Логіка як наука

При визначенні предмета науки логіки у логіко-філософській літературі беруть до уваги три аспекти: онтологічний (філософське вчення про буття), гносеологічний (пізнавальний) та формально - логічний. В онтологічному аспекті визначається об'єктивна основа науки логіки — об'єктивне існування предметів, явищ, процесів (емпіричних об'єктів), між якими існують різноманітні взаємозв'язки (причинно-наслідкові, просторові, часові, генетичні та ін.), тобто те, що називають "логікою речей". У гносеологічному (пізнавальному) аспекті визначаються процес відображення "логіки речей", "логіки подій" у "логіці понять" і становлення системи понять (категорій), які охоплюють сутність об'єктивно існуючих речей, явищ і процесів. У формально-логічному аспекті визначаються необхідні взаємозв'язки між логічними формами мислення (поняттями, судженнями, умовиводами), які зумовлені не змістом мислення, а лише його структурою. Усі ці аспекти постають в єдності. Враховуючи цю єдність, можна дати таке визначення предмета науки логіки:

Логіка — це наука, яка вивчає закони і форми розумової діяльності людей, принципи і засоби побудови правильних суджень і міркувань про предмети і явища об'єктивного світу, методи формалізації знання як результату пізнавального процесу.

Особливості логіки як науки:

- вивчає закони і форми розумової діяльності людей на підставі аналізу їх мовних висловлювань, тобто через реалізацію (матеріалізацію) результатів розумової діяльності у мові; створює свою специфічну мову (логічну мову) для аналізу структури мислення і формалізації знання.

- вивчення логіки потребує зосередження і систематичного підходу. Усі розділи підручника взаємопов'язані, не можна зрозуміти наступну тему, не засвоївши попередню. Вивчення логіки потребує багато часу і певних зусиль. Як сказав один мудрець: "У водах логіки не слід плисти з піднятими вітрилами".

- засвоєння теоретичного матеріалу з логіки ще не означає, що людина зможе застосовувати його на практиці. Знайти вихід з цієї ситуації можливо поєднавши теорію з вирішенням практичних завдань. У зв'язку з цим після вивчення тієї чи іншої теми рекомендується виконати відповідні практичні завдання, а також якомога частіше свідомо застосовувати набуті логічні навички у повсякденному житті, при написанні контрольних та курсових робіт, засвоєнні матеріалу юридичних дисциплін, у дискусіях, суперечках тощо. Лише за цих умов людина зможе навчитися логічно правильно мислити, не припускаючи елементарних логічних помилок в своїх міркуваннях і розпізнаючи їх у міркуваннях інших людей.

2. Логіка займає особливе місце в системі наук. Особливість положення визначається тим, що логіка, як і філософія в цілому, виконує по відношенню до інших наук методологічну роль своїм вченням про загальнонаукових (загальнолюдських) формах і методах мислення. У вітчизняній літературі методологія розуміється двояко.

По-перше, як сукупність методів, використовуваних і тій чи іншій науці. У цьому сенсі правомірно говорити про методологію фізики, хімії, біології та інших наук, оскільки кожна наука користується тією чи іншою сукупністю методів, не маючи у своєму змісті спеціального вчення про них. Методи цих наук грунтуються на тих найпростіших, які логікою-то і досліджуються, хоча можуть формуватися і як комбінації з них; пристосовані ж до специфічного предмету своїх наук вони набувають своєрідність і видимість незалежності від логічних.

По-друге, як вчення про методи. У цьому сенсі методологією володіють тільки філософія та логіка, бо філософія досліджує універсальний метод практичної і теоретичної діяльності людини, а логіка досліджує основні загальнолюдські і загальнонаукові інтелектуальні методи. Оскільки метод є система правил, система нормативних положень, то методологічне в цьому сенсі - не тільки має відношення до методів, але і визначальне, указів, нормативних, метричний, тобто схоже з методами. Саме таку роль для всіх наук і виконує логічне вчення про форми і методи мислення.

3. Логічна культура — це логічна грамотність. З тих пір, як Арістотель винайшов логіку, встановлені нею правила дедуктивних і індуктивних умовиводів стали вважатися обов'язковими нормами мислення. Подібно тому, як грамотна людина вміє писати без орфографічних помилок, так і логічна грамота є вмінням мислити без логічних помилок, у відповідності з законами логіки, послідовно і без протиріч.

Поиск по сайту: