Сегментація ринку спеціалізованого туризму

Різноманітність видів туристсько-рекреаційної діяльності вимагає певної систематизації та виявлення закономірностей. Питання оцінки ландшафту (чи інакше – території, середовища) для задоволення вимог певного сегмента ТРД, тобто виявлення та обґрунтування доцільності використання певного туристсько-рекреаційного ресурсу, висуває необхідність визначитися у двох основних моментах: ― «Що оцінюється?» і «Для чого оцінюється?». Фактично, ці моменти, є не чим іншим, як виробничою оцінкою, свого часу запропонованою Л.І. Мухіною. Відповідаючи на запитання: «Що оцінюємо?» – розуміємо, перш за все, певну територію – ландшафт, як потужне джерело багатогранної інформації про властивості, закономірності, як природних, так і антропогенних процесів та явищ (системи в цілому та компонентів цієї системи зокрема). А ось для відповіді на запитання: «Для чого оцінюється система чи її компоненти?» – доцільно використати наступний спосіб систематизації (сегментації) інформації щодо видів туристсько-рекреаційної діяльності.

Основним критерієм групування видів ТРД в певні сегменти є мета (бажання, потреба, інтерес, необхідність) туриста (рекреанта). Власне, саме та причина, заради якої звичайна людина стає туристом (рекреантом).

Згідно із цим критерієм виділяємо сім основних сегментів ТРД (рис. 1):

1) курортно-лікувальний;

2) комерційно-діловий;

3) релігійний;

4) пізнавально-розважальний;

5) екологічний;

6) спортивно-оздоровчий;

7) екзотичний.

Вони принципово відрізняються видами діяльності, а також територіальними вимогами для її здійснення, тривалістю перебування туриста (рекреанта) на території здійснення ТРД, сезонністю і, очевидно, відповідними вимогами до організації обслуговування туриста.

Використання терміна «сегмент» невипадкове. Саме цей термін найповніше розкриває складну структуру організаційної сторони функціонування туризму, враховує його розвиток та зміни і водночас показує місце традиційних видів туризму та рекреації. Так, скажімо, в історичному ракурсі, розвиток курортно-лікувального сегмента змінюється. Зміни відбуваються і в якісному плані, і у формах організації перебування туристів (рекреантів), і у розширенні ресурсної бази, враховуючи можливість сучасної технічної та матеріальної сторони як виробництва, так і самого клієнта, але не відходить від основної мети споживача цього виду турпродукту – оздоровлення, лікування. Це ж саме можна сказати і про екзотичний сегмент ТРД. Тут зміни форм ТРД відбуваються у прямій залежності від досягнень техніки, а, отже від можливості потрапити в раніше недоступні місця планети, не кажучи про вихід туризму в космічний простір.

Кожен із сегментів виступає в ролі своєрідного об‘єкту, з позиції якого оцінюється можливість функціонування (розвитку, існування) певного виду туристсько-рекреаційної діяльності. Кожен з них, очевидно, потребує наявності тих чи інших чинників, умов (що, власне, у нашому випадку, і є туристсько-рекреаційним ресурсом), а також відповідних засобів виробництва конкретного турпродукту.

Такий поділ (групування, сегментування) різноманітних видів ТРД, у свою чергу, дасть змогу робити аналіз структури трудових ресурсів, що необхідні в конкретний час та на майбутнє.

Питання виділення в окремі сегменти екологічного, спортивно-оздоровчого та екзотичного туризму дискусійне. Але, якщо підходити до цього питання саме з позиції конкретного туриста, з позиції його конкретної мети (інтересу, бажання) в даний конкретний час та певних можливостей, як матеріальних, так і часових (тривалість відпочинку), то такий поділ, має місце.

Слід зауважити, що розміри кожного із сегментів ТРД є величиною динамічною. Вони можуть змінюватися залежно від величини попиту на певний турпродукт як протягом історичного періоду розвитку суспільства, його матеріально технічного забезпечення, так і протягом року (річна періодичність ТРД), протягом тижня (тижнева періодичність ТРД), а окремі види ТРД можуть відбуватися, як разові, короткотривалі події, явища, без подальшого повторення в часі та місці (культурно-пізнавальний сегмент – події культурного життя населення, комерційно-діловий сегмент – конгрес, симпозіум, фестиваль, виставка тощо). Останнім часом спостерігаємо зростання різновидів туристсько-рекреаційної діяльності. Це є наслідком, перш за все, збільшення можливостей матеріально-технічного забезпечення туристичної галузі, вдосконалення транспортної інфраструктури, росту матеріального рівня споживача, і що досить важливо в наш час – збільшенням величини такої важливої понятійної категорії в туризмі та рекреації, як “вільний час”. Розуміння і врахування тривалості та періодичності часу, який може бути використаний людиною для відпочинку, дасть змогу повніше виявляти та вивчати туристсько-рекреаційний ресурс (потенціал) території.

У туристиці існують поняття короткотривалої та довготривалої рекреації. Протягом доби у сучасної (працюючої) людини є два основні періоди – робочий та неробочий час (це ж стосується і молоді, що навчається). Другий період включає час на організацію побуту, сну, інші фізіологічні потреби. І лише невеликий проміжок часу займає дозвілля, коли використовуються рекреаційні зони населеного пункту (парки, сквери), або заклади індустрії розваг (клуби, дискотеки, театри, кінотеатри тощо).

Найменшим періодом часу, який включає термін «короткотривала рекреація», може бути період від одного вихідного дня до двох-трьох діб. Такий час наступає періодично в кінці тижня. Очевидно, що «довготривала рекреація» означає період більше трьох діб. А це, як правило, період відпусток (канікул).

Кожен із сегментів ТРД можна поділяти на необхідну кількість підсегментів за більш конкретною метою (інтересом, потребою, тощо), а також за своєрідністю організаційних моментів, стосовно продажу та споживання певного турпродукту. Подальша диференціація видів ТРД повинна відбуватися з позиції організатора (менеджера) туристсько-рекреаційної діяльності та з позиції навчальних установ з метою підготовки фахівців у сферу туризму.

Характеристику сегментів ТРД доцільно проводити за такими критеріями-ознаками: а) мета (потреба, інтерес) туриста (рекреанта); б) ресурси (або об‘єкти туризму), що безпосередньо задовольняють мету (потребу, інтерес); в) територія, де можливе здійснення задоволення цієї мети (потреби, інтересу); г) сезон, коли найімовірніше задоволення мети (потреби).

Поиск по сайту: