Поняття, механізми і методи психологічного впливу

ЛЕКЦІЯ

Тема № 8: МЕТОДИ І ПРИЙОМИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ НА ОСОБИСТІСТЬ

Час 2 години.

Підготувала:

доцент кафедри

кандидат юридичних наук

підполковник міліції

Меркулова Ю.В.

Розглянуто на засіданні

кафедри професійної психології

та педагогіки

«___» ______________ 2011 р.

Протокол № _____

Одеса 2011 р.

Зміст

1. Поняття і механізм психологічного впливу.

2. Методи психологічного впливу на об’єкти правоохоронної діяльності.

Література

1. Лукашевич В.Г. Тактика общения следователя с участниками отдельных следственных действий. – К., 1989.

2. Москаленко В.Ф. Психологические приемы в деятельности ОВД. – Ташкент, 1990.

3. Теоретические и прикладные исследования психологического воздействия. – Иваново, 1982.

4. Черненилов В.И., Юстицкий В.В. Применение методов психолого-педагогического воздействия при решении оперативно-служебных задач. – Минск, 1989.

5. Юридична психологія: Підруч. / За заг. ред. Я.Ю. Кондратьєва. – К., 1999.

Вступ

Практична дiяльнiсть працiвникiв правоохоронних органів завжди так чи iнакше потребує психологiчного впливу на людей: йдеться про розкриття чи розслiдування злочинiв, про затримання злочинця, про реалiзацiю iнших заходiв по забезпеченню правопорядку тощо. Зрозумiло, не може бути якихось загальних рекомендацiй та рецептiв, який саме метод психологiчного впливу потрiбно використовувати в данiй ситуацiї або ж якi методи найбiльш придатнi для даної особи. Коли ми говоримо про психологiчний вплив, то маємо на увазi передусiм загальнi правила й принципи застосування конкретних методiв, вiдправнi положення цiєї широкої проблеми та деякi найбiльш загальнi питання щодо механiзмiв впливу (суб’єкт, об’єкт, подолання бар’єрiв).

Поняття, механізми і методи психологічного впливу

Психологiчний вплив — активна цiлеспрямована дiяльнiсть (у даному випадку — працівника правоохоронних органів), метою якої є змiна психiки чи поведiнки об’єкта: окремої людини чи групи людей. Цiлеспрямованiсть передбачає, що суб’єкт впливу (впливаючий) має i усвiдомлює певну мету, i його дiями керує уявлення про те, яким повинен стати об’єкт впливу, як має змінитись його поведiнка. Iнакше результат застосування того чи iншого методу стає мало прогнозованим.

Пiд механiзмом психологiчного впливу слiд розумiти процедуру вибору того чи iншого методу i варiанту поведiнки та процес проходження впливаючого стимулу вiд суб’єкта до об’єкта i зворотного зв’язку мiж ними. Його структура складається з таких чинникiв:

I) особливостi особистостi — достатня розвиненiсть пiзнавальної, емоцiйної та вольової сфери; здатнiсть дiагностувати iндивiдуальнi особливостi та емоцiйний стан партнера по спiлкуванню; знання i вмiння вибирати необхiдний метод впливу та грамотно його застосовувати;

2) специфiка об’єкта впливу як конкретної соцiальної одиницi (пiдозрюваного, звинувачуваного, свiдка, потерпiлого, малої групи, натовпу) — особливостi мотивацiї, наявнiсть iнтелектуально-пiзнавальних передумов для здiйснення своїх прагнень, емоцiйно-вольовi якостi, знання та використання сталих стереотипiв поведiнки;

З) особливостi каналу проходження стимулiв вiд суб’єкта до об’єкта та реалiзацiї обраного методу — вмiння розпiзнавати та впливати на психологiчнi бар’єри, що виникають у процесi психологiчного впливу. Найбiльш розповсюдженими серед них є: мотивацiйний, iнтелектуальний, емоцiйний, вольовий. Лише пiсля подолання зазначених бар’єрiв психологiчний вплив стає принципово можливим, а вибiр методу в подальшому залежить вiд позицiї особи, що стала об’єктом уваги;

4) прогнозування можливих змiн i наслiдкiв застосування вибраного методу та коригування подальших крокiв.

При здійсненні психологiчного впливу необхiдно дотримуватись таких принципiв:

I. Вiдповiднiсть вимогам законодавства — визначення правомiрностi чи неправомiрностi методу. Критерiями правомiрностi є: орiєнтування використовуваних методiв на дотримання норм законностi, моралi i професiйної етики; вiдповiднiсть методу морально-етичному положенню громадянина та особливостям ситуацiї, що склалася; орiєнтування на досягнення гуманних, соцiально схвалюваних цiлей; досягнення правильного розумiння об’єктом впливу соцiального i юридичного смислу ситуацiї, що склалась; надання йому можливостi самостiйного вибору варiанту поведiнки.

Зазначенi критерiї дозволяють визначити, якi методи i прийоми вiдповiдають вимогам законностi. Так, донедавна вiтчизняними спецiалiстами заперечувалась можливiсть використання психологiчного насильства у формi психологiчного примусу, психологiчного манiпулювання, психологiчного терору та iн. Нинi їх використання вважається "жорсткою формою психологiчного впливу працiвникiв у встановлених законом випадках на певну категорiю осiб з метою позбавити їх права вiльного вибору бажаних для них варiантiв поведiнки» (В.I. Черненiлов, Г. Юстицький).

2. Системна детермiнацiя — врахування сукупностi психологiчних впливiв на об’єкт правоохоронної дiяльностi (з боку конкретних осiб, груп, засобiв масової iнформацiї, конкретних умов життя), який, у свою чергу, є носiєм певних iндивiдуально-психологiчних особливостей.

3. Єднiсть пiзнання і впливу — врахування змiн об’єкта внаслiдок впливу та корекцiя використовуваних методiв для подальшої взаємодiї.

Ефективнiсть впливу залежить вiд багатьох чинникiв, але насамперед — вiд особистiсних якостей працiвника ОВС, його знань, вмiнь, досвiду, професiоналiзму. Численними дослiдженнями встановлено, що необхiдними є: органiзована увага, вмiння визначати головне в ситуацiї, що склалася, наполегливiсть у досягненнi мети, рiшучiсть у ситуацiях звертання до оперативного ризику, вмiння завоювати прихильнiсть людей та їх довiру i зберегти Їх. Негативно впливають на ефективнiсть професiйної дiяльностi: низький чи недостатнiй рiвень загальної культури, низький рiвень iнтелекту, гiпертрофованi потреби, нездатнiсть правильно оцiнювати ситуацiю, боягузтво та легкодухiсть. Зазначенi якостi можуть спричинити використання методiв, неадекватних вирiшуваному завданню, та порушення закону.

При здiйсненнi психологiчного впливу повиннi враховуватись складнiсть людської психiки, її пластичнiсть i мiнливiсть. Водночас iснують певнi загальнi психологiчнi закономiрностi, що виявляються у всiх ситуацiях однозначно, i їх необхiдно правильно розумiти. Серед властивостей особистостi, що впливають на результати психологiчного впливу i, вiдповiдно, на обрання вiдповiдного методу, необхiдно враховувати, передусiм, мотивацiйну i вольову сфери особистостi об’єкта, а також його позицiю (доброзичливу, нейтральну, негативну чи активно протидiючу). Ефективним буде звертання до позитивних сторiн особи, напр., потреби в самоствердженнi, спiвчуттi, симпатiї, докори совiстi, сором за проступок i сором покарання, тривога за майбутнє, антипатiя до спiвучасникiв злочину та iн. Має сенс спирання на свiдомiсть, iнтелект, логiку мiркувань про розвиток подiй, звертання до життєвої перспективи.

Особливостi емоцiйно-вольової сфери, якщо ми правильно їх зрозумiли, допомагають визначити змiст поведiнки особи та розкрити психологiчну сутнiсть форм перебiгу психiчних процесiв, причини прийняття рiшення та мотивацiю поведiнки. Не виключено, що звертання до цiєї сфери допоможе визначити i метод впливу, бо прояви емоцiй i застосування методу впливу на емоцiйну сферу, на особистiсть в цiлому взаємозв’язанi. Вплив на вольову сферу не обов’язково слiд зводити до пригнiчення волi, важливо змiнити її спрямованiсть у позитивний бiк.

Психологiчний вплив може ґрунтуватись не тiльки на закономiрностях функцiонування мотивацiйно-потребної i емоцiйно-вольової сфери, але й на особливостях рефлексiв (умовних чи безумовних), що є у людини. Вони «змушують» реагувати на ситуацiю стереотипно: погрозливий замах на удар в живiт, око, iншi частини тiла спричиняє рефлекторний захист i веде до тимчасової дезорганiзацiї дiяльностi; погляд наверх чи за спину повторюється, чим вiдволiкається увага; аналогiчний ефект викликає кинутий на пiдлогу предмет. Рефлекторнi рухи виказують також стан особистостi в поточний момент, тому дають змогу коректувати застосування того чи iншого методу.

Ефективнiсть психологiчного впливу значно зменшується при наявностi психологiчних бар’єрiв або фiльтрiв. Це зумовлює необхiднiсть їх зняття чи нейтралiзацiї, що можливе за допомогою застосування методiв фасцинацiї. Вiдповiдно до теорiї фасцинацiї iнформацiя має подаватись таким чином, щоб впливати спочатку на фiльтри, а вже потiм — власне на психологiчне явище.

Психологiчнi бар’єри можуть бути мотивацiйного, iнтелектуального, емоцiйного i вольового характеру. Мотивацiйний бар’єр виникає внаслiдок небажання людини в даний момент вести розмову вiдверто, упередженостi, страху осуду чи помсти з боку певних осiб (родичiв, односельцiв, спiвучасникiв злочину тощо), небажання розголосу подiї чи iнтимних сторiн життя (наприклад, ошуканi «женихами»- шахраями жiнки не повiдомляють про втраченi ними грошi чи коштовностi). Iнтелектуальний бар’єр може бути викликаний розбiжностями в розумiннi одних i тих самих обставин через рiзний рiвень освiченостi, обiзнаностi в питаннi та iн. Емоцiйний бар’єр з’являється внаслiдок негативних переживань та почуттiв, якi вже були в особи до моменту встановлення контакту (напр., пригнiченість, роздратування, злобливість). Вольовий — результат небажання пiдкоритися чужiй волi чи неможливостi вiдмовитися вiд ранiше обiцяного.

Для зняття чи нейтралiзацiї психологiчних бар’єрiв можуть застосовуватись рiзнi методи. Дамо їх коротку характеристику.

I. Методи впливу намотивацiйнусферу:

— рацiональний вплив, тобто формування установки на необхiднiсть спiлкування. Для цього потрiбно, зокрема, оперувати простими та переконливими фактами i аргументами, залучати гумор i вдалi порiвняння, говорити в недирективному тонi;

— розвiнчання видимостi встановлення контакту, виголошення сумнiву щодо щиростi спiвбесiдника в тактовнiй формi. Це допомагає уникнути прямого конфлiкту, але неоднозначно висловити свою позицiю;

— подолання мотивiв «стороннього спостерiгача» через роз’яснення можливих наслiдкiв рiзних варiантiв розвитку ситуацiї.

2. Методи впливу наiнтелектуальнусферу:

— формулювання незвичних, ранiше невiдомих аспектiв уже вiдомої проблеми. Це посилює зацiкавленiсть у спiлкуваннi й активiзує розумову дiяльнiсть (напр., «Ви не погоджуєтесь з моїми словами, бо не звернули уваги на...»);

— руйнування системи неправдивих вiдомостей здiйснюється з допомогою контраргументацiї (напр., «Ви неправильно розумiєте деякi обставини, тому вiдвертої розмови мiж нами не виходить»);

— спонукання до деталiзацiї реалiзується через «роздуми вголос» щодо обставин та подробиць, ранiше не вiдомих об’єкту впливу, та спiльного їх обговорення;

— вибiр прийнятної для спiвбесiдника форми спiлкування (мова, iнтонацiя, темп, дистанцiя).

3. Методи впливу наемоцiйно - вольовусферу:

— використання нейтральної iнформацiї для початку спiлкування або звертання до теми, цiкавої для спiвбесiдника;

— уникнення суперечностей на початку спiлкування для накопичення первiсної згоди. Запитання формулюють таким чином, що вимагають вiдповiдi «Так» (напр., «Я не помиляюсь, вас цiкавить тема нашої розмови?», «Мабуть, Вас цiкавить, чому Вас викликали?»);

— переключення уваги на об’єкт згоди, призначений для створення атмосфери тимчасового психологiчного обособлення осiб, що спiлкуються на базi спiльних позитивних емоцiй чи iнтересiв. Таким об’єктом може бути спiльний знайомий, полiтичнi чи спортивнi новини, книга тощо;

— «психологiчне поглажування», тобто тактовне пiдкреслення своєї поваги до проблем спiвбесiдника, прихильностi, бажання встановлення контакту;

— використання «сильних» та «слабких» сторiн особи через звертання до її статусу, професiйної приналежностi, апеляцiю до позитивних якостей, пiдкреслення авторитетностi, принциповостi, заслуг у минулому та iн. Це викликає позитивнi емоцiї та послаблює негативнi стани у спiвбесiдника;

— створення сприятливих умов для початку бесiди (врахування мiсця, часу виклику, його способу, естетичне оформлення кабiнету).

Таким чином, методи фасцинацiї спрямованi на зняття чи послаблення психологiчних бар’єрiв у спiлкуваннi. Їх застосування передує безпосередньому впливу i забезпечує його ефективнiсть. Без зняття психологiчних бар’єрiв вплив на об’єкт стає неможливим або ж безперспективним. Призначена для використання iнформацiя завчасно диференцiюється: частина її спецiально призначається для зняття захисної сили бар’єрiв, iнша — для власне впливу на об’єкт у бажаному напрямку.

Здiйснення психологiчного впливу залежить значною мiрою вiд позицiї особи. Вона може бути спрямована на спiвробiтництво, коли прагнення об’єкта впливу збiгається з побажаннями. У противному разi — конфронтацiя, протиборство, тобто об’єкт впливу протидiє спiвробiтнику з метою нейтралiзувати (подавити) його активнiсть. У результатi психологiчного впливу людина повинна щось зрозумiти, засвоїти, повiдомити необхiдну iнформацiю, пiдкоритися, визнати свою вину (якщо вона справдi винна), вказати на спiвучасникiв чи мiсце схову злочинно отриманого майна тощо.

Поиск по сайту: