Соціологія як наука

1. Предмет і завдання курсу соціології.
2. Предмет, об’єкт соціології.
3. Суспільство як соціальна система.
4. Соціальні спільності, соціальні відносини, соціальні інститути.
5. Структура соціології, теоретичні рівні соціології. Мікросоціологія, макросоціологія.
6. Методи в соціології.
7. Функції соціології.

1. Предмет і завдання курсу соціології.

Соціологія як обов’язкова навчальна дисципліна системи вищої освіти запроваджена в Україні з 1992р. Соціологія в СРСР існувала до 30-х рр. XX ст., а потім була знищена як шкідлива буржуазна наука і відновлена в період хрущовської відлиги в к.50-х – поч.60-х рр.ХХст.

Термін “соціологія” походить від латинського societas – суспільство, грецького logos – слово, вчення, тому буквально: наука про суспільство. Саме ж поняття “соціологія” було введено в науку французьким філософом О. Контом в 30-х рр. XIX ст. і спочатку означало суспільствознавство.

Але протягом століття предмет соціології змінювався. Зі спробою виділити соціальні відносини від економічних, політичних та інших пов’язано формування різних предметних галузей та теорій соціології. Так виникли соціологія праці, освіти, політики, сім’ї, конфлікту, релігії, культури, соціологія управління та інші.

Соціологія пов’язана з біологією, географією, історією, правом, економікою, математикою, логікою, педагогікою, медициною, статистикою та ін. науками.

Завдання соціології полягає в тому, щоб формувати уявлення про розвиток суспільства, його життєдіяльність, про сукупність різних соціальних груп, специфіку відносин між ними; про проблеми в суспільному житті, шляхи їх розв’язання, про соціальні процеси, а також про роль соціальних інститутів в суспільстві (сім’я, право, релігія, наука), соціологічну теорію тощо.

Соціологія – наука про суспільство як соціальну систему в цілому, функціонування і розвиток цієї системи через її складові елементи: особистості, соціальні спільності, інститути.

1. Предмет, об’єкт соціології.

Предмет соціології – вивчення історії, розвитку, організації і проблем спільного життя людей як представників соціальних груп (предмет будь-якої науки – це результат дослідження).

Об’єкт соціології – вся сукупність зв’язків і відносин, яка носить назву соціальних, тобто соціологія вивчає все соціальне (об’єкт дослідження – частина об’єктивної реальності).

Під соціальним розуміється сукупність тих чи інших властивостей суспільних відносин, яка інтегрована індивідами чи спільностями в процесі сумісної діяльності в конкретних умовах і яка проявляється в їх ставленні один до одного до явищ і процесів суспільного життя, до свого становища в суспільстві. Таким чином соціальне виникає в процесі взаємодії людей.

1. Суспільство як соціальна система.

Суспільство як соціальна система – органічна єдність виробничих сил і економічної, соціальної, політичної, духовної структур.

Соціальна система – це цілісне утворення, основним елементом якого є люди, їхні зв’язки і взаємодія. Люди здійснюють свою діяльність не ізольовано, а в процесі взаємодії з іншими людьми, які об’єднані в різні соціальні групи. В процесі цієї взаємодії люди, соціальне середовище систематично впливають на даного індивіда, рівнозначно, як і він впливає на інших індивідів і середовище, в результаті спільність стає системою (цілісністю).

Взагалі будь-яка соціальна група – складна система, не кажучи вже про суспільство, тому подібні об’єкти можуть бути досліджені лише засобами системного аналізу.

Існує складна ієрархія соціальних систем. Найбільшою системою є суспільство в цілому. Його важливими підсистемами є: економічна (відносини в процесі матеріального виробництва), соціальна (взаємодія класів, груп), політична (діяльність державних організацій, політичних інститутів), духовна (розвиток суспільної свідомості, науки, мистецтва, освіти), правова, демографічна підсистеми. Інші підсистеми – це класи, етнічні, демографічні, територіальні, професійні та інші групи, сім’я, особистість. Соціальні категорії, соціальні групи, інститути, організації – це основи аналізу соціальних систем.

1. Соціальні спільності, соціальні відносини, соціальні інститути.

Важливим компонентом соціального життя є соціальні зв’язки. Соціальний зв’язок буває соціальним контактом і соціальною взаємодією. Соціальні взаємодії виступають в трьох основних варіантах:

- соціальні спільності;

- соціальні відносини;

- соціальні інститути.

Кожний індивід може самореалізуватися, зайняти той чи інший соціальний статус в результаті входження в різні колективні утворення, соціальні спільності.

а) Соціальна спільність – реально існуюча сукупність індивідів, яка відрізняється відносною цілісністю і виступає самостійним суб’єктом соціальної дії, поведінки.

Характерна особливість соціальних спільностей це те, що соціальні системи складаються як раз на їх базі.

Показниками соціальної спільності як цілісності є:

- умови життєдіяльності;

- спільні інтереси, цінності;

- належність до конкретних соціальних інститутів;

- соціально-професіональні характеристики індивідів. об’єднаних у спільність;

- приналежність до територіальних утворень.

Польський соціолог Ян Щепанський пропонує виділяти два великі типи спільностей: природні, які існують в реальності (територіальні, соціальні), і

номінальні (наприклад, підприємці, фермери і т.д.) Вказані спільності він поділяє на фіксовані в соціальній системі (класи, професійні групи), і

нефіксовані (наприклад, рух зелених).

Соціальна група – різновид соціальних спільностей, певна сукупність людей, яка має спільні інтереси, цінності, норми поведінки.

Відрізняють: - нестійкі групи (туристичні, мітингуючий натовп, глядачі на спектаклі та ін.), - групи середньої усталеності (трудовий колектив фірми, студентська група), - усталені групи (нації, класи та ін.)

Групи є: - формальні ( утворені на основі на основі офіційних документів);

- неформальні (складаються стихійно).

Групи відрізняють за змістом: - соціально-територіальні, соціально-професійні, соціально-класові, соціально-демографічні, етносоціальні.

Є великі соціальні групи - існують в масштабах країни в цілому (нації, класи, соціальні верстви та ін.), середні соціальні групи (мешканці Києва, працівники заводу), малі групи, ознака яких безпосередні контакти членів групи (студентська група, сім’я).

б) Соціальні відносини – відносини між групами людей, які займають різне становище в суспільстві, беруть не однакову участь в його економічному, політичному і духовному житті; які відрізняються способом життя, рівнем і джерелом прибутку, структурою споживання.

Поиск по сайту: