Поняття та види сертифікатів

Відповідно до визначення Міжнародної організації зі стандартизації сертифікація відповідності є дією, що засвідчує за допомогою сертифіката відповідності або знака відповідності, що виріб або послуга відповідає певному стандарту або іншому нормативно-технічному документу.

Метою сертифікації продукції, послуг і робіт є:

запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я, майна громадян і навколишнього природного середовища;

сприяння споживачам у виборі продукції;

створення умов для участі суб'єктів господарювання в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві й міжнародній торгівлі.

В Україні сертифікація продукції розподіляється на обов'язкову й добровільну.

Обов'язкова сертифікація повинна включати у всіх випадках перевірку й випробування продукції для визначення її характеристик і наступний технічний нагляд за сертифікованою продукцією.

Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні проводити акредитовані випробувальні лабораторії методами, закріпленими відповідними нормативними актами, прийнятими Держстандартом України.

Згідно ст. 17 Декрету «Про стандартизацію й сертифікацію» від 10 травня 1993 р. виробники, постачальники, виконавці, продавці продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, зобов'язані:

провести у встановлені строки й порядку сертифікацію;

забезпечити виготовлення продукції відповідно до вимог нормативного документа, відповідно до якого вона сертифікована;

реалізовувати продукцію винятково за наявності сертифіката відповідності;

припинити або призупинити реалізацію сертифікованої продукції,

якщо вона не відповідає вимогам нормативного документа, відповідно до яких вона сертифікована, або якщо термін дії сертифіката закінчився, або його дія припинена або припинене рішенням органа сертифікації.

Відповідно до Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17 травня 2001 р. вимоги зазначеного Декрету застосовуються до введення в дію відповідного технічного регламенту за підтвердження відповідності.

Імпортна продукція (товар), що ввозиться й реалізується на території України, відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності повинна відповідати обов'язковим вимогам норм, стандартів, які діють в Україні, або повинна бути підтверджена свідченням про визнання іноземного сертифіката, виданого Держстандартом України або уповноваженим ним органом. Така імпортна сертифікована продукція включається до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції, з урахуванням якого органи митного контролю здійснюють оформлення ввезених товарів.

Добровільна сертифікація може проводитися на відповідність продукції вимогам, які не віднесені законодавством і нормативними документами до обов'язкових вимог, з ініціативи виробника, продавця, споживача, органів державної виконавчої влади, громадських організацій і окремих громадян на договірних умовах між заявником і органом сертифікації. Добровільну сертифікацію мають право проводити відповідно до законодавства підприємства, організації й інші юридичні особи, що взяли на себе функції органа з добровільної сертифікації, а також органи, акредитовані в Державній системі сертифікації.

Якщо міжнародними договорами України встановлюються інші норми, ніж ті, що містить національне законодавство, то застосовуються правила міжнародних договорів.

У багатьох розвинених країнах широко застосовується така форма сертифікації, як самосертифікація, коли сертифікат відповідності видається самим виробником. Така практика пов'язана насамперед із введенням на підприємствах високоефективних систем контролю якості продукції. Із цією метою на правах самостійних підрозділів створюються служби якості. Вони розробляють локальні нормативні акти із забезпечення якості на підприємстві, що містять права й обов'язки, відповідальність і т.д. різних підрозділів з питань якості.

Однією з використовуваних форм сертифікації є сертифікація третьою стороною, що передбачає участь сторонніх організацій, які оцінюють і підтверджують правильність проведених заходів, здійснюють випробування зразків, нагляд за дотриманням технологічних процесів і системи якості.

Необхідно зауважити, що сільськогосподарська продукція, ввезена на митну територію України, у тому числі й на митні склади (крім випадків транзиту), підлягає обов'язковій сертифікації (санітарно-епідеміологічному, радіологічному, ветеринарному контролю), за умов, зазначених у Законі України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції» від 17 липня 1997 р. При цьому сертифікати, видані вповноваженими органами нерезидентів, беруться до уваги винятково у випадках, коли взаємне визнання таких сертифікатів передбачено нормами відповідних міжнародних угод. Кабінет Міністрів України може тимчасово обмежувати ввезення сільськогосподарської продукції, зробленої в країнах, де був проголошений або відносно яких був оголошений Україною або іншими країнами карантин.

Поиск по сайту: