Спілкування як обмін інформацією.Неверб іверб комунікац

Комуніка́ція (— це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами.спілкуючись між собою, люди передають один одному певне повідомлення, інформацію та ін Обмін інформацією, що відбувається між людьми в різних видах діяльності, забезпечується комунікативною функцією спілкування в усіх сферах життя суспільства.. У відповідь на інформацію, яка послана, людина одержує якусь нову інформацію, тобто відбувається не просто ЇЇ рух, а обмін інформацією. Для людини інформація зажди здобуває визначену особисту значимість та зміст Комунікативне спілкування як обмін інформацією можливе лише за умови, якщо партнери "говорять однією мовою". В умовах людської комунікації можуть виникати специфічні комунікативні бар'єри(різні мовиб). Вони можуть виникати або з індивідуально-психологічних особливостей партнерів (наприклад, надмірної сором'язливості, скритності, некомунікабельності та ін.). або через сформовані між партнерами неприязні стосунки. Люди можуть обмінюватись різними типами інформації на різних рівнях. Відомо, що спілкування не вичерпується усними або письмовими повідомленнями. В цьому процесі важливу роль грають емоції, манери партнерів, жести. Невербальні засоби спілкування У невербальній комунікації використовуються будь – які символи, крім слів. Найчастіше невербальна передача відбувається одночасно з вербальною і може чи підсилювати чи змінювати зміст слів. Обмін поглядами, вираження обличчя, наприклад, посмішки і вираження несхвалення, підняті в здивуванні брови, живий чи зупинений погляд, погляд з вираженням схвалення чи несхвалення – усе це приклади невербальної комунікації. Використання пальця щоб вказати на предмет, прикривання рота рукою, дотик, також відносяться до невербальних способів передачі значення (змісту). значна частина мовної інформації при обміні сприймається через мову поз і жестів і звучання голосу. 55% повідомлень сприймається через вираження обличчя, пози і жести, а 38% — через інтонації і модуляції голосу. Звідси випливає, що всього 7% залишається словам, сприйнятим одержувачем, коли ми говоримо. через невербальні прояви співбесідник демонструє своє дійсне ставлення до того, що відбувається. Жести детерміновані побудовою людського тіла, однак розвиваються і конкретизуються вони в міжособистісних і соціальних відносинах. З одного боку, вираження подиву, розпачу, гніву, тривоги, задоволення і презирства приблизно однакові у всіх країнах світу і у всіх культурах. З іншого боку, розуміння їхнього змісту залежить від знайомства з комунікативною системою даної конкретної культури. Жести необхідні в тих випадках, коли неможлива вербалізація (наприклад, через мовний бар'єр і проблеми зі слухом). Комунікативна взаємодія людей відбувається переважно у вербальній (словесній) формі — в процесі мовного спілкування. Його особливість полягає в тому, що воно за формою і за змістом спрямоване на іншу людину, включене в комунікативний процес, є фактом комунікації. Вербальна комунікація може бути спрямована на окрему людину, певну групу (чи навіть не мати конкретного адресата), але в будь-якому разі вона має діалоговий характер і являє собою постійні комунікативні акти. Акт вербальної комунікації — це діалог, що складається з промовляння та слухання. Крім того, якщо людина в процесі діалогу замовкла" то це ще не означає, що вона слухає. Слухання — активний процес, що вимагає уваги. Але уточнюючи, оцінюючи чи аналізуючи інформацію під час діалогу, людина більше уваги приділяє своїм справам, ніж тому, що їй говорять. У діалозі нас частіше цікавить те, чи зрозумів нас інший, ніж те, чи зрозуміли ми його. Це деформує процес спілкування. Найкращий метод уникнути цього — нерефлексивне слухання. Нерефлексивне слухання доцільно застосовувати в таких ситуаціях: Коли співрозмовник висловлює своє ставлення до якоїсь події У напружених ситуаціях, коли співрозмовник прагне обговорити наболілі питання, Коди співрозмовникові важко викладати свої проблеми. Коли треба стримати емоції в бесіді з людиною, яка обіймає високу посаду 6 правил Дейла Карнегі:Виявляти щиру цікавість до співрозмовника.Посміхатися.Запам'ятати ім'я людини і не забувати час від часу повторювати його в розмові.Уміти слухати.Вести розмову в колі інтересів вашого співрозмовника.Відноситись до нього з повагою.Як збільшити корисність контакту:Бути спостережливим,Зробити комплімент,Говорити про проблеми співрозмовника.

11.Мовлення як процес спілкування за допомог мови. Мовленнєва діяльність являє собою, з одного боку, вимову звуків мови за допомогою м'язового апарату, а з іншого - сприймання почутих (звукових) та побачених (письмових) мовних сигналів. Периферійним органом звукового мовлення є голосовий апарат, Коливання голосових зв'язок, викликаючи періодичні коливання повітря, породжують звук голосу Сила голосу залежить від сили потоку повітря, що його вдихає людина, розвитку голосових зв'язок, а також від стану резонансних порожнин під голосовими зв'язками. мовна діяльність людини зумовлена її загальним психічним та фізичним станом. Основу мовлення складає координуюча робота нервових клітин кори великих півкуль мозку, у якій знаходяться три центри мовлення — слуховий, руховий та зоровий. Руховий центр мовлення (або центр Брока) розташований у нижній лобній звивині кори великих півкуль головного мозку Фізіологічні механізми мовлення - тимчасові нервові зв'язки, які виникають у корі головного мозку під впливом другосигнальних подразників, що утворюються у двох напрямах. Перший — це утворення тимчасових зв'язків між звуками, що складають цілі слова, а між словами - речення. Другий виникає як результат тимчасових зв'язків між елементами самого мовлення й тими предметами та явищами оточуючого світу, які позначаються відповідними словами. У ході спілкування інформація зазнає різних змін: вона формується, уточнюється, розвивається. Для того щоб обмін Інформацією відбувся, співрозмовники повинні розуміти один одного, говорити однією мовою. Передача будь-якої інформації можлива лише через знакові системи. Існує декілька знакових систем, які використовуються в комунікативному процесі Розвиток мовлення в дітей безпосередньо пов'язаний із навчанням Дитина нормально оволодіває мовою - вчиться говорити - лише у процесі спілкування з дорослими. Перші звуки дитини - крик. Це інстинктивні та рефлекторні реакції У 5-6 місяців дитина вже розрізняє голоси дорослих, своїх батьків та сторонніх. За своїм значенням перші слова дитини виражають переважно потреби, афективні стани, бажання дитини До трьох років дитина спостерігає звуковий бік мови. Подальший розвиток мовлення у дошкільняти обумовлюється інтенсивним накопиченням словникового запасу, більш широким спілкуванням з дорослими, іншими дітьми, активною діяльністю Істотні зрушення в мовленнєвому розвитку дитини відбуваються під впливом навчання в початкових класах. У школі мова набуває значення засобу засвоєння системи знань. Складовою педагогічної майстерності вчителя є його мовлення. Це інструмент професійної діяльності педагога, за допомогою якого можна розв'язати різні педагогічні завдання: створити щиру атмосферу спілкування у класі, встановити контакт з учнями, зробити складну тему уроку цікавою, а процес її вивчення - привабливим. Найпоширенішими формами монологічного навчання вчителя є розповідь, шкільна лекція, коментар, пояснення, розгорнуті оціночні судження Діалогічне мовлення широкого представлення в різного роду бесідах з учнями, які будуються у формі запитань і відповідей. У вчителів, стиль спілкування яких з учнями будується на основі дружнього ставлення до них, комунікативна поведінка завжди спрямована на встановлення особистісного і пізнавального контакту, створення ситуації спільних роздумів і переживань

Поиск по сайту: