Бальнеологічний вид курортно-лікувального сегмента ТРД

Бальнеологічний вид курортно-лікувального сегмента ТРД має свої особливості. Основна мета рекреанта залишається тією самою, але якщо кліматолікування спрямоване на підтримку імунної системи організму, боротьбу із захворюваннями нервової системи, то бальнеолікування, в переважній більшості, застосовується при хворобах внутрішніх органів: органів травлення, кровоносної системи, опорно-рухового апарату, захворювань шкіри тощо.

Основним рекреаційним ресурсом, необхідним для розвитку даного виду ТРД, є мінеральні лікувальні води, які використовують як внутрішньо, так і зовнішньо. Вони, в цьому випадку, є об’єктом дослідження, основою розвитку та розбудови відповідної інфраструктури і, як результат, формування певного типу туристсько-рекреаційного ландшафту. Лікувальна дія мінеральних вод зумовлена або основним іонно-сольовим складом, або підвищеним вмістом біологічно активних елементів та газів (As, Fe, Br, I, B, CO₂, H₂S + HS-, H₂SiO₃ + HSiO₃), а іноді й наявністю радіоактивних елементів чи високої температури. Від прісних вод мінеральні відрізняються рівнем мінералізації, яка для лікувальної мети має становити більше 1 г/літр.

За класифікацією В.В. Іванова та Г.А. Нєвраєва, мінеральні води поділяються на дев'ять основних бальнеологічних груп (залежно від певних геолого-гідрохімічних умов залягання), а саме:

1) мінеральні води, дія яких визначається іонним складом та мінералізацією;

2) вуглекислі;

3) сірководневі;

4) залізисті;

5) йодобромні, йодні і бромні;

6) кремнієві термальні;

7) із вмістом миш‘яку;

8) радонові (радіоактивні);

9) із вмістом бору.

Основними чинниками, які зумовлюють особливість складу та фізичні властивості мінеральних вод, а також умовами (приуроченістю) їх залягання є: геоструктурні умови і характер геологічного розвитку водомістких структур (сучасні та древні умови водообміну); склад водомістких порід та наявність в них водомістких сполук, органічних речовин, рудних родовищ; наявність глибинних магматичних та сучасних вулканічних процесів; неотектонічні рухи, які супроводжуються утвореннями відкритих розломів, наявність різноманітних біохімічних процесів.

Група мінеральних вод, лікувальні властивості яких визначаються іонним складом і мінералізацією, пов‘язані з осадовими породами платформних структур і залягають у вигляді артезіанських басейнів пластового типу. Близькими до них за морфологією є родовища міжгірних впадин та передгірних прогинів. Ця група об‘єднує різні за хімічним складом води із загальною мінералізацією від 1 г/літр до 300 г/літр. Розсоли із більшою концентрацією солей у курортології не використовуються.

У гірських складчастих областях переважають невеликі за площею локальні родовища. Зміна гідрохімічних типів вод відбувається досить часто на невеликих відстанях. З виходами на поверхню кристалічних порід, складчастих метаморфічних товщ, ядер антикліноріїв пов‘язані локальні родовища мінеральних вод.

Від умов залягання та формування басейнів мінеральних вод залежить також і їх газовий склад. З платформеними структурами пов‘язані родовища азотних, азотно-метанових, метанових вод артезіанських басейнів; до гірсько-складчастих та суміжних з ними областей тяжіють родовища вуглекислих вод; до областей найновіших тектонічних рухів – родовища азотно-лужних вод; термальні води пов‘язані з областями сучасного вулканізму, а з кристалічними масивами – родовища радонових вод.

Хімічний склад води істотно залежить від складу водомістких порід та наявності в них розчинних сполук, органічних речовин, а, відповідно, й від глибини залягання горизонту. Сульфатні і сульфатно-хлоридні води формуються у верхній частині осадового чохла; вони пов‘язані з породами, що містять гіпс або ангідрид, які, розчиняючись, збагачують воду сульфатами. Від ступеня промитості порід залежить склад катіонів – у найбільш промитих породах накопичується кальцій, менш промиті – доповнюють хімічний склад води ще й магнієм. При глибокому заляганні гіпсів та ангідридів формуються переважно хлоридно-сульфатні натрієві води. В газовому складі переважає азот.

Хлоридні води поширені в глибоких осадових горизонтах. За хімічним складом переважають хлоридно-натрієві, іноді хлоридно-кальцієво-натрієві. Якщо рівень мінералізації складає більше 35 г/літр, то воду відносять до категорії «ропа». За газовим складом такі води збагачені азотом та метаном у різних співвідношеннях.

Найпоширенішими та найціннішими вважаються вуглекислі мінеральні води. Їх використовують як для пиття, так і для бальнеотерапевтичного (зовнішнього) використання. Оптимальний вміст CO₂ для зовнішнього застосування такої води має складати 1,2-1,4 г/літр, але не менше 1. Як правило, такі води приурочені до структур альпійської системи.

Накопичення CO₂ у підземних водах відбувається в результаті проявів вогнищ магматизму, метаморфічного перетворення карбонатних осадових і магматичних порід, а також в процесі бактеріального розкладання органічних речовин. За хімічним складом такі води найчастіше є гідрокарбонатними – гідрокарбонатно-хлоридними, сульфатно-гідрокарбонатними тощо. Особливою рисою таких вод є вміст різноманітних мікроелементів (в тому числі й біологічно активних) – кремнієвої кислоти, миш‘яку, заліза, бору, в невеликих кількостях також – літію, цезію, ртуті, фтору, германію. У цих самих структурах (альпійської складчастості) досить широко розповсюджені води вуглекисло-хлоридно-натрієві, хлоридно-натрієві, що пов‘язано із заляганням у них так званих седиментаційних (похованих) вод морського походження. Під час розчинення галогенних формацій утворюються мінеральні води з досить значною мінералізацією.

У результаті відновлення сульфатів сульфатредукуючими бактеріями, при використанні органічних речовин (нафти, водню, органічних кислот) утворюються сірководневі води, які вміщують біогенний сірководень. Такі води багаті також на азот, метан, і часто – вуглекислоту. З мікроелементів у переважній більшості вони багаті на бром і йод, іноді – кремнієву кислоту та бор.

Якщо сумарний вміст заліза (F₂+ + F₃+) більше ніж 10 мг/літр, то таку воду вважають залізистою. Залізо надходить у воду шляхом розчинення гірських порід, що його містять. За газовим складом такі води бувають залізисті азотні та залізисті вуглекислі.

Органічні речовини похованих морських відкладів, що залягають в глибоких горизонтах, розчиняючись у підземних водах, збагачують їх на йод і бром. Йодобромні води також використовують у лікувальних цілях. Ці води насичені газами – найчастіше метаном, іноді сірководнем та вуглекислотою.

До кремнієвих вод належить група мінеральних вод із вмістом кремнієвої кислоти (H₂SiO₃) більше як 50 мг/літр і температурою, вищою за 35 °С. Пов‘язані вони з неотектонічними розломами. Використовуються переважно для бальнеотерапевтичного лікування, іноді й для пиття. За умов високих температур і високого тиску, в присутності CO₂, відбувається накопичення у підземних водах миш‘яку. З лікувальною метою використовуються води з його концентрацією до 0,7 мг/літр.

До радіоактивних вод відносять води, які мають підвищений вміст радону (Rn) та радію (Rd). Такий тип мінеральних вод приурочений до гірсько-складчастих областей, зон тектонічного дроблення, а також можуть формуватися і в корі вивітрювання кислих кристалічних порід. Ці води застосовуються переважно для бальнеотерапевтичного лікування.

Мінеральні води із вмістом бору (точніше метаборної кислоти – HBO₂), при концентрації не менше ніж 50 мг/літр мають як лікувальну (антимікробну), так і токсичну дію. Приурочені такі води до складчастих альпійських областей, зокрема Карпат. В артезіанських басейнах передгірних прогинів, міжгірних впадин і крайових платформних зон, борні води є супутніми нафтових та газових родовищ.

За хімічним складом лікувальні мінеральні води поділяють на п‟ять класів: гідрокарбонатні, хлоридні, сульфатні, води із складним іонним вмістом і специфічні (залізисті, сірководневі, вуглекислі, радіоактивні тощо). Тип води визначається переважанням аніонів одного із хімічних елементів, не менше ніж 25 еквівалент відсотків. Води, що містять 2 – 3 аніони в кількості більше 25 відсотків кожного з них, належать до вод складного сольового вмісту.

Вид курортно-лікувального сегменту ТРД з використанням лікувальних грязей, відповідно потребує для свого розвитку наявності лікувальних грязей. Всі лікувальні грязі прийнято поділяти на шість класів: неорганічні, органічні, торф‘яні, змішані види грязей, продукти вивітрювання, штучні грязі.

Бальнеологічний вид курортно-лікувального сегменту ТРД практично не має чітко виражених сезонних особливостей, оскільки основною умовою використання ресурсної бази є переважно наявність відповідної курортної інфраструктури та спеціально підготовлених трудових ресурсів. Крім закладів розміщення та харчування, для функціонування таких підприємств необхідні спеціально обладнані місця для пиття води, для прийняття ванн, водних чи грязьових, а також медичний персонал, спеціально навчений надавати такі послуги. У випадку, коли споживачами бальнеологічного рекреаційного продукту є діти віком до 18 років, необхідно підготовити умови для продовження навчального процесу, залучати вчительські кадри тощо. Якщо ж лікування відбувається в період канікул, виникає потреба у вихователях – організаторах дозвілля, контролю за перебуванням дітей тощо.

Поиск по сайту: