Структура виробничих затрат підприємств і організацій

Велику роль у плануванні, обліку і калькулюванні собівартос­ті, а також, як показала практика, в ціноутворенні відіграє струк­тура собівартості.

Під структурою собівартості розуміють співвідношення різ­них елементів або статей затрат в загальній сумі затрат на вироб­ництво і реалізацію продукції.

Структура собівартості може визначатися на основі класифі­кації затрат за економічно однорідними елементами і статтями калькуляції.

Поелементна структура собівартості продукції відрізняється за галузями промисловості. Ці відмінності визначають характер промислового виробництва залежно від переважання питомої ва­ги того чи іншого виду затрат. У зв'язку з цим можна виділити такі групи галузей промисловості: матеріаломісткі, трудомісткі, енергомісткі і фондомісткі.

До матеріаломістких відносяться такі галузі промисловості, у собівартості продукції яких переважають матеріальні затрати. Це, головним чином, галузі легкої і харчової промисловості.

Трудомісткі — це галузі, де в структурі собівартості перева­жну частину складають трудові затрати з відрахуваннями на со­ціальні потреби. До них відносяться, в основному, видобувні га­лузі: вугільна, гірничорудна, торф'яна, лісозаготівельна.

Слід окремо виділити машинобудівний комплекс, що має в складі собівартості велику питому вагу як матеріальних, так і трудових затрат. Тому машинобудування носить характер мате­ріаломісткого і трудомісткого виробництва.

Енергомісткими галузями є кольорова металургія, виробниц­тво легких металів, ряд підгалузей хімічної промисловості. В со­бівартості їх продукції велику питому вагу посідають затрати на електроенергію.

Фондомісткі — це галузі з великою часткою затрат на амор­тизацію. В цю групу входять нафтодобувна і газова промисло­вість, а також гідроенергетика.

Віднесення тієї чи іншої галузі до однієї з названих груп до­зволяє встановити резерви і джерела, за рахунок яких можна за­безпечити зниження собівартості продукції.

Слід відмітити, що розглянутий поділ галузей промисловості за характером виробництва є відносним і динамічним, оскільки з розвитком техніки і технології змінюється співвідношення мате­ріальних і трудових затрат, і трудомісткі галузі стають матеріа­ломісткими чи фондомісткими.

Так, наприклад, у харчовій промисловості у 80-і рр. XX сто­ліття понад 80 % припадало на сировину, а зараз — менше 50 %. На жаль, останнім часом практично неможливо отримати інфор­мацію щодо структури собівартості продукції за галузями, як і в цілому за затратами.

Структура собівартості за статтями калькуляції дозволяє оцінити питому вагу різних статей затрат в собівартості продукції. Структу- ра собівартості може змінюватися під впливом ряду факторів, що випливають з умов роботи окремих галузей і підприємств.

На структуру собівартості продукції суттєво впливає розмі­щення підприємств стосовно джерел сировини і палива. Чим далі підприємство знаходиться від паливно-сировинної бази, тим бі­льші витрати на транспортування і зберігання, тим вища питома вага матеріальних затрат у складі собівартості.

Структура собівартості продукції залежить також від зміни рі­вня цін на предмети і засоби праці. Так, підвищення відпускних цін на продукцію сировинних галузей і продукцію паливно- енергетичного комплексу призводить до зростання питомої ваги затрат на сировину, матеріали, паливо і енергію у споживчих га­лузях. У той же час зростання відпускних цін на машини і облад­нання збільшує частку амортизації в галузях, що використовують техніку.

У даний час зміни в структурі собівартості відбуваються в на­прямку зниження питомої ваги прямих затрат (заробітна плата основних виробничих робітників і основні матеріали на техноло­гічні потреби). Але значно зросла питома вага затрат на управ­ління і реалізацію продукції. Як наслідок, необхідно відмовляти­ся від раніше діючої системи розподілу побічних затрат на собівартість продукції на основі прямих затрат і переходити до ширшого запровадження функціонального калькулювання собі­вартості продукції.

Поиск по сайту: