|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Встановлення фашистської диктатури в НімеччиніПарламентарне правління Веймарської республіки регулярно переживало кризи. В умовах загальної економічної кризи 1919-1933 рр. суспільний настрій усе більше схилявся до відкритої терористичної диктатури, спроможної вивести країну з кризового стану. На авансцену політичного життя висувається вояччина, яка діє в союзі з нацистською партією. У 1930 р. перемогу на виборах у рейхстаг одержала націонал-соціалістична партія. Апелюючи до національного почуттям німців, серед яких панувало невдоволення умовами Версальського мирного договору 1919 р., і запропонувавши ясну і конкретну програму соціально-економічних перетворень, ця партія стала головною в політичному житті країни. Відповідно до конституції президент Гінденбург 31 січня 1933 р. призначив Гітлера канцлером Німеччини. Протягом кількох місяців після приходу до влади фашисти повністю знищили інститути буржуазної демократії, закріплені Веймарською конституцією. Були заборонені всі політичні партії (крім націонал-соціалістичної партії), розпущені всі громадські організації. Піддавалися жорстоким репресіям усі, хто не були згодні із фашистським режимом. Закріплюючи одноособову, диктаторську владу, Гітлер 23 березня 1933 р. проводить у рейхстазі закон «Про повноваження уряду», який наділив імперський уряд правом видавати акти з будь-яких питань внутрішньої і зовнішньої політики без санкції рейхстагу або президента. Після смерті президента Гінденбурга в 1934 р. за постановою уряду посада президента була скасована, а уся влада сконцентрована в руках рейхсканцлера – Гітлера. Специфікою фашистського режиму в Німеччині була особлива форма організації державного управління суспільством. Механізм такого управління включав: · апарат терору (СА – штурмові загони; СС – охоронні загони; СД – органи державної безпеки; таємна поліція – гестапо; «народний трибунал» та інші органи фашистської юстиції); · апарат організаційного впливу на населення (націонал-соціалістична партія, націонал-соціалістична жіноча спілка; гітлерюгенд, «трудовий фронт» та ін.); · апарат пропагандистської обробки народних мас, який формував суспільну думку та ідеологію. У 1933-1934 рр. форсується процес централізації внутрішнього державного управління на основі перегляду взаємовідносин імперських і провінційних органів, впровадження унітарної системи державного устрою, ліквідації традиційних елементів федералізму. Таким чином, до 1935 р. завершується процес створення нацистської держави в Німеччині, який характеризується такими рисами: · провідні державні посади займають представники військово-фашистських кіл; · ліквідовані представницькі установи і форми федеративної державної організації; · розпускаються всі політичні партії, крім правлячої націонал-соціалістичної партії; · ліквідуються усі конституційні буржуазно-демократичні права і свободи; · режим законності заміняється терористичною військово-поліцейською сваволею; · формально не скасована Веймарська конституція припинила свою дію. 3. Поділ Німеччини. Проголошення НДР. Конституція НДР 1949 р.;утворення ФРН - Бонська Конституція 1949 р Примусивши гітлерівську армію до капітуляції і окупувавши територію Німеччини, союзники – СРСР, США, Великобританія і Франція – виробили узгоджену політику відносно Німеччини. Було вирішено, по-перше, що війська країн-переможниць займуть кожна одну з 4-х окупованих зон, а потім (5 червня 1945 р.) ухвалили, що з усіх 4-х командуючих буде утворена Контрольна рада, покликана вирішувати поточні питання, які мають значення для всієї Німеччини. Нарешті, влітку 1945 р. (17 липня – 2 серпня) у Потсдамі, біля Берліна відбулася конференція глав урядів. Союзники погодилися встановити в Німеччині тимчасовий окупаційний режим, для чого територія країни була поділена на 4 зони: радянську – на сході; американську, англійську і французьку – на заході. Було вирішено: 1) розпустити німецькі збройні сили і ліквідувати генеральний штаб німецької армії; 2) заарештувати і передати суду військових злочинців; 3) знищити монополістичні спілки капіталістів – опору фашистського режиму; 4) провести очищення німецького державного апарату від військових злочинців (денацифікацію); 5) ліквідувати військово-промисловий потенціал Німеччини з тим, щоб вона більше ніколи не могла виробляти зброю. Відновлялася дія демократичних інститутів: місцевого самоврядування, свободи зборів, слова, преси. Управління окупованою країною зосередилося в Союзній контрольній раді, створеній із представників держав, які окупували Німеччину. Так тривало до грудня 1946 р., коли було створено спочатку сепаратне управління двома західними зонами (американською і англійською), а потім і всіма трьома. Логічним наслідком став поділ Німеччини, який призвів до виникнення двох німецьких держав – однієї – на заході (майбутня Федеративна республіка Німеччини), і другої – на сході (майбутня Німецька демократична республіка). Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |