Об’єкти стандартизації. Суб’єкти стандартизації

Державні стандарти розробляються на (згідно Декрету «Про стандартизацію та сертифікацію»):

організаційно-методичні й загальнотехнічні об'єкти (організацію проведення робіт зі стандартизації, науково-технічну термінологію, класифікацію й кодування техніко-економічної й соціологічної інформації, технічну документацію, інформаційні бюлетені, організацію робіт з метрології, достовірні довідкові дані про властивості матеріалів і речовин);

вироби загально машинобудівельного використання (підшипники, інструменти, деталі кріплення і т.д.);

складання елементів народногосподарських об'єктів державного значення (банківсько-фінансова система, транспорт, зв'язок, енергетична система, охорона навколишнього природного середовища, оборона й т.д.);

продукцію міжгалузевого призначення;

продукцію для населення й народного господарства;

методи випробувань.

Державні стандарти містять обов'язкові й рекомендовані вимоги. До обов'язкових належать: вимоги, які забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я й майна громадян, забезпечують охорону навколишнього природного середовища; вимоги техніки безпеки й гігієни праці; вимоги й положення, які забезпечують вірогідність і єдність вимірів; вимоги, що стосуються відходів.

Обов'язкові вимоги підлягають беззастережному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами, їхніми об'єднаннями, установами, організаціями, фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно ст..4 ЗУ «Про стандартизацію» від 17.05.2001 № 2408-III

Об'єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування.

Згідно ст. 6. «Про станд-ю» Суб'єктами стандартизації є:

центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації;

рада стандартизації та технічного регулювання;

технічні комітети стандартизації;

інші суб'єкти, що займаються стандартизацією.

Стаття 7. Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації
організовує, координує та провадить діяльність щодо розроблення,
схвалення, прийняття, перегляду, зміни, розповсюдження
національних стандартів відповідно до цього Закону і як
національний орган стандартизації представляє Україну в міжнародних та регіональних організаціях із стандартизації.

Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації
виконує такі основні функції:

забезпечує реалізацію державної політики у сфері
стандартизації, у тому числі вживає обґрунтованих заходів для прийняття і застосування органами стандартизації на території України, а також регіональними органами стандартизації, створеними на території України, членами яких вони є, Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів
відповідно до Угоди СОТ про технічні бар'єри в торгівлі
вживає заходів щодо гармонізації розроблюваних національних
стандартів з відповідними міжнародними (регіональними)
стандартами;

бере участь у розробленні і узгодженні технічних регламентів
та інших нормативно-правових актів з питань стандартизації;

встановлює правила розроблення, схвалення, прийняття,
перегляду, зміни та втрати чинності національних стандартів, їх
позначення, класифікації за видами та іншими ознаками, кодування
та реєстрації та інші функції.

Стаття 9. Технічні комітети стандартизації

Центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації створює технічні комітети, на які покладаються функції з розроблення, розгляду та погодження міжнародних (регіональних) та національних стандартів.

Технічні комітети стандартизації формуються з урахуванням
принципу представництва всіх заінтересованих сторін. До роботи в
технічних комітетах стандартизації залучаються на добровільних
засадах уповноважені представники органів виконавчої влади,
органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та їх
об'єднань, науково-технічних та інженерних товариств (спілок),
товариств (спілок) споживачів, відповідних громадських
організацій, провідні науковці і фахівці.

Організаційне забезпечення діяльності технічних комітетів
здійснюють їх секретаріати.

Положення про технічні комітети затверджує центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації.

Технічні комітети стандартизації не можуть мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.

Членство в технічних комітетах стандартизації є добровільним.

Стаття 10. Інші суб'єкти, що займаються стандартизацією

Центральні органи виконавчої влади та організації мають право
у відповідних сферах діяльності та в межах повноважень з
урахуванням своїх господарських та професійних інтересів
організовувати і виконувати роботи із стандартизації, зокрема:

розробляти, схвалювати, приймати, переглядати, змінювати
стандарти відповідного рівня та припиняти їх дію, встановлювати
правила їх розроблення, позначення та застосування;

представляти Україну у відповідних спеціалізованих
міжнародних та регіональних організаціях стандартизації,
виконувати зобов'язання, передбачені положеннями про ці
організації;

створювати і вести реєстри нормативно-правових актів та
нормативних документів для забезпечення своєї діяльності та
інформаційного обміну;

видавати і розповсюджувати свої стандарти, документи
спеціалізованих відповідних міжнародних та регіональних
організацій стандартизації, членами яких вони є чи з якими
співпрацюють на підставі положень про ці організації або
відповідних договорів, а також делегувати ці повноваження іншим
організаціям.

Центральні органи виконавчої влади та організації повинні
інформувати центральний орган виконавчої влади з питань
стандартизації про роботи із стандартизації за своїми напрямами
для виконання Кодексу доброчинної практики з розроблення,
прийняття та застосування стандартів відповідно до Угоди СОТ про
технічні бар'єри в торгівлі Міністерство оборони України, враховуючи особливості цієї
сфери, визначає порядок застосування стандартів для задоволення
потреб оборони України відповідно до покладених на нього функцій.

Державні стандарти України затверджуються Держстандартом України.

Галузеві стандарти розробляються у випадку відсутності державних або за необхідності встановлення більше високих вимог, чим ті, які містяться в Державних стандартах. Обов'язкові вимоги галузевих стандартів виконуються суб'єктами, які входять у сферу управління органа, що їх затвердили.

Технічні умови містять вимоги, які регулюють відносини між постачальником і споживачем продукції. Стандарти підприємств розробляються й використовуються тільки на конкретному підприємстві, виходячи з необхідності їхнього застосування.

Нормативні документи зі стандартизації повинні застосовуватися державними органами управління, суб'єктами господарювання на стадіях розробки, підготовки продукції до виробництва, її виготовлення, реалізації, використання, зберігання, транспортування, утилізації, при виконанні робіт і наданні послуг.

Замовник і виконавець зобов'язані включати в договір умови про відповідність продукції, виконуваних робіт і надаваних послуг обов'язковим вимогам державних стандартів.

Правові основи державного контролю й нагляду за дотриманням суб'єктами господарських відносин обов'язкових вимог державних стандартів установлені Декретом Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил і відповідальності за їхнє порушення» від 8 квітня 1993 р.(втратив чинність), діє ЗУ «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 № 2735-VI.

Стаття 2. Сфера дії цього Закону

1. Дія цього Закону поширюється на відносини щодо:

здійснення ринкового нагляду за продукцією, що охоплюється
встановленими вимогами, крім видів продукції, зазначених у частині
п'ятій цієї статті;

здійснення контролю всієї продукції, крім видів продукції,
зазначених у частині п'ятій цієї статті.

2. Якщо законами України та виданими відповідно до них
технічними регламентами встановлено спеціальні вимоги щодо
здійснення ринкового нагляду стосовно конкретних видів продукції,
спрямовані на досягнення тих самих цілей, що й положення цього
Закону, положення цього Закону застосовуються лише до тих аспектів
ринкового нагляду, що не охоплюються такими спеціальними вимогами.
Якщо законами України та виданими відповідно до них
нормативно-правовими актами встановлено спеціальні вимоги щодо
контролю продукції, положення цього Закону застосовуються лише до
тих аспектів контролю продукції, які не охоплюються зазначеними
спеціальними вимогами.

3. Положення цього Закону щодо ринкового нагляду
застосовуються до продукції, яка змонтована чи виготовлена
виробником для власних потреб, лише у тих випадках, коли дія
законів України та виданих відповідно до них технічних
регламентів, у яких містяться вимоги до продукції та її обігу на
ринку, поширюється на таку продукцію.

4. Застосування положень цього Закону не перешкоджає органам
ринкового нагляду вживати заходів, передбачених Законом України
"Про загальну безпечність нехарчової продукції" (2736-17).

5. Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов'язані із
здійсненням нагляду та контролю такої продукції:

1) послуги та роботи;

2) харчові продукти, харчові добавки, ароматизатори, дієтичні
добавки та допоміжні матеріали для переробки харчових продуктів;

3) продукти тваринного походження;

4) корми, кормові добавки та премікси;

5) живі рослини і тварини;

6) продукція людського, рослинного і тваринного походження,
що безпосередньо використовується як репродуктивний матеріал,
призначений для відтворення;

7) спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби;

8) лікарські засоби та ветеринарні препарати;

9) наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги і
прекурсори;

10) ядерні матеріали, спеціальні матеріали, що розщеплюються,
інша продукція у сфері використання ядерної енергії;

11) вироби військового призначення;

12) об'єкти містобудування;

13) об'єкти авіаційної діяльності.

6. Діяльність у сфері нагляду та контролю продукції,
зазначеної у частині п'ятій цієї статті, здійснюється відповідно
до законодавства.

Стаття 11. Повноваження органів ринкового нагляду

1. З метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового
нагляду в межах сфер їх відповідальності:

1) беруть участь у реалізації державної політики у сфері ринкового нагляду;

2) організовують розроблення проектів секторальних планів ринкового нагляду, затверджують секторальні плани ринкового нагляду, здійснюють моніторинг виконання та перегляд таких планів;

3) здійснюють у порядку (1400-2011-п), встановленому КМУ, моніторинг причин і кількості звернень споживачів (користувачів) про захист їх права на
безпечність продукції, причин і кількості нещасних випадків та випадків заподіяння шкоди здоров'ю людей внаслідок споживання продукції (користування нею);

4) проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування);

5) перевіряють додержання вимог щодо представлення продукції за місцем проведення ярмарки, виставки, показу чи демонстрації в інший спосіб продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, а у визначених цим Законом випадках видають приписи про негайне усунення порушень вимог щодо представлення такої продукції (z1096-12) та приймають рішення про негайне припинення
представлення цієї продукції за місцем проведення відповідного
ярмарку, виставки, показу чи демонстрації в інший спосіб продукції
(z1096-12), проводять перевірки виконання суб'єктами
господарювання відповідних приписів та рішень;

6) приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів (z1096-12), здійснюють контроль стану виконання суб'єктами господарювання цих рішень;

7) здійснюють моніторинг дій суб'єктів господарювання щодо
вилучення з обігу та/або відкликання продукції, щодо якої прийнято
рішення про вилучення з обігу та/або відкликання;

8) приймають у передбачених цим Законом випадках рішення про знищення продукції або приведення її в інший спосіб у стан, який виключає використання цієї продукції (z1096-12);

Державний нагляд за дотриманням суб'єктами господарської діяльності стандартів, норм і правил, станом засобів вимірювань, а також інших вимог, пов'язаних з якістю продукції, робіт і послуг, здійснюється Держстандартом України, його територіальними органами й іншими, спеціально уповноваженими на це інститутами.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Декрету об'єктами державного нагляду є:

продукція виробничо-технічного призначення, товари народного

споживання, продукція тваринництва й рослинництва, продукти харчування, в тому числі продукція, що пройшла сертифікацію на відповідність стандартам, нормам і правилам;

продукція імпортна на відповідність діючим в Україні стандартам, нормам і правилам, щодо безпеки для життя, здоров'я й майна людей, навколишнього середовища;

продукція експортна на відповідність стандартам, нормам і правилам або окремим вимогам, обумовленим договором (контрактом);

атестування виробництва на відповідність установленим вимогам про сертифікацію продукції.

Державний нагляд здійснюється за планами органів нагляду або за зверненнями громадян у формі перевірки дотримання: стандартів, норм і правил при розробці, виробництві, випуску, зберіганні, транспортуванні, використанні, експлуатації, реалізації й утилізації продукції шляхом проведення періодичних або постійних перевірок за допомогою вибіркового або суцільного контролю; стабільності якості сертифікованої продукції, правил проведення випробувань продукції.

Інспектори держнагляду, здійснюючи свої повноваження, забезпечують оперативне вживання заходів щодо припинення порушень і усуненню причин їхнього виникнення.

Державні інспектори мають право:

вільного доступу до виробничих й службових приміщень;

одержання під час проведення держнагляду необхідних відомостей і матеріалів;

відбору зразків продукції в суб'єктів господарювання, споживачів, у торговельних (збутових) організацій для перевірки на відповідність її стандартам, нормам і правилам;

на використання технічних засобів і залучення в необхідних випадках до перевірки фахівців;

забороняти передачу замовникові й застосування (у виробництві) конструкторської, технологічної та проектної документації, що не відповідає вимогам стандартів, норм і правил щодо якості продукції й технологічних процесів;

забороняти випуск, зберігання, транспортування, використання (експлуатацію), реалізацію продукції, в тому числі імпортної, з порушеннями стандартів, норм і правил;

забороняти випуск і реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, але яка не пройшла її у встановлений термін;

давати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень стандартів, норм і правил;

складати протоколи про адміністративні правопорушення у сфері

стандартизації, метрології, якості продукції;

направляти матеріали в органи прокуратури для вирішення питання про притягання до кримінальної відповідальності осіб, винних у порушенні стандартів, норм і правил;

звертатися в органи, уповноважені видавати спеціальні дозволи

(ліцензії) на здійснення окремих видів підприємницької діяльності, із пропозицією про скасування (анулювання) раніше виданої ліцензії;

уводити особливий режим приймання продукції при систематичному порушені стандартів, норм і правил під час її випуску або реалізації.

Стандартизація — ціла галузь науки й техніки, від якої залежить якість. Нині діють понад 22 тис. державних стандартів на найважливіші види сировини й готової продукції, крім того - 41 тис. галузевих стандартів і 188 тис. технічних умов.

У період багатогранного, масштабного розвитку торгівельно-економічного співробітництва між різними країнами виникає необхідність у наявності такого інструмента, який би гарантував відповідність виготовленої продукції вимогам стандартів і технічних умов, незалежно від країни - виготівника продукції.

Державна програма стандартизації на 2006 - 2010 роки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2006 р. № 229. Стандартизація відіграє значну роль у забезпеченні виробництва конкурентоспроможної і доброякісної продукції, захисту навколишнього природного середовища, ощадливого використання природних та інших ресурсів як основи сталого розвитку національної економіки.

В Україні прийнято 6113 нормативних документів у сфері стандартизації, з яких 2516 гармонізовано з міжнародними та європейськими стандартами. Діє також близько 19 тис. Міждержавних стандартів, з яких гармонізовано 10,3 відсотка. Водночас міжнародними організаціями стандартизації прийнято майже 20 тис. стандартів, які використовуються в разі здійснення міжнародної торгівлі у відповідності до вимог СОТ, та діє понад 16 тис. нормативних документів європейських організацій стандартизації, що застосовуються державами-членами Європейського Союзу та їх торговими партнерами.

Мета Програми полягає в забезпеченні розвитку національної системи стандартизації, її відповідності вимогам Угоди про технічні бар'єри в торгівлі (981_008) та гармонізації із системою стандартизації Європейського Союзу. Завданнями Програми є:

розробка механізму міжгалузевої координації, поліпшення планування робіт зі стандартизації;

забезпечення відповідності нормативних документів вимогам міжнародної стандартизації та виконання положень цих документів усіма суб'єктами стандартизації;

удосконалення інформаційного забезпечення, актуалізація і поновлення головного фонду нормативних документів Держспоживстандарту, створення бібліографічних і повнотекстових баз даних та розширення використання електронних версій документів;

спрощення процедур стандартизації шляхом застосування під час прийняття національних стандартів усіх методів, передбачених міжнародними документами.

Програма виконується за такими напрямами:

нормативно-правове та організаційно-методичне забезпечення, що передбачає удосконалення процедури планування робіт зі стандартизації, розробку нормативно-правового акта щодо умов виконання всіма суб'єктами стандартизації Кодексу усталеної практики розробку, затвердження і застосування стандартів, Угоди про технічні бар'єри в торгівлі (981_008) стосовно надання повідомлень (нотифікацій) торговим партнерам України щодо розробки проектів нормативних документів, зокрема для запровадження в Україні технічних регламентів, які базуються на директивах Європейського Союзу, на процеси, що визначають якість, безпечність та довговічність продукції (зварювання, нанесення покриттів, зберігання сільськогосподарської продукції тощо), у сфері інформаційних технологій, на методи контролю сільськогосподарської та харчової продукції, продукції металургійного комплексу, легкої промисловості, товарів широкого вжитку, а також обліку паливно-енергетичних ресурсів;

оптимізація фонду нормативних документів, зокрема перевірка фонду міждержавних стандартів і узгодження його з потребами національної економіки; удосконалення стандартів з науково-технічної термінології; перегляд або скасування республіканських стандартів та галузевих стандартів колишнього СРСР;

удосконалення інформаційного забезпечення, зокрема створення бібліографічних і повнотекстових баз даних національних стандартів, легалізація електронних копій нормативних документів, забезпечення розвитку та ефективного функціонування Національного інформаційного центру міжнародної інформаційної мережі (ISONET).

Крім того, потребують удосконалення стандарти з науково-технічної термінології.

Організаційне забезпечення виконання Програми покладається на Держспоживстандарт, який є її державним замовником. До виконання Програми можуть в установленому порядку залучатися технічні комітети стандартизації, науково-дослідні і наукові установи та організації. Фінансове забезпечення виконання Програми здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, орієнтовний загальний обсяг яких становить 109950 тис. гривень.

Безпосередній контроль за здійсненням заходів, передбачених Програмою, ефективним та цільовим використанням коштів покладається на Держспоживстандарт, який щороку до 1 березня наступного періоду починаючи з 2007 року подає звіт про результати виконання Програми Кабінету Міністрів України. Внесення в разі потреби змін до заходів Програми здійснюється в установленому порядку за поданням Держспоживстандарту. За результатами виконання Програми Держспоживстандарт у тримісячний строк складає остаточний звіт та узагальнений висновок. Контроль за використанням бюджетних коштів здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Виконання Програми дасть змогу забезпечити:

упровадження міжнародних та європейських стандартів з метою гармонізації законодавства України із законодавством ЄС;

створення фондів нормативних документів в усіх галузях національної економіки, які відповідатимуть її потребам;

використання результатів стандартизації;

створення сприятливих умов для розвитку підприємництва та добросовісної конкуренції, поліпшення захисту людей від шкідливих і небезпечних факторів, а навколишнього природного середовища - від негативного впливу.

Поиск по сайту: