається від 269 г/м³ до 299 г/м³. Залежно від циркуляції атмосфери вміст кисню може значно змінюватися (відхилятися від середніх показників). Різкою вважається зміна кількості кисню на 15 г/м³, але такі коливання на території України відбуваються лише 1 – 2 рази на рік.

Важливим з позиції розуміння клімату як туристсько-рекреаційного ресурсу є поняття «рекреаційний тип погоди». В туризмі та рекреації загальноприйняте виділення двох періодів здійснення ТРД: холодний (листопад–березень) і теплий (квітень–жовтень). Рекреаційний тип погоди визначається за даними щоденних спостережень, враховуючи комплекс метеорологічних даних – температуру повітря, загальну хмарність, швидкість вітру в певну годину доби (о 15.00 год.).

Рекреаційні типи погоди для холодного періоду в залежності від дії погоди на організм об‘єднано в чотири групи:

І тип – прохолодна погода (t від + 10 ⁰С до 0 ⁰С;

ІІ тип – слабо холодна погода (t від –1 ⁰С до -10 ⁰С);

ІІІ тип – холодна погода (t від –10 ⁰С до -15 ⁰С);

ІV тип – дискомфортна (t менше -15 ⁰С).

Звичайно, що для різних видів відпочинку та для кліматолікування в холодний період року необхідно враховувати й інші показники та атмосферні явища. Такі, наприклад, як тривалість світлої частини доби, повторюваність відлиг тощо. Якщо ж мова йтиме про організацію гірськолижного туризму, то кліматичним ресурсом, тобто найсприятливішими погодними умовами будуть такі: температура повітря в межах від – 15 ⁰С до -2 ⁰С, швидкість вітру не більше 5 м/с, висота стійкого снігового покриву не менше 20 см.

Рекреаційні типи погоди теплого періоду також об‘єднані в чотири типи:

І тип – прохолодна погода (t менше + 20 ⁰С),

ІІ тип комфортна погода (t від +20 ⁰С до +25 ⁰С),

ІІІ тип – тепла погода (t від +25 ⁰С до +30 ⁰С),

ІУ тип – дискомфортна погода (t більше + 30 ⁰С).

Окрім показників температури повітря, в теплий період до числа днів, що відносять до типу дискомфортної погоди, належать й ті, протягом яких опади тривали більше як три години загалом (у світлу пору доби), швидкість вітру становила більше 9 м/с, відбувалася інтенсивна грозова діяльність тощо. До дискомфортних типів погоди належать також так звані “задушливі дні”. Це, як правило, дні з високою температурою повітря (вище +20 ⁰С) і парціальним тиском водяної пари не менше 18,8 гПа.

Територіальні вимоги щодо здійснення власне кліматолікування базуються на таких моментах: перш за все визначити території, екологічно безпечні для перебування людини, де відсутні шкідливі виробництва; території мало урбанізовані або з практично збереженими природними комплексами, де гармонійно вписана курортна інфраструктура. Заклади кліматолікувального спрямування розташовуються в лісистій місцевості, де ліс є доповнюючим чинником (ресурсом), який сприяє підтримці чистоти повітря, збагаченню фітонцидами, створює особливі мікрокліматичні умови. Крім цього, такі території мають бути з високим показником мальовничості та ландшафтного різноманіття. Зорове сприйняття довкілля посилює або пригнічує вплив основного чинника, в даному випадку – комфортних кліматичних умов. У кожної людини, звичайно, своє розуміння мальовничості довкілля, але вже загальновідомий факт, що місцевості з одноманітними пейзажами, мало освітлені (наприклад, одноманітний темний ліс), просторово закриті орографічними елементами (скажімо, глибокі вузькі міжгірні долини) пригнічуюче впливають на психологічний стан, а відповідно й на самопочуття людини. Сезонність у кліматолікуванні логічно визначати співвідношенням кількості комфортних та дискомфортних днів для перебування людини в певній місцевості протягом певного періоду часу. Періоди з переважаючою більшістю комфортних днів, тобто сприятливих для перебування рекреанта на відкритому повітрі, будуть вважатися курортним сезоном в даній місцевості. І навпаки – в разі переважання кількості дискомфортних днів, період буде вважатися міжсезонням.

Поиск по сайту: