Кримінальна психологія

Психологія злочинного діяння.

План.

1. Предмет та методи кримінальної психології.
2. Нормативна регуляція поведінки. Психологічні аспекти правової та девіантної поведінки.
3. Фактори формування злочинної поведінки особистості.
4. Психологічна структура злочинного діяння.
5. Психологія вини. Соціально-психологічні аспекти юридичної відповідальності

Література.

1. Тимченко А.В., Христинко В.Е. Прикладная психология в практике правоохранительной деятельности. – Харьков: Одиссей, 2004.

2. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. – М., 1976.

3. Волков Б.С. Мотивы преступлений. – Казань, 1982.

4. Маквайер Р. Социальные причины преступности //Социология преступности. М., 1996.

1.

Кримінальна психологія вивчає:

· психологічні механізми правопорушень;

· психологію правопорушників;

· психологічні проблеми створення, функціонування та розпада злочиниху груп;

· закономірності формування злочинної установки, злочинного умислу, готування і вчинення злочину, створення злочинного стереотипу поведінки;

· психологічні закони поведінки у криміногенної ситуації;

· розробляє систему заходів з профілактики правопорушень.

3.

Найнебезпечніша частина правопорушень, що мають явну антисоціальну направленість, — злочинність. Будь-який злочин (державна зрада чи терористичний акт, зловживання владою чи службовим становищем, службова фальсифікація чи отримання хабара, контрабанда і бандитизм, посягання на особу, її політичні, майнові та інші права тощо) є суспільно небезпечним діянням, яке карається законом.

Ефективна боротьба зі злочинністю з психологічного погляду вимагає глибокого аналізу протиправної дії осіб, які скоїли злочини, вивчення психологічної структури злочину, а також причин, що спонукають людину до злочинної поведінки. Кримінологічну суть злочинів складає їхня мотивація, яка в суб’єктивній формі відображає всю сукупність об’єктивних причин і умов. Причинність злочинної поведінки — складний об’єкт для вивчення. Вона може бути різнобічно досліджена тільки в рамках комплексу наук про людину і суспільство: соціології, соціальної психології, загальної психології, психофізіології і біології.

Психологічний аспект розкриває зв’язки психічних станів і процесів (пізнавальних, емоційних, вольових), психічних властивостей (спрямованості, здібностей, характеру) зі злочинною поведінкою. На психофізіологічному і біологічному рівнях ставиться завдання виявити вплив властивостей нервової системи, темпераменту і процесів фізіологічного характеру на злочинну поведінку.

Аналіз формування злочинної поведінки з позицій психології передбачає пошук відповідей на такі запитання: чому скоєно злочин? що призвело чи примусило цю людину обрати злочинний варіант поведінки в конкретній ситуації? який психічний стан індивіда, його психічні властивості, які проявились у злочинній дії?

Поведінка людини спонукається і регулюється його індивідуальним, суб’єктивним сприйняттям і відображенням реальних життєвих обставин і причетністю індивіда до цих обставин.

Об’єктивними причинами правопорушень є суперечності в соціальних і економічних відносинах — низький рівень життя людей, недоліки організаційного і адміністративно-господарського характеру, безробіття, найближче соціальне оточення та ін.

Суб’єктивні причини злочину — соціальні позиції особистості, система цінностей та інтересів, рівень соціалізації і правосвідомості, соціальні установки і стереотипи поведінки, а також психодинамічні особливості особи і тимчасові психічні стани. Оскільки поведінка людини не буває прямим наслідком безпосередньо чинних факторів (соціально-економічних умов життя, ситуативних обставин і т. п.), то її неможливо розглядати за аналогією з причинністю в явищах природи. Система зовнішніх обставин у поведінці особи переламується через її внутрішній світ, через її психіку.

Звідси випливає важливий висновок: у злочинній поведінці проявляється єдність об’єктивних і суб’єктивних факторів людської життєдіяльності. Спроби наукового пояснення психологами особи злочинця і зло

Кожний злочин – явище індивідуальне і багатофакторне. Причини злочину – явище комплексне і вимагає системного аналізу. Нема особливих психічних механізмів злочинної поведінки існують тільки загальні регулятивні механізми поведінки та їх індивідуально-типологічні особливості. Зазначені механізми діють як на свідомому та к і на підсвідомому рівні. Злочинна поведінка відрізняється від соціально позитивної не стільки за структурою ії регулювання, скільки за змістом своєї направленості.

Таким чином, злочин завжди пов’язан з антисоціальною направленістю особистості та дефектами саморегуляції. У будь-якому злочині завжди проявляється єдність об’єктивних і суб’єктивних факторів. Жодна зовнішня або внутрішня обставина сама по собі не породжує поведінкового акту. Причини злочинної поведінки мають складний, системний характер.

Суб’єктивні причини злочину:

· соціальні позиції особистості;

· система ії цінностей;

· інтереси;

· ієрархія мотивів;

· рівень соціалізації та правоcвідомості;

· установки та поведінкові стереотипи.

Суб’єктивні (психологічні) умови скоєння злочину: демографічні, етнографічні, психодинамічні особливості особистості, тимчасові психічні стани (афект, фрустрація).

Об’єктивні причини злочинів: протиріччя у соціально-економічних відносинах.

Об’єктивні умови скоєння злочину: недоліки організаційного, адміністративно-управлінського характеру.

Правопорушення частіше всього х-ся поєднанням суб’єктивних причин з об’єктивними умовами.

Злочинна поведінка – завжди конфліктна, заснована на протиріччях, що існують в суспільстві, в соціальній групі, між особистістю та соціальною групою, внутрі самої особистості. В поведінці людини система зовнішніх обставин проходить через систему внутрішніх умов. Тому не можна обособлювати ні суб’єктивні, ні об’єктивні фактори людської життєдіяльності. В злочині виявляється єдність суб’єктивних і об’єктивних факторів. Зводити злочин до окремих детермінант методологічно невірно, тому що в такому випадку прийщлося би визнати наступний тезіс – при відповідних причинах скоєння злочину немінуче. Однак життя опровергає даний тезис.

У психіці людини преломляються матеріальні умови ії життедіяльності. Під матеріальними умовами слід розуміти всі зовнішні, соціально обумовлені обставини, в яких формується особистість, реалізується її життєдіяльність. Біологічно успадковані якості людини є умовою розвитку її психічних властивостей у визначенні певних соціальних обставин.

4.

Поиск по сайту: