Методи психологiчного впливу на об’єкти правоохоронної дiяльностi

При виборi методу психологiчного впливу слiд враховувати, окрiм зазначеної вище позицiї особи, також сферу, на яку вiн буде спрямований (мотивацiйну, пiзнавальну, емоцiйно-вольову), маючи на увазi, що можливе їх сполучення та змiна (трансформацiя) залежно вiд ситуацiї i ставлення об’єкта впливу.

Для впливу на мотивацiйну сферу при позицiї спiвробiтництва можуть застосовуватись:

1) метод стимулювання — з метою посилення вже наявних позитивних тенденцiй вживаються такi засоби, як схвалення, висловлення подяки, вдячностi. Їх реалiзацiя вiдбувається за формулою: «Я до вас добре ставлюсь i вiдчуваю щиру симпатiю. Моє ставлення буде ще кращим, якщо...»;

2) метод коректування уявлень про можливий розвиток ситуацiї в позитивному напрямi — пiдкреслювання переваг позицiї спiвробiтництва i перспектив такої лiнiї поведiнки.

Для впливу на мотивацiйну сферу при позицiї конфронтацiї можуть застосовуватись:

1) метод критики - його сутнiсть виявляється через судження, що мiстять аналiз, узагальнення та об’єктивну оцiнку дiяльностi чи поглядiв, спрямованi на усунення помилок та розвиток почуття вiдповiдальностi за свою поведiнку. Реалiзується за рахунок таких прийомiв, як спiвпереживання, докiр, нерозумiння, жаль, обурення, негативне узагальнення. Напр., критика у формi спiвпереживання: «Я вас розумiю, але зрозумiйте й ви мене»;

2) метод коректування уявлень про можливий розвиток подiй в негативному напрямi - пiдкреслення недолiкiв обраної позицiї i роз’яснення можливих негативних варiантiв розвитку подiй. Наприклад: «Ваша поведiнка суперечить здоровому глузду. Вона може призвести до того, що...».

При здiйсненнi впливу на iнтелектуальну сферу з позицiй спiвробiтництва нерiдко виникає необхiднiсть активiзацiї мислення, пам’ятi, iнших пiзнавальних процесiв людини, що повiдомляє помилкову чи перекручену iнформацiю про будь-який об’єкт, явище, подiю. Застосування методiв психологiчного впливу потребує тут особливої уваги i обережностi, оскiльки є небезпека дiстати «навiяну» вiдповiдь про те, чого насправдi не було. Серед методiв цiєi групи можна назвати:

1) метод подання допомоги в побудуваннi системи уявлень i переконань — реалiзується за рахунок постановки конкретних запитань, що сприяють виникненню бiльш правильної картини; формулювання проблемних питань, що потребує мобiлiзацiї всього комплексу уявлень; образного (наочного) опису предмету чи явища для активiзацiї пам’ятi; використання аналогiй, порiвнянь, зiставлень; спiльнi обговорення та iн. Напр., при виникненнi труднощiв у визначеннi точного часу необхiдну iнформацiю можна дiстати за допомогою конкретних запитань: «Що ще вiдбувалося в той час?», «Згадайте, де ви були до цього i коли звiдти пiшли?»;

2) метод навчання - формування необхiдних знань, вмiнь i навичок, що допоможуть вирiшити проблему, зокрема — змiнити поведiнку в бажаному напрямi. Напр., пiдлiток бажає позбутися нестриманостi, запальностi, але йому нестає досвiду. Допомогти тут може аналiз «гарячих» ситуацiй та засвоєння рекомендацiй щодо бажаних варiантiв поведiнки.

Паралельно застосовується вже зазначений ранiше метод стимулювання, спрямований на посилення наявних позитивних тенденцiй: людина бажає поводитися так, а не iнакше, але на шляху постають рiзнi перешкоди (об’єктивнi чи суб’єктивнi), причому значимiсть таких перешкод може свiдомо чи несвiдомо перебільшуватись через недостатнiсть уявлення про можливi змiни ситуацiї та iн. Аналiз того, що справдi має мiсце, допомагає коректувати поведiнку.

При позицiї конфронтацiї на iнтелектуальну сферу можна впливати таким чином:

I) метод дезорганiзацiї системи наявних уявлень i переконань — має на метi дезорганiзувати iнтелектуальнi зусилля супротивника, позбавити його можливостi дiяти планомiрно й продумано. Застосовуються прийоми: створення високого рiвня невизначеностi; формулювання надто важких завдань; створення умов, що утруднюють пiзнавальну дiяльнiсть; створення умов, що викликають перекручене уявлення про ситуацiю;

2) метод конкретизацiї уявлень iндивiда про ситуацiю — полягає в допомозi усвiдомлення помилковостi своєї позицiї та сприяннi її переосмисленню. Прийомами можуть стати: сократичний дiалог (пiдкреслення помилковостi окремих суджень без оцiнки позицiї загалом); пiдкреслення позитивних сторiн вiдмови вiд займаної позицiї; конкретизацiя уявлень про ситуацiю прийняття рiшення. Напр., громадянин вiдмовляється допомогти працiвниковi мiлiцiї через побоювання засудження з боку сусiдiв, тобто йдеться про ставлення сусiдiв у цiлому. Конкретизацiя такого становища дозволяє сформулювати висновок, що якась частина сусiдiв ставиться до такої допомоги позитивно, iнша — нейтрально, а дехто — негативно, але думка останнiх для об’єкта впливу не така вже й суттєва.

Методи впливу на емоцiйно-вольову сферу при позицiї спiвробiтництва в найбiльш загальному виглядi можуть бути зведенi до:

1) схвалення вольових зусиль — для посилення стану мобiлiзацiї, нейтралiзацiї вiдчуття своєї нездатностi подолати проблему, невпевненостi у своїх силах, розгубленостi. Сутнiсть методу полягає в зосередженостi уваги на позитивних моментах своїх переживань. Напр., потерпiлий вiд злочину не може заспокоїтися, повiдомити необхiднi для розшуку злочинця данi, тому необхiдно стимулювати кожну його спробу подолати свiй стан («Отак вже краще. Спробуймо ще згадати... Молодець...»);

2) навiювання необхiдного стану — формування впевненостi у своїх силах та необхiдностi саме такої тактики поведiнки. Це реалiзується за рахунок впевненого тону, що не допускає сумнiвiв та вагань. Напр., при ознаках нервозностi пiдлеглих при очiкуваннi небезпечної змiни ситуацiї керiвник рiшуче i впевнено говорить: «Все в порядку. Всi готовi, спокiйнi, зосередженi. Всi знають, як дiяти, i все буде гаразд!».

При позицiї конфронтацiї на емоцiйно-вольову сферу можна впливати за допомогою:

1) методу нейтралiзацiї мотивiв, що протидiють правильному рiшенню — спрямований на дезорганiзацiю волi особистостi i спонукання його до змiни своєї позицiї i поведiнки в цiлому. Реалiзується за рахунок прийомiв: демонстрацiя переваги сил; завбачливе попередження можливих варiантiв дiй; показ даремностi вольових зусиль; збудження жалостi до себе. Напр., «Ви намагаєтесь усміхатись, але на душi у вас тривожно. Ваша посмiшка зникне, коли будуть пред’явленi деякi докази» або ж: «Вашi зусилля абсолютно даремнi. Навiщо так опиратися, все це марно, i менi жаль вас»;

2) методу психологiчного примусу — реалiзується категоричною вимогою («Я вимагаю, щоб ви негайно виконали...»), попередження про притягнення до вiдповiдальностi, наказ, покарання;

З) психологiчний преcинг — передбачає жорсткий психологiчний вплив, що призводить до капiтуляцiї. Застосовується в надзвичайних випадках у межах закону (попередження злочину, затримання злочинця, попередження масових заворушень та iн). за допомогою прийомiв: встановлення постiйного спостереження («висiти на хвостi»), поширення брехливих чуток, лiквiдацiя можливих схованок, психологiчна iзоляцiя («обривання зв’язкiв»), оточення району можливого перебування злочинця, загроза застосування зброї та спецiальних засобiв, використання пасток та iн.

Поиск по сайту: